28 листопада 2016 рокум. Ужгород№ 807/1399/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Павлович Т.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ;
відповідача: Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження, представник - Єгорова Т.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження (далі-відповідач, ЗЦРС) про визнання неправомірним рішення про відмову йому у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб та зобов'язання нарахувати і виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб за 2016 рік у розмірі 5643,95 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходить військову службу за контрактом та перебуває на грошовому забезпеченні у відповідача на посаді оперативного чергового відділу оперативного чергування Центру контролю космічного простору Західного центру радіотехнічного спостереження. Зокрема, позивач зазначив, що відповідач є державною бюджетною установою і структурним підрозділом Державного космічного агентства України. 21.07.2016, позивачем було подано подав рапорт відповідачу з проханням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак у виплаті даної винагороди йому було відмовлено, про що було повідомлено відповіддю начальника ЗЦРС від 02.09.2016 року за №531/8. Окрім цього, позивач наголошував, що він є військовослужбовцем Збройних сил України, відрядженим для подальшого проходження служби до Державного космічного агентства України з метою виконання завдань оборонного характеру. Позивач в позовних вимогах також зазначив, що порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначений розділом XXXIII "Правила виплати матеріальної допомоги" Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260 (далі - Інструкція №260), у відповідності до якої зазначена допомога виплачується особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченої в кошторисі Міністерства оборони України та на даний час розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань складає 100% щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, позивачем також було зазначено про те, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини (начальника установи).
Також, позивач зазначав, що виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань проводять в окремих філіях Державного космічного агентства України офіцерам, відрядженим до цих філій, в розмірі місячного грошового забезпечення.
А тому, позивач вважає дії Західного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань неправомірними та такими, що порушують його конституційні права.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив позовні вимоги задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву (а.с.24-25) та просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Західному центрі радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, що підтверджується контрактом, укладеним між позивачем та Міністерством оборони України від 02 березня 2012 року (а.с.14-15).
21.07.2016 року, позивач звернувся до Західного центру радіотехнічного спостереження з проханням про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, про що зазначено у рапорті від 21 липня 2016 року (а.с.7).
В подальшому, Західним центром радіотехнічного спостереження позивачу було надано відповідь згідно листа начальника центру ОСОБА_2 від 02.09.2016р. № 531/8 (а.с.8), яким у виплаті матеріальної допомоги позивачу було відмовлено. Зокрема, в листі було зазначено, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі-Постанова № 1294) керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Ні кошторисом на утримання ЗЦРС у 2016 році, ні штатним розписом ЗЦРС на 2016 рік коштів на виплату матеріальної допомоги не передбачено.
Незаконність, на думку позивача, рішення про відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, і стала підставою для звернення до суду з позовом щодо її виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи, вирішення даного публічного-правового спору пов'язане з оцінкою тієї обставини, чи зобов'язаний відповідач виплачувати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері соціально і правового захисту військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким встановлено систему соціального та правового захисту, що гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Закон поширюється на військовослужбовців та встановлює склад, регулює питання розмірів і порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Наказом Міністра оборони України від 02.02.2007 року був відряджений до Державного космічного агентства України для виконання програм оборонного призначення із залишення на військовій службі та з того моменту проходить військову службу в Західному центрі радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України. Зокрема, це підтверджується довідкою про відрядження до Державного космічного агентства України № 117 від 08.09.2016 (а.с.10), а також записом у послужному списку ОСОБА_1 (а.с.27 на звороті).
Тобто, як встановлено судом, позивач проходить військову службу у державній бюджетній установі, а не у Міністерстві оборони України та має особливий статус - військовослужбовець, відряджений до державних органів для проходження військової служби.
Особливий порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій визначений Кабінетом Міністрів України Постановою від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі-Постанова 104).
Пунктом 1 Постанови № 104 передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно з абз. 5 п. 1 Постанови № 104: виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби
Тобто, як вбачається з наведених правових норм, відрядженим військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що є предметом спору у даній справі, є додатковим видом одноразового грошового забезпечення військовослужбовців і визначена Постановою № 1294. Зокрема, згідно з п. 5 Постанови № 1294 керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Як вбачається з матеріалів справи, штатним розписом Західного центру радіотехнічного спостереження на 2016 рік, затвердженим головою Державного космічного агентства України 17.05.2016 року (а.с.29-31), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям не передбачена (а.с.31 на звороті).
Разом з тим, відповідно до п. 1.13 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 11.06.2008р. № 260 (далі-Інструкція № 260): військовослужбовцям, відрядженим до органів державної влади, на підприємства, в установи, організації, у вищі навчальні заклади (далі - державні органи, установи та організації) із залишенням на військовій службі, прикомандированим до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування або сформованих ними органів (далі - Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування) із залишенням на військовій службі, а також направленим для проходження служби в інші військові формування, правоохоронні органи, правоохоронні органи спеціального призначення, спеціально уповноважений орган з питань цивільного захисту, спеціалізований державний орган транспорту, орган кримінально-виконавчої системи, державні органи та податкову міліцію (далі - військові формування та правоохоронні органи), якщо вони до дня відрядження (прикомандирування, направлення) не отримали грошового забезпечення за поточний місяць, виплата належного грошового забезпечення здійснюється до дня виключення зі списків особового складу у зв'язку з відрядженням (прикомандируванням, направленням) включно з урахуванням часу, необхідного для проїзду до нового місця служби.
Грошове забезпечення (заробітна плата) цим військовослужбовцям виплачується за місцем відрядження, служби (прикомандирування) у порядку та розмірах, визначених законодавством.
Водночас, пунктом 33.3. Інструкції № 260 передбачено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
У відповідності до абз. 2 п. 78 розділу ІХ «Особливості проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами), відрядженими до органів виконавчої влади, інших цивільних установ» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053: виплата посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, а також преміювання відряджених військовослужбовців здійснюється за рахунок органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджені, за розмірами, встановленими законодавством.
Зважаючи на той факт, що штатним розписом Західного центру радіотехнічного спостереження на 2016 рік (а.с.31 на звороті) кошти не передбачені, асигнування на виплату відсутні, відтак, у відповідача відсутні правові підстави виплачувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, оскільки виплата такої допомоги є правом, а не обов'язком роботодавця.
Окрім цього, проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач - Західний центр радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України є державною бюджетною установою, керівними документами, кошторисом, та штатним розписом якої матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не передбачена, та асигнування з Державного бюджету України на таку виплату відсутні, тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у виплаті вказаної допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Отже, беручи до уваги надані сторонами докази по справі та враховуючи положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого ним рішення про відмову у виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 70, 71, 86, 94, 104-106, 160-163 КАС України, суд, -
1.В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження про визнання неправомірним рішення про відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб та зобов'язання нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб за 2016 рік у розмірі 5643,95 грн. - відмовити.
2.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяО.М. Шешеня
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 28.11.2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст виготовлено та підписано 01.12.2016 року.