Справа №2-330/2007 p.
5 листопада 2007 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судці Орленко Л.О.,
при секретарі Одноор Н.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1 представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Веселинове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, h залученням третьої особи -Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області - про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок,
ОСОБА_3 звернувся до Веселинівського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку. В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що 10 квітня 2003 року він придбав у ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені свого брата ОСОБА_5, житловий будинок, розташований по вул. Шевченка, 8 в сШироколанівка Веселинівського району Миколаївської області.
Після досягнення згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу він передав відповідачу ОСОБА_4 2500 грн., а вона передала йому будинок та технічну документацію та зобов'язалася в найближчий час отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити своє право власності на будинок та звернутися з ним до нотаріуса з питанням про нотаріальне посвідчення укладеного договору купівлі-продажу будинку. Провівши капітальний ремонт будинку, він з дружиною та двома неповнолітніми дітьми пересинився проживати у вказаний будинок, де проживає і нині. Проте відповідач ОСОБА_4 в обумовлений строк не отримала свідоцтво про право на спадщину та не отримала правовтановлюючий документ на будинок. На неодноразові звернення до відповідача про необхідність посвідчення укладеного між ними договору купівлі-продажу будинку, ОСОБА_4 факт продажу будинку не заперечує, проте відмовляється звернутися до нотаріуса, вважаючи, що вона продала будинок і фактичним власником проданого будинку вже не являється. На даний час він має намір оформити своє право власності на будинок. З даного приводу звернувся до Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, де йому було роз'яснено, що даний договір купівлі-продажу будинку необхідно визнати судом дійсним.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 доповнили свої вимоги та просили суд встановити факт того, що ОСОБА_6 володів будинком, розташованим по вул. Шевченка, 8 в сШироколанівка Веселинівського району
2
Миколаївської області на праві власності з листопада 1949 року по день своєї смерті 08 липня 1966 року, встановити факт прийняття ОСОБА_7 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого 08 липня 1966 року та складалася з житлового будинку, розташованого по вул. Шевченка, 8 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 10 квітня 2003 року між ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати право власності ОСОБА_3 на вказаний будинок.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду не прибули, проте надали заяви, в яких зазначали, що позов визнають повністю та просять розглядати справу у їх відсутність.
Представник третьої особи Широколанівської сільської ради ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечував, додавши, що позивач та члени його сім'ї проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2003 року по сьогоднішній день, зі сторони будь-яких осіб заяв щодо недійсності договору купівлі-продажу вказаного будинку до сільської ради не надходило.
Заслухавши позивача, представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, свідка ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що в листопаді 1949 року житловий будинок №8 по вул. Шевченка с. Широколанівка був переданий Широколанівською сільською радою батькові відповідачів ОСОБА_6 за актом реалізації житлового будинку. ОСОБА_6 проживав в цьому будинку разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 до дня своєї смерті 08 липня 1966 року. Після смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_7 продовжувала проживати та користуватися будинком. 28 березня 1975 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу прийняла прізвище ОСОБА_9.
ОСОБА_10 проживала у даному будинку до дня своєї смерті 09 липня 2002 року. Після її смерті спадщину прийняла її дочка - відповідач по справі ОСОБА_4, яка 15.08.2002 року звернулася із заявою до Веселинівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. 10 квітня 2003 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені свого брата ОСОБА_5, житловий будинок, розташований по вул. Шевченка, 8 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області за 2500 грн.. Було укладено письмовий договір купівлі-продажу будинку у вигляді розписки, в якому ОСОБА_4 вказала, що будинок продала ОСОБА_3 та отримала гроші в сумі 2500 грн. Після одержання коштів за будинок ОСОБА_4 зобов'язалася отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити своє право власності на будинок та звернутися із позивачем до державної нотаріальної контори для посвідчення договору купівлі-продажу будинку.
Після купівлі житлового будинку, розташованого по вул. Шевченка, 8 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, ОСОБА_3 разом зі своєю сім'єю переселився проживати в нього. Відповідно до довідки Широколанівської сільської ради ОСОБА_3 проживає в даному житловому будинку з 2003 року, сплачує податок на землю та комунальні платежі.
Проте ОСОБА_4 не отримала будь-яких правовстановлюючих документів на будинок та відмовилася звернутися до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу будинку, що перешкоджає йому юридично оформити своє право власності на будинок.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив, що за обліком бюро технічної інвентаризації право власності на будинок №8 по вул. Шевченка с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області не зареєстровано.
3
Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Факт того, що ОСОБА_6 володів на праві власності з листопада 1949 року по день своєї смерті 08 липня 1966 року житловим будинком, розташованим по вул. Шевченка, 8 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, підтверджується актом реалізації вказаного будинку 1949 року, а також довідкою Широколанівської сільської ради № 85 від 22.01.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_6 проживав у вказаному будинку до дня своєї смерті 08.07.1966 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України (в ред.1963 р.) спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважався таким, який прийняв спадщину.
Як вбачається з довідки ЩироколанІвської сільської ради № 85 від 22.01.2007 року ОСОБА_7 після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 продовжувала проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня своєї смерті 09.07.2002 року.
Суд вважає, що оскільки ОСОБА_7 фактично вступила у володіння вказаним будинком, то є підстави для встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6
Як вказав позивач встановлення цих фактів має для нього юридичне значення, оскільки від них залежить його право на купівлю будинку № 8 по вул. Шевченка сШироколанівка Веселинівського району.
Після смерті своєї матері ОСОБА_10 відповідач ОСОБА_4 прийняла спадщину, подавши до Веселинівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідач ОСОБА_4 після укладення договору передала технічний паспорт на будинок позивачу, який переоформив технічну документацію на будинок на своє ім'я 05.04.2006 року. Проте оформити юридично своє право власності на даний будинок позивач не може, оскільки відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу будинку від 10.04.2003 року.
В силу ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги щодо нотаріального посвідчення договору, суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Як вбачає суд з матеріалів справи договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Шевченка, 8 с Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, укладеного 10.04.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені свого брата ОСОБА_5, необхідно визнати дійсним, так як він не суперечить