22 вересня 2016 р. Справа № 804/6100/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якому просить:
судовим рішенням скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції МВС України по Дніпропетровській області №485 о/с від 06.11.2015р. про звільнення позивача і зобов'язати відповідача відновити позивача на колишній роботі;
судовим рішенням стягнути з відповідача зарплатню позивача за вимушений прогул.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути пред'явлено в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржується наказ про звільнення №485 о/с від 06.11.2015р., винесений начальником ГУ МВС України у Дніпропетровській області генерал-майором міліції Репешко І.В.
Даним наказом звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 "г" (за скороченням штатів) оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України у Дніпропетровській області капітана міліції ОСОБА_1.
Викладене свідчить, що даний спір стосується питання правомірності звільнення позивача з публічної служби.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 31.05.2016р. звернулась до начальника ГУ МВС України у Дніпропетровській області Репешко І.В. із заявою, у якій прохала скасувати наказ №485 о/с від 06.11.2015р. про власне звільнення і поновити на колишній роботі.
З наведеного вбачається, що про факт власного звільнення та винесення оскаржуваного наказу за №485 о/с від 06.11.2015р. позивач була повідомлена щонайменш від 31.05.2016р.
Натомість, до адміністративного суду ОСОБА_1 звернулась лише 19.09.2016р., тобто, поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду за оскарженням рішень, що стосуються проходження публічної служби.
При цьому, жодних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду із даним адміністративним позовом, позивачем не наведено, їх документального підтвердження суду не надано.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено спеціальний, скорочений строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Слід зауважити, що встановлення обмежених строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Обставини справи свідчать про те, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваними наказами у встановлений строк звернення до суду не звернулася, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надала.
Слід зазначити й про те, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" яка є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску.
Враховуючи те, що судом не було знайдено підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 107, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Копію ухвали разом із матеріалами позову направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Р.А. Барановський