донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2016 р. справа №913/801/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2,ОСОБА_3
за участю представників:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк, Луганська область
на рішення господарського суду Луганської області
від18.10.2016 р.
у справі№ 913/801/16 (суддя: Вінніков С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз", м. Алчевськ, Луганська область
доДепартаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк, Луганська область
простягнення 301 158 грн. 10 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" (далі - ТОВ "ВКФ "Промсоюз", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент ЖКГ Луганської ОДА, відповідач) боргу за договором № 330п на виконання робіт від 30.11.2011 р. в сумі 206 196 грн. 62 коп. та пені в сумі 94 961 грн. 48 коп.
В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач звернувся із заявою б/н від 05.09.2016 р. про виправлення помилок у позовній заяві про стягнення заборгованості за договором № 330п від 30.11.2011 р. на виконання робіт та зменшення позовних вимог, за остаточними вимогами просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором № 330п на виконання робіт від 30.11.2011 р. в сумі 179 869 грн. 19 коп., який складається із заборгованості: - за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 23.12.2011 р. в розмірі 138 488 грн. 46 коп., - за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 26.12.2011 р. в розмірі 15 053 грн. 30 коп., - за видатковою накладною № 287/1 від 02.12.2011 р в розмірі 26 327 грн. 43 коп., а також пеню в сумі 17 087 грн. 57 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.10.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 179 869 грн. 19 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 698 грн. 04 коп.
В частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Департамент ЖКГ Луганської ОДА звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Відповідач вважає, що підстави для здійснення остаточного розрахунку з позивачем відсутні внаслідок невиконання останнім вимог, передбачених п. 4.4. договору № 330п на виконання робіт від 30.11.2011 р., укладеного між сторонами, на підставі якого заявлений позов.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, між Головним управлінням житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (в подальшому перейменовано на Департамент ЖКГ Луганської ОДА), як замовником, та ТОВ "ВКФ "Промсоюз", як генпідрядником, 30.11.2011 р. укладено договір на виконання робіт № 330п (далі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 договору предметом договору є правовідносини, за якими генпідрядник зобов'язується у 2011 році на свій ризик власними (власними і залученими, залученими) силами та засобами виконати роботи з будівництва міні-котельні для теплопостачання приміщень жіночої консультації за адресою: м. Брянка, мікрорайон Тополь, 38 (будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи), у строки, встановлені календарним графіком робіт, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору визначається по узгодженню сторін, є твердою і складає 251 098 грн. 68 коп. і оформлюється протоколом узгодження договірної ціни.
Згідно п. 1.4 договору генпідрядник закуповує, поставляє та транспортує обладнання, необхідне для виконання цього договору до місця його монтажу за рахунок власних коштів з подальшою оплатою замовником.
Відповідно до п. 4.1 договору джерелом фінансування робіт замовника є кошти державного бюджету у сумі 179356,07 грн. та кошти місцевого бюджету у сумі 71742,61, що спрямовані на фінансування бюджетної програми "Реалізація пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства" у 2011 році.
Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що замовник робить проміжні платежі генпідряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в, № КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт, дискети, документи, що підтверджують фактичні витрати, надаються генпідрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа поточного місяця. В разі зриву строків надання вищевказаних документів, замовником не приймаються форми № КБ-2в, № КБ-3 до оплати у звітному місяці, що не звільняє генпідрядника від дотримання графіка виконаних робіт. Уповноважений представник замовника протягом 5-ти днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині реально виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником після підписання акту форми № КБ-2в, № КБ-3 протягом 10 банківських днів з моменту надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок замовника.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок з генпідрядником за виконані роботи здійснюється замовником в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акту приймання виконаних робіт, з наданням всієї виконавчої документації.
Відповідно до п. 4.5 договору оплата замовником вартості обладнання, необхідного для виконання цього договору здійснюється на підставі акту купівлі-продажу та рахунку генпідрядника, в якому зазначається вартість обладнання.
Умовами п. 7.4. договору сторонами погоджено, що за порушення строків виплати до договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи умови договору судова колегія вважає, що даний договір є змішаним договором, оскільки містить елементи договору підряду, надання послуг, зокрема, послуг з закупівлі, поставки та транспортування обладнання, необхідного для виконання цього договору та елементи договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З матеріалів справи слідує, що позивач виконав обумовлені умовами договору роботи на загальну суму 153 541 грн. 76 коп., про що свідчать:
- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 23.12.2011 р. на суму 138 488 грн. 46 коп.;
- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 26.12.2011 р. на суму 15 053 грн. 30 коп.;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за 01.12.2011-31.12.2011 року від 23.12.2011 р. на суму 138 488 грн. 46 коп.;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за 01.12.2011-31.12.2011 року від 26.12.2011 р. на суму 15 053 грн. 30 коп.
