печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8574/15-ц
Категорія 18
08 листопада 2016 року
Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Васильєвої Н.П.,
при секретарі Захарчишиній В.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», про визнання розірвання договору фінансового лізингу та стягнення суми.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», і просить стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 23 170 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2014 р. між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 00569, відповідно до умов якого позивач сплатив внесок у розмірі 23170 грн., проте відповідач свої обов'язки по укладеному правочину не виконує, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених підстав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Судом встановлено, що 16 грудня 2014 року між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» як Лізингодавцем та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 00569, предметом якого є транспортний засіб Hyundai Accent 1.4 MT Classic, вартістю 231 700 грн.(а.с. 6-19).
Цього ж дня 16.12.2014 р. Позивачем було здійснено перерахування коштів на рахунок " Лізингова компанія «Автофінанс»в розмірі 23170 гривень (а.с. 21).
У відповідності до ст. 1 закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є : предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору фінансового лізингу позивача було поінформовано про всі його істотні умови, спосіб та вартість предмета лізингу, строк лізингу, лізингові платежі тощо, що підтверджується підписом позивача на кожній сторінці договору, й позивач засвідчив, що зміст умов лізингу йому зрозумілий.
За таких обставин, власні дії позивача, що виразилися у підписанні договору фінансового непрямого лізингу та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеної нею угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цією угодою. Виходячи з цього, позивач не заперечує вільного волевиявлення та його вільної згоди щодо всіх умов даного договору фінансового лізингу на момент його укладення та протягом його виконання.
Згідно із п.1.7. Договору предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6. ст. 9 даного Договору. В п.4.1. Договору додатково зазначено, що у разі затримки строку сплати авансового платежу (не враховуючи право Лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців), строк поставки Предмета Лізингу може бути відповідно змінено.
Згідно п.12.1. Договору Лізингоодержувач, який сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвати Договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60 % (шістдесят відсотків) від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% (сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 22.12.2014 та 11.02.2015 р. на адресу відповідача направив листа в якому повідомив про розірвання договору від 16.12.2014(а.с. 20,22).
Тобто, позивач скористався правом односторонньої відмови від Договору (згідно із ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг») шляхом надсилання листа відповідачеві та в якості штрафу лізингодавець утримує адміністративний платіж у розмірі 23 170 грн.
З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 509, 806, 799, 220, 236, 216 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 4, 12, 19, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст.ст. 213-215, 208, 209 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», про визнання розірвання договору фінансового лізингу та стягнення суми залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.
Суддя