Справа № 2-4750/08
№ 2-582/09
04 червня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Бутенко М.В.,
при секретарі Петрушенко Є.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та в їх обґрунтування показав суду, що: 13 вересня 2006 року помер батько позивача - ОСОБА_4. За життя ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1. Вказане спадкове майно ОСОБА_4 за життя заповідав ОСОБА_3.
Представник позивача також пояснив суду, що ОСОБА_2 являється непрацездатною особою, оскільки є інвалідом 2 групи безстроково та на підставі ст. 1241 ЦК України має право на успадкування ? частини вищевказаної квартири, оскільки є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_4, померлого 13.09.2006 р., подавши у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини.
Звернувшись до Першої криворізької державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті батька державним нотаріусом ОСОБА_5 їй було відмовлено на тій підставі, що у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів, а саме: свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину, які належали померлому. Також, як пояснив представник позивача між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мається спір про право, який полягає у тому, що ОСОБА_3 категорично заперечує та не визнає за ОСОБА_4 право на успадкування останньою спадщини після смерті її батька, вважаючи, що він є спадкоємцем за заповітом й тому все спадкове майно повинно належати йому.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд розподілити майно ОСОБА_4, померлого 13.09.2006 року між його спадкоємцями, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого 13 вересня 2006 року та визнавши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 13 вересня 2006 року.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову. Вважає, що позовна заява ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120, 60, 131, 214 ЦПК України, а її вимоги необґрунтованими, необ'єктивними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і містять багато підстав для внесення актів прокурорського реагування. Відповідач вказує, що відповідно до закону ніяка рідня не має права на правовстановлюючі документи на власність ОСОБА_4, яка перейшла відповідно заповіту до ОСОБА_3. Крім того, визнання права власності на обов'язкову частку можливо тільки на рухоме майно. Відповідач також посилається на те, що надана позивачем довідка про наявність у останньої 2 групи інвалідності є підробленою й взагалі позивач є цілком працездатною особою, оскільки працює та займається підприємницькою діяльністю. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю. Відповідач наполягав на тому, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що 13 вересня 2006 року помер батько позивача - ОСОБА_4. За життя ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № Ц-619 від 17.09.1997 року (дублікат), копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.08.2003 року, виданого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, реєстр №1-2764, а також копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15101677 від 03.07.2007 року.
Вказане спадкове майно ОСОБА_4 за життя заповідав ОСОБА_3, що підтверджується заповітом від 30.07.2004 року, посвідченим державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстр № 0-3226.
У встановлений законом строк до Першої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися позивач та відповідач, що підтверджується відповіддю на судовий запит Першої криворізької державної нотаріальної контори № 5194/2-26 від 09.10.2008 року.
Згідно п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року N 20/5 нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України визначається, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
П.п.2 п.177 вищевказаної інструкції визначає, що непрацездатними (за віком або за станом здоров'я) визнаються особи, які досягли пенсійного віку, установленого законом, або є інвалідами I, II, III групи. Непрацездатність, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.
Iнвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті, що встановлено ст. 2 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
В ході розгляду даної цивільної справи судом не встановлено жодних обставин, які б обмежували право ОСОБА_2 на отримання обов'язкової частки у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_4. Так, посилання відповідача про те, що ОСОБА_2 працює та займається підприємницькою діяльністю, а також не являється інвалідом будь-якої групи, а від так є цілком працездатною особою, яка не має право на отримання обов'язкової частки у спадщині спростовуються письмовими матеріалами справи, а саме: довідкою з податкової інспекції № 813 від 04.05.2009 року, медичною довідкою 24.04.2009 року, нотаріально посвідченою копією трудової книжки, довідкою бюро медичної соціальної експертизи, серії ВТЕ - 296№057618, виданою на підставі акту №1524 про огляд у ВТЕК №7 від 07.04.1998 року, згідно якої позивач являється інвалідом 2 групи безстроково, про що свідчить запис у довідці «переогляд непотрібен», довідкою з пенсійного фонду Російської Федерації № 09/453 от 16.04.2009 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 дійсно являється непрацездатною дочкою спадкодавця, не є суб'єктом підприємницької діяльності, отримує пенсію за інвалідністю, не працює та у зв'язку з чим має право на успадкування обов'язкової частки спадкового майна незалежно від змісту заповіту.
Щодо спливу строків позовної давності, на застосуванні яких наполягав в своїх письмових запереченнях, клопотаннях відповідач, суд вважає такі клопотання не обґрунтованими та не такими що не відповідають дійсності, оскільки після смерті батька позивача - 19.09.2006 року не пройшло 3-х років, саме такий строк передбачений ст. 257 ЦК України.
Таким чином, ОСОБА_2 на підставі ст. 1241 ЦК України має право на успадкування ? частини вищевказаної квартири, оскільки є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_4, померлого 13.09.2006 р. відповідно до ст.ст. 1261, 1269, ЦК України (в редакції 2004 р.).
У судовому засіданні встановлено, що позивач виконала покладений на неї ст. 1297 ЦК України обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак державним нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки у заявниці відсутній оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Також в судовому засіданні з'ясовано, що відповідач по справі не бажає надати правовстановлюючі документи позивачу для того, що б вона отримала належну їй частку.
Також встановлено, що позивач не має можливості отримати дублікати вказаних правовстановлюючих документів, оскільки тільки у разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого документа (п.24 Інструкції). Отримання дублікатів свідоцтва про право власності на житло, також можливо тільки у разі втрати оригіналу документу, однак оригінал свідоцтва про право власності вже був втрачений й дублікат вже отриманий та знаходиться у відповідача. Крім того, у разі отримання правовстановлюючих документів, вони підлягають обов'язковій реєстрації в БТІ, оскільки у разі видачі дублікату документ повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. Однак, відповідно до п. 2.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від 7 лютого 2002 р. N 7/5 визначається, що для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми. Тобто, виходячи з цього позивач у разі навіть отримання дублікатів не має можливості зареєструвати їх у КП ДОР «КБТІ», оскільки не являється власником нерухомого майна. Власник цього майна помер. Таким чином, ОСОБА_2, не має можливості отримати в КП ДОР «КБТІ» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, необхідний для нотаріуса для оформлення спадщини.
Згідно ст. 3 діючого Цивільного кодексу загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу. Так, ч. 1 ст. 15 ЦК України (в редакції 2004 року) визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного право у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також встановлюються способи захисту цих прав. Згідно ст. 124 КУ юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту прав судом може бути - визнання права, але оскільки позивачем не надано суду обьективних доказів що правовстоновлючи втрачені і їх неможливо витребувати, напроти , в судовому засіданні встановлено і в матеріалах справи знаходяться ксерокопії відповідних правовстановлюючих документів, що надавались суду як позивачем так і відповідачем.
Враховуючи викладене та характер спірних відносин суд вважає, що позивач має змогу оформити право на спадщину за законом в порядку передбаченому ст. 89 ЦК України.
Крім того, згідно п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року визначається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю умов та можливостей отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, позивач має право звернутися до суду за правилами позовного провадження, оскільки відсутні інші шляхи захисту її прав та законних інтересів, які на підставі ст. 55 Конституції України - захищаються судом та вона може бути визнана спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_4, та визначена ії частка в спадковому майні батька, а саме - право 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька -
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 15,16, 1241, 1261, 1269 ЦК України (в редакції 2004 р.) суд, -
Позов задовольнити частково.
Розподілити майно ОСОБА_4, померлого 13.09.2006 року між його спадкоємцями, виділити:
- ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого 13 вересня 2006 року;
- ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 13 вересня 2006 року.
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя
.