Вказані акти та довідки підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Також, за умовами договору позивачем було продано замовнику обладнання на суму 92 145 грн. 84 коп., що підтверджується: - видатковою накладною № 287/1 від 02.12.2011 р. на суму 92 145 грн. 84 коп., в якій наявне посилання на договір, на підставі якого заявлено позов у даній справі; - актом № 1 купівлі-продажу устаткування від 02.12.2011 р. на суму 92 145 грн. 84 коп.
Вказані видаткова накладна та акт № 1 купівлі-продажу устаткування підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
За приписами ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна приписи містяться у ст. 617 Цивільного кодексу України.
Також, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 викладена правова позиція, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, заборгованість за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 23.12.2011 р. складає 138 488 грн. 46 коп., за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 26.12.2011 р. - 15 053 грн. 30 коп.
Департамент ЖКГ Луганської ОДА отримане від позивача обладнання оплатив частково - лише в сумі 65 818 грн. 41 коп., про що свідчить платіжне доручення № U2301730 від 09.12.2011 р. на суму 65 818 грн. 41 коп., внаслідок чого залишок заборгованості відповідача з оплати зазначеного товару перед позивачем склав 26 327 грн. 43 коп.
Отже, борг в загальній сумі з боку відповідача перед позивачем склав 179 869 грн. 19 коп., доказів погашення якого відповідачем в добровільному порядку суду не надано, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, з аналізу умов договору, на підставі якого заявлено позов у даній справі, вбачається, що прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 23.11.2012 р. починається з 07.01.2012 р., за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за 01.12.2011-31.12.2011 року від 26.12.2011 р. - з 10.01.2012 р.
Матеріали справи також свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з претензією б/н, б/д з проханням перерахувати суму боргу 206 197 грн. 62 коп., яка відповідачем залишена без виконання.
Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Судова колегія враховує наступне.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, п. 2 згаданої статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Матеріали справи свідчать про те, що у 2014 році позивач, ТОВ "ВКФ "Промсоюз", звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, про стягнення 301 158 грн. 10 коп. за договором на виконання робіт № 330п від 30.11.2011 р.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.07.2014 р. у справі № 913/1607/14 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи № 913/1607/14 призначено на 19.08.2014 р. о 10 год. 30 хв., проте, спір у даній справи розглянутий по суті не був.
Відповідно до наказу в.о. голови суду від 17.07.2014 року № 34 в господарському суді Луганської області з 21 липня 2014 року встановлено особливий режим роботи до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників господарського суду Луганської області та учасників судового процесу в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області.
Крім того, Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області, здійснюється господарським судом Харківської області.
З 06 квітня 2015 року господарський суд Луганської області відновив свою роботу за новою юридичною адресою: м. Харків, проспект Науки, буд.5. Підставою відновлення роботи є Розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.04.2015 р. № 18-р, яке видано відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної організації" та Указу Президента України від 12.11.2014 р. № 868/2014 "Про внесення змін до мережі господарських судів України"
Відповідно до абз. 1 п. 7.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду. В такому разі заявник не позбавлений права на подання нової позовної заяви (іншого звернення, передбаченого ГПК) у загальному порядку. При цьому про втрату справи зазначається в ухвалі про порушення провадження у новій справі.
З огляду на наведене, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах перервався у зв'язку із зверненням у 2014 році ТОВ "ВКФ "Промсоюз" з позовом про стягнення з Головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації 301 158 грн. 10 коп. за договором на виконання робіт № 330п від 30.11.2011 р. до господарського суду, тобто, строк загальної позовної давності позивачем не пропущений.
Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних будівельних робіт та отриманого обладнання, позивачем, згідно з умовами п. 7.4. договору, розраховано пеню в сумі 17 087 грн. 57 коп. за період з 07.01.2012 р. по 07.07.2012 р.
Як зазначено вище, за приписами ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
З огляду на період заявленої до стягнення пені, визначений позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо застосування строків позовної давності на підставі відповідного клопотання відповідача, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 17 087 грн. 57 коп. слід відмовити.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому, судовою колегією залишається в силі.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Луганської області від 18.10.2016 року у справі № 913/801/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 18.10.2016 року у справі № 913/801/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І. Бойченко
Судді: І.В. Зубченко
ОСОБА_3
Надруковано 5 прим.:
1. позивачу;
2. відповідачу;
3. у справу;
4. ДАГС;
5. ГСЛО.