про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
01 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2009/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Луцович М.М
розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними дії та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправними дії органу поліції щодо проведення атестування ОСОБА_1
- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 10 ГУ НП в Закарпатській області про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та про те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом № 15.00033871.0067226 від 15.09.2016 р.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними дії та скасування рішення відкрито.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії рішення атестаційної комісії №10 ГУ НП в Закарпатській області про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та про те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, оформленого протоколом №15.00033871.0067226 від 15.09.2016 року.
Клопотання мотивує тим, що у разі не зупинення дії рішення (висновку) атестаційної комісії відповідач повинен буде звільнити позивача з лав Національної поліції. В силу приписів Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, рішення (висновок) атестаційної комісії є безумовною підставою звільнення ОСОБА_1, тобто позивача, з лав Національної поліції України. Звільнення позивача призведе до призначення на цю посаду іншої особи (оскільки штат Національної поліції не скорочується), що в подальшому ускладнить чи може унеможливити захист порушених трудових прав та законних інтересів позивача, оскільки ця посада вже буде зайнята, а підстав для звільнення новопризначеної особи не буде. Для поновлення своїх порушених прав позивач вимушений буде звернутись до суду з додатковим позовом про поновлення його на роботі, тобто докласти значних зусиль, зокрема витрачати власний час, грошові кошти на правову допомогу тощо. Позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову тим шляхом, яким просить у клопотанні, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам, інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, та відповідно до положень ч. 3 ст. 118 КАС України - клопотання про забезпечення позову розглядається без проведення судового засідання.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду клопотання матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного:
Частиною 1 статті 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржується. Також адміністративний позов може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, що передбачає ч. 5 ст. 117 КАС України.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Положення ст. 117 КАС України передбачають, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтоване клопотання сторони в тому рахунку з зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Отже, з вищевказаних правових норм вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову можливо лише в інтересах позивача та у спосіб зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржують ся або забороною вчиняти йому певні дії. При цьому такі заходи можуть стосуватися лише рішень та дій відповідача у справі і не можуть поширюватися на третіх осіб чи інших осіб, які не приймають участі у її розгляді.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, які фактично призведуть до неможливості його звільнення, що буде суперечити вимогам вищевказаної постанови.
У випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.
Судом були враховані посилання позивача на те, що виконання оскаржуваного рішення відповідача призведе до незаконного звільнення позивача. Однак, суд дійшов висновку, що зазначені пояснення не є належними та достатніми доказами, які б суд сприймав як наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та які б свідчили про наявність обставин, що унеможливлюють захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Суд зазначає, що подання адміністративного позову, предметом якого, є визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень не є єдиним та беззаперечним доказом того, що таке є протиправним.
Крім того, не може бути підставою для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову - посилання на можливе порушення прав позивача які можуть виникнути в майбутньому, оскільки до клопотанням про забезпечення позову не надано доказів порушення прав позивача станом на час розгляду такого клопотання в суді.
Аналізуючи наведені аргументи, за заявою про забезпечення позову з мотивів докладання значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав, суд вважає їх недостатніми для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову у даній справі.
Слід зазначити, що всі мотиви, які зазначені позивачем у клопотанні, побудовані на припущеннях, які носять ймовірний характер та стосуються можливих дій відповідача, тобто заявник не довів перед судом ту обставину на яку посилався як на підставу застосування заходів забезпечення позову. Подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправних рішень, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких, протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і відповідно до вимог статті 159 КАС України повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд приходить висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 117, 118, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені клопотання ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними дії та скасування рішення - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строку, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали в письмовому провадженні - протягом п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Апеляційне оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Суддя М.М. Луцович