Справа № 2 -598 /2009 р.
11 березня 2009 р.
Фрунзенський райсуд м. Харкова, у складі головуючого судді Алфьорової Т.М., при секретарі Гудзенко О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» та ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання зобов'язань та моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення порушеного права та про зобов'язання повернення коштів, посилаючись на те, що 25.04.2008 року вона уклала з ВАТ « Мегабанк» за № 2004/80- договір банківського строкового вкладу і передала банку грошові кошти на суму 50000 грн. під 18% річних на строк до 25.10.2009 р. На її ім'я був відкритий розрахунок № 263538055530. Договір був укладений між нею та керуючим відділенням № 80 ВАТ « Мегабанк» ОСОБА_2 Згідно умовам договору, вона може отримати свої кошти в будь який час. Відповідно до п. 4.5 договору - банк може надати вкладнику кредит під заставу майнових прав на вклад. Протягом шерсти місяців банк виконував свої обов'язки до 24 жовтня 2008 р., видав їй в червні 2008р. - 10000 грн., а також вона отримувала відсотки. 17.10.2008 року вона написала заяву про достроково розірвання договору і повернення коштів в сумі 40000 грн., але відповідач відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання і досить не повернув її кошти. Відповідач посилався на Постанову НБУ від 11.10.2008 р. № 319, яка забороняє дострокове повернення коштів, але ця постанова не є нормативно правовим актом. Вважає, що діями керуючого були порушені її права.
Потім позивач доповнив свої позовні вимоги і просив розірвати вказаний договір а також стягнути збитки, посилаючись на те, що на 17.10.2008 р. сума 40000 грн., складала приблизно 7000 дол. США, зараз 4000 дол. США. Різниця - біля 3000 дол. США або 30000 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. і судові витрати.
19.02.2009р. позивач уточнив та доповнив позовну заяву, посилаючись на те, що банк повернув їй вклад 06.02.2009 р. у сумі 34777,65 грн., відповідно до п. 4.1. договору, тому договір вважається виконаним. Вона просить відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за не своєчасне виконання своїх зобов'язань сплатити їй 3% річних, що складає 296,87 грн.; інфляційні у сумі 2308 грн. 13 коп. Згідно з ч.2 ст. 536 ЦК України - передбачено, що розмір процентів за користування грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У даному випадку, договором і актами цивільного законодавства не встановлені проценти за безпідставне користування чужими грошами після невиконання зобов'язань. Тому, по аналогії закону, а саме ч.1 ст.1048 ЦК України, вона просить стягнути розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, що складає 1187,48 грн. Просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн., так як вона не мала можливості лікуватися, не мала можливості зробити ремонт другого автомобіля, яким користується син, тому в сім'ї панували сварки.
Крім цього, просить стягнути 1500 грн. за правову допомогу і судові витрати - 430 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і дали пояснення суду про обставини, вище викладені.
Представник банку в судовому засіданні позов не визнав і дав пояснення, що 25.04.2008 року був укладений договір банківського строкового вкладу з позивачем. Позивач передав 50000 грн. 20.06.2008 р. за завою позивача їй було передано 10000 грн. У зв'язку з вимогою позивача про дострокове розірвання договору банківського строкового вкладу та повернення всієї суми на підставі п.4.1. Договору, вони зробили перерахунок нарахованих процентів за договором за період з 25.04.2009 р. по 31.01.2009 р. Різниця між раніше сплаченими процентами за договором та перерахованими за зниженою процентною ставкою у розмірі 5222,35 грн. була утримана із суми позивача. 06.02.2008 р. ОСОБА_1 був повернутий залишок банківського вкладу у розмірі 34777,65 грн., тому на даний час у них відсутні зобов'язання перед позивачем. Вони не мали можливості відповідно до Постанов НБУ № 319 від 11.10.2008 року та № 413 від 04.12.2008 року здійснювати виплату вкладів за договором, строк вимоги за якими не настав. Вина відповідача у порушенні зобов'язань відсутня. Позивач не надав нормативного документа на підтвердження зазначеного в розрахунку індексу інфляції, а також не надано правового обґрунтування та документального підтвердження методики нарахування інфляційних. Відповідно до п.1 ст. 11 ЦК України - підставами виникнення цивільних прав є договори та інші правочини, тому вважають, що позивачка не обґрунтовано просить стягнути з банку суму 1187,48 грн. за безпідставне користування її грошовими коштами, посилаючись на ст.1048 ЦК України, яка регулює нарахування процентів за договором позики. Вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. необґрунтовані і не підлягають задоволенню. Постановою КМ України від 27.04.2006 р. № 590 затверджені граничні розміри компенсації за надання правової допомоги, тому сума 1500 грн. явно завищена і не підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день і час слухання справи сповіщена належним чином..
