м. Вінниця
25 листопада 2016 р. Справа № 802/1677/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: не з'явився
представника відповідача: Поліхуна В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Військової частини НОМЕР_1
про: визнання дій протиправними стягнення коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання дій протиправними стягнення коштів.
У позовній заяві позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_3 ) компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 51506 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шість гривень) грн.
Проте, за вх. №23707 від 01.11.16 року надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, оскільки 31.10.2016 року було виплачено чатину коштів у розмірі 41462,37 грн., як погашення заборгованості за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Відтак з урахуванням зазначеної заяви просить суд, стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_3 ) компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 10043,67 (десять тисяч сорок три гривні, шістдесят сім копійок) грн.
Позивач подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Заявлений адміністративний позов повністю підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, з огляду на їх безпідставність, та просив суд відмовити у задоволенні позову, з врахуванням письмових заперечень (а.с. 24).
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, з огляду на наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 09.09.2016 року позивача вилючено зі списків особового складу частини у зв'язку з звільненням з лав Збройних Сил України в запас за п. «б» ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (а.с. 9, 10).
Судом встановлено, що на усіх видах забезпечення позивач перебував у в/ч НОМЕР_1 , тобто розрахунок та виплата грошових, продовольчих та речових забезпечень під час звільнення з військової служби здійснювалось в/ч НОМЕР_1 .
08 вересня 2016 року військовою частиною НОМЕР_1 позивачу видано довідку №17/6 від 08.09.2016 року на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (а.с.11 ).
Відповідно до вказаної довідки на день виключення позивача зі списків особового складу частини йому не виплачено грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, в загальній сумі 51506 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шість гривень) грн.
Проте, відповідачем 31.10.2016 року виплачено позивачу чатину коштів у розмірі 41462,37 грн., як погашення заборгованості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Такі дії відповідач мотивує тим, що відповідно до роз'яснення ДПС України від 02.08.2012 року №10980/5/17-1116 від 03.07.2012 року, згідно п. 168.5 ст. 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Водночас, зазначає, що після звільнення зі служби військовослужбовця фізична особа - платник податку не виконує обов'язки несення служби, то законодавчі підстави для компенсації податку на доходи фізичних осіб, що утримується з будь яких доходів таких платників за раніше відпрацьований час відсутні. Тому вважає, що в даному випадку, доходи позивача оподатковуються на загальних підставах.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції від 30.07.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються, зокрема, Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вищенаведеної норми Закону Кабінетом Міністрів України 16 березня 2016 року прийнято постанову № 178, якою затверджено "Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (далі - Порядок №178).
Згідно з п.2 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації ( п. 4 Порядку №178 ).
При цьому, у відповідності до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 ( далі - Положення ), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного ( міського ) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Абзацом третім п. 242 вищезазначеного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, оскільки відповідає вимогам, встановленим п. 2 та 3 Порядку № 178, та подав за місцем військової служби відповідну заяву, передбачену п.4 вказаного Порядку.
Суд зауважує, що військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку №17/6 від 08.09.2016 року на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, проте компенсація не виплачена позивачу у повному обсязі.
Водночас, суд не погоджується з посиланням відповідача, про те, що доходи позивача оподатковуються на загальних підставах, оскільки Абзацом третім п. 242 Положення вказується що на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно відсутня з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень це - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, не оприлюднення нормативно-правового акта тощо).
Відтак в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності військової частини слідує відмовити з урахуванням вищезазначеного.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Разом з тим, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Це саме підтверджується і п.5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року, а саме, відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за меж позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
З урахуванням того, що відповідачем було часткового сплачено частину коштів у розмірі 41462,37 грн., як погашення заборгованості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями порушив права позивача, оскільки в довідці №17/6 від 08.09.2016 року на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі є чітко визначена сума, а саме 51506 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шість гривень) грн.
Відтак, в контексті вищезазначеного, суд вважає, що саме такі дії, щодо не виплати усієї суми, яка підлягає компенсації за неодержане речове майно є протиправними.
Отже, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії щодо часткової виплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, а відтак сума коштів у розмірі 10043,67 (десять тисяч сорок три гривні, шістдесят сім копійок) грн. підлягає стягненню з в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 частково.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_3 ) компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 10043,67 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 ( відповідно до квитанції № 0.0.633369323.1) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна