28 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/2210/16
категорія 3.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Матвєєва В.К.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Войтюк Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання внести зміни до свідоцтва про народження,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним висновок Житомирського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо відмови їй у внесенні змін в свідоцтво про її народження, також просила зобов'язати відповідача внести зміни в свідоцтво про народження, а саме у графі національність батька вказати "поляк".
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що в свідоцтві про її народження в графі національність батька, ОСОБА_1, зазначено "українець". Проте її прадід, дід та батько - ОСОБА_1 є поляками, які сповідували римо-каталицьку віру, дотримувалися традицій польського народу. Позивач також вважає себе полькою. У зв'язку з необхідністю внесення змін в актовий запис про своє народження щодо національності батька, ОСОБА_1, з "українця" на "поляк" звернулася з заявою до Житомирського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Однак, відповідач у своєму висновку відмовив у внесенні змін до актового запису щодо виправлення національності. ОСОБА_3 вказує, що прагне відновити та зберегти своє етнічне польське походження, а тому просить внести зміни до свідоцтва про її народження в судовому порядку та скасувати висновок відповідача як протиправний.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог. Пояснила, що згідно наданих документів, батько позивачки "українець" мати "українка". В жодному актовому записі стосовно батька відсутні дані, що він є "поляком". Відповідачем зроблено висновок, що під час проведення державної реєстрації народження позивачки не було допущено жодних неточностей, порушень чи помилок стосовно написання національності батька, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлено, що у 2015 році ОСОБА_3 звернулась до Житомирського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін до актового запису про її народження №10 від 26.04.1996 року, складеного виконавчим комітетом Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, а саме виправити національність батька з "українець" на "поляк".
До заяви позивачем додані документи, які, на її думку, підтверджують потребу внесення змін до актового запису.
За результатами розгляду заяви позивача про внесення змін до актового запису про народження №10 від 26.04.1996 року, складеного виконавчим комітетом Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області прийняте рішення, оформлене висновком №50 про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану від 26.07.2015 року.
У вказаному висновку відповідач зазначив, що вважає за неможливе внести зміни до актового запису про народження заявника №10 від 26.04.1996 року, а саме: виправити національність батька з "українець" на "поляк" у зв'язку з тим, що при державній реєстрації народження заявника помилки в графі "національність батька" допущено не було.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно зі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI).
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону).
Згідно зі ч. 1 ст. 12 Закону, внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
У частині 1 статті 22 Закону визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 наведеної статті Закону та п. 2.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис.
Пунктом 2.6 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793 (далі - Правила), передбачено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (абз. 1 п. 2.7 Правил).
Згідно зі п. 2.11 Правил, факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.
На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п. 2.12 Правил).
У відповідності до пп. 2.15.9 п. 2.15 Правил, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Матеріали справи підтверджено, що в актовому записі про народження ОСОБА_3 №10 складеного 26 квітня 1996 року виконавчим комітетом Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області зазначено національність батька - "українець" (а.с. 12).
В актовому записі про народження батька №28 складеного 30 квітня 1964 року виконавчим комітетом Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області національність дитини, тобто батька ОСОБА_3, не зазначено, у зв'язку з відсутністю графи національність дитини.(а.с.17)
Крім того, в матеріалах справи міститься запис акту про укладення шлюбу №34 від 07.11.1987 року складений виконавчим комітетом Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області зазначено, що шлюб зареєстрував ОСОБА_1 за національністю "українець". (а.с.39)
Дані обставини свідчать на користь висновку, що відповідачем під час дослідження документів поданих позивачем і зібраних відділом, а саме належності її батька до національності "поляк" не підтверджено жодними актовими записами, а тому суд вважає, що підстави для внесення змін, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, у відповідача були відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_3 у внесені змін до актового запису про народження № 10 від 26.04.1996 року діяв в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства, а тому висновок відповідача скасуванню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача внести зміни у актовий запис про народження, суд зважає на наступне.
У судовому засіданні представник позивача надав свідоцтво про народження сестри позивачки ОСОБА_5, де зазначено, що ОСОБА_1 за національністю "поляк", проте суд відмічає, що зазначені в актовому записі відомості самі по собі не є беззаперечним доказом на підтвердження національності батька.(а.с.40)
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні", громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
В силу приписів статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997 № 703/97-ВР) установлено, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
У статті 1 Угоди про принципи співробітництва між Україною та Республікою Польща по забезпеченню прав національних меншин визначено, що для досягнення цілей цієї Угоди під національними меншинами (надалі "меншини") маються на увазі відповідно:
- групи громадян України, які є поляками за національністю, та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом,
- групи громадян Республіки Польща, які є українцями за національністю та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом.
Відповідно до ст. 3 згаданої Угоди, кожна із Сторін враховує у своїй політиці законні інтереси меншин, вживає законодавчі, адміністративні та інші необхідні заходи для зберігання, розвитку їх етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності, недопущення на своїй території будь-якої дискримінації осіб за ознакою їх приналежності до меншини, а також будь-яких спроб асиміляції меншин проти їх волі.
Підпунктом 2.13.2 пункту 2.13 Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
В позовній заяві позивач вказує що спір виник за наслідком того, що помилка відбулась після внесення Березівською сільською радою Житомирського району в актовий запис батьків про шлюб №34 від 07.11.1987 року в частині зазначення національності ОСОБА_1 "українець", що автоматично перейшла в актовий запис про народження позивачки, де зазначено національність батька також "українець".
Представником позивача до суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 скористався правом на вільний вибір та відновлення своєї національності. В судовому порядку факт визнання його національності "поляк" здійснено не було. Рішення стосовно внесення змін в актовий запис про шлюб батьків позивачки, а саме національності батька ОСОБА_1 з "українця" на "поляк" відсутнє, тому підстав для зобов'язання Житомирського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни до актового запису про народження позивачки, судом не вбачається.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ,
постановив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 01 грудня 2016 р.