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 1058 ЦК України - за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона ( банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму ( вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
В судовому засіданні встановлено, те що сторони: ВАТ « Мегабенк» в особі керуючого відділенням № 80 ВАТ « Мегабанк» ОСОБА_2 та позивач по справі ОСОБА_1 уклали 24.04.2008 р. № 2004/80 - договір банківського строкового вкладу. Позивач зобов'язався передати банку грошову суму у розмірі 50000, 00 грн. на строк з 25.04.08 р. по 25.10.2009 р., а банк зобов'язався відкрити вкладнику вкладний рахунок № 263538055530, нараховувати на цю суму проценти у розмірі 18 % річних.
Згідно зі ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Позивач свої зобов'язання виконав повністю передавши суму 50000 грн. банку.
Відповідач ВАТ « Мегабанк» до 17.10.2008 року також виконував свої зобов'язання, нараховував проценти, а також на вимогу вкладника 20.06.2008 року сплатив 10000 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України - за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Ця норма закону вказана і у п. 2.1.6. вказаного договору банківського строкового вкладу.
Відповідно до п. 2.3.3. договору - вкладник повинен письмово повідомити банк про дострокове повернення вкладу або його частини шляхом подання до банку заяви, яка складається відповідно до вимог нормативно - правових актів НБУ.
Позивач, користуючись цим пунктом 17 жовтня 2008 року звернулася з письмовою заявою про повернення суми вкладу у розмірі 40000 грн. і 24.10.2008 року отримала відмову у видачі вкладу, а також у частковому поверненні вкладу з посиланням на Постанову НБУ № 319 від 11.10.2008 р., яка забороняє дострокове повернення коштів, але ця постанова не була зареєстрована в Мін'юсті України, і крім цього своєю Постановою від 04.12.2008 р. № 413 - НБУ визнали постанову № 319 « Про додаткові заходи, щодо діяльності банків» такою, що втратила чинність, тому підстав для того, щоб не видавати кошти ОСОБА_1 у банку не було.
Згідно наданих документів відповідач 06.02.2009 р. повернув залишок банківського вкладу в розмірі 34777,65 грн., що підтверджується випискою з розрахунку № 263538055530 при цьому, зробив перерахунок нарахованих процентів за договором за період з 25.04.2008 р. по 31.01.2008 р. відповідно до п.4.1 договору. Проти цього перерахунку позивач не заперечує
З моменту виплати коштів, договір, укладений між позивачем та відповідачем вважається розірваним.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що позивач не надав нормативного документа на підтвердження зазначеного в розрахунку індексу інфляції, а також не надано правового обґрунтування та документального підтвердження методики нарахування інфляційних. Індекси інфляції надруковані в офіційному виданні в газеті « Урядовий кур'єр». Методика нарахування інфляційних загальновідома.
За весь час прострочення повернення вкладу з 25.10.2008 року по 05.02.2009 року інфляційні склали 2308 грн. ( 34777,65 х 101,5 х102,1х102,9 : 100 - 34777,65 грн. ), а три проценти річних від простроченої суми складає 296,87 грн.
Суд не погоджується з вимогами про сплату процентів за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 1187,48 грн.
Частиною 2 ст.536 ЦК України - передбачено, що розмір процентів за користування грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У даному випадку, розмір таких процентів не вказаний у договорі строкового банківського вкладу, який укладений між сторонами, не вказаний також законом тому підстав для стягнення вказаної суми не має. Ст.1048ЦК України регулює нарахування процентів за договором позики, а між сторонами був укладений договір банківського строкового вкладу, який врегульований зовсім іншими статтями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Наслідки порушення договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди. Не передбачає наслідків порушення договору банком у вигляді виплати моральної шкоди і укладений між сторонами договір банківського вкладу від 25.04. 2008 року за № 2004/80. За таких обставин, вимоги про відшкодування моральної шкоди не ґрунтується на законі, а тому в цій частині в задоволенні вимог треба відмовити.
Крім того, у порядку ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача додаткові витрати у вигляді судового збору у розмірі 347,77 грн. ( а не 400 грн., так як на момент пред'явлення позову позивачка мала право на повернення вкладу у розмірі 34777,65 грн.), та 30 гривен за інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.
Постановою КМ України від 27.04.2006 р. № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цих справ», тому суд вважає в частині вимог про стягнення правової допомоги позов задовольнити частково, а саме стягнути за складення позову, а також за участь у судовому засіданні. В акті про пророблену роботу йдеться річ і про мирову угоду, але мирова угода по цій справі не укладалася.
Керуючись ст.ст. 23, 611,625 п. 2, ч.2 ст. 536, 1058- 1060 ЦК України,
ст. ст. 10,11 ,60, 88, 209, 212 , 214-215, ЦПК України, суд -
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» та ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання зобов'язань та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних у сумі 296 грн. 87 коп., інфляційні у сумі 2308 грн. 13 коп., судовий збір у сумі 347,77 грн. та 30 грн. за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а також за надання правової допомоги у розмірі 110 грн.
В решті позивних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана - після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий - суддя -