21 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1892/16
категорія 3.1.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Матвєєва В.К.,
за участю: представника позивача Чернюк А.В.,
представника відповідача Юхимчук О.М.,
представників третьої особи Комунального підприємства "Виробничо житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради - Ільченко Н.В., Курінської Л.В.,
представника третьої особи ОСОБА_1 - Косигіна С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житомирської міської ради до Богунського районного відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Виробничо житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання незаконною реєстрацію,
встановив:
Житомирська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо реєстрації ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та просила зобов'язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради скасувати таку реєстрацію.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням виконавчого комітету від 19.03.1970 року №214 ОСОБА_2 та членам її сім'ї було надано право на зайняття житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Правом на приватизацію даної квартири ОСОБА_2 не скористалась, виїхала за межі території України та у 2003 році отримала громадянство Російської Федерації у зв'язку з чим змінила також місце реєстрації, тобто фактично перестала бути квартиронаймачем вищезазначеної квартири. Однак, позивач вказує, що у 2015 році на підставі нотаріально посвідченої заяви, відповідно до якої ОСОБА_2 дала згоду на реєстрацію ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області було здійснено вказану реєстрацію. Не погоджуючись з такими діями відповідача, Житомирська міська рада звернулась до суду, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_2 фактично перестала бути наймачем вказаного вище житлового приміщення, тому, в порушення Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 відбулась без отримання згоди власника житла, а саме територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради, тобто здійснена незаконно та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх з підстав викладених у позові.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог частково заперечила, в своїх поясненнях зазначила, що дійсно реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 було проведено за відсутності передбачених документів визначених п.2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, а саме згоди власника житла. Крім того, заперечила в частині позовних вимог щодо скасування такої реєстрації у зв'язку з тим, що Богунський районний відділ у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не має повноважень скасовувати реєстрацію місця проживання фізичних осіб, оскільки органом реєстрації місця проживання у м. Житомирі є Управління з ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради. На підставі зазначеного у цій частині позовних вимог просила відмовити.
У ході розгляду справи до участі у ній у якості другого відповідача було залучено Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, представник якої подав до суду заяву де просив розглядати справу за їх відсутності, при розгляді справи, зазначив, що покладається на розсуд суду.
Представники третьої особи Комунального підприємства "Виробничо житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Зазначили, що посадовою особою дійсно не було перевірено усі визначені законодавством необхідні документи, тому реєстрація була здійснено неправомірно.
Представник третьої особи ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що договір найму спірного житла був укладений з ОСОБА_2 в 1970 році і з цього часу не розірваний. Отже вона була і є квартиронаймачем тому надала згоду на здійснення реєстрації ОСОБА_1 правомірно. Отже, ОСОБА_1 звернувся з належними документами, які передбачені п.2.2. Порядку до відповідача, в результаті чого його було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного вважає доводи позивача про припинення з ОСОБА_2 договору найму спірної квартири та доводи стосовно того що ОСОБА_1 не надав відповідачу належні документи не підтверджуються доказами та суперечить дійсним обставинам справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлено, що відповідно до контрольного талону до ордера №844 серія 09 від 26.03.1970 року, на підставі рішення виконавчого комітету від 19.03.1970 року №214 право на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_3 та його сім'ї, в складі дружини - ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 ( а.с. 34).
В період з 1987 року по 1993 рік виконавчим комітетом Богунської районної ради народних депутатів м. Житомира видавались охоронні свідоцтва (броня) №000285 від 18.02.1970 року та №000670 від 22.02.1990 року ОСОБА_3 , в тому що наймане ним жиле приміщення розміром 27,61 кв.м, по АДРЕСА_2 , у зв'язку з від'їздом у місцевість, прирівняну до районів Крайньої Півночі, заброньоване за ним і членами його сім'ї, які виїжджають разом з ним: дружиною ОСОБА_2 та синами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( а.с.35).
В березні 2015 року Богунським районним відділом у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України була здійснена реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою, на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , яку позивач вважає незаконною.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість вчинених відповідачем дій, суд виходить з наступного.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382 (далі - Закон №1382), відповідно до Конституції України, регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України затверджено "Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цих документів" від 22.11.2012 року №1077 (далі - Порядок).
Відповідно до п.1.3 Порядку реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Згідно з п.2.2. Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:
письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, крім випадків, установлених пунктом 2.8 цього розділу;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;
право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397;
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;
заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Таким чином, законодавством визначено відповідну процедуру та передбачено необхідність вчинення особою належних дій для реєстрації місця проживання особи з подачею документів, необхідних для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС документи що підтверджують право на проживання в житлі, а саме - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.
У судовому засіданні встановлено, що реєстрація ОСОБА_1 була здійснена Богунським районним відділом у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на підставі нотаріально посвідченої згоди наймача житла ОСОБА_2 ( а.с. 37).
Суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_2 у 2003 році змінила місце реєстрації та громадянство, тому фактично втратила право бути квартиронаймачем житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 з огляду на наступне.
Пунктом 13 Правил бронювання жилих приміщень в Українській РСР затверджених постановою Ради Міністрів РСР від 9 вересня 1985 р. N 342 визначено, якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення відповідно до статті 76 Житлового кодексу УРСР за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.
Пунктом 10 Правил передбачено, охоронне свідоцтво (броня) втрачає чинність по закінченні строку, на який його було видано, при вибутті громадянина на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, а також у випадках, коли воно судом анульоване достроково чи визнане недійсним.
Згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представником позивача не надано до суду жодних доказів розірвання договору найму. Крім того, встановлено, що з позовом про розірвання договору найму наймодавець не звертався, в будь якому іншому порядку він скасований чи розірваний не був, а тому є чинним.
Натомість, факт того, що ОСОБА_2 є наймачем житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 підтверджується оглянутими у судовому засіданні та приєднаними до матеріалів справи копіями особистого рахунку № НОМЕР_1 та поквартирної картки.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку що дії Богунського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . на підставі нотаріально посвідченої заяви та згоди наймача квартири ОСОБА_2 є правомірними, тому така реєстрація не підлягає скасуванню.
На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги Житомирської міської ради необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
У задоволенні позовних вимог Житомирської міської ради відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 28 листопада 2016 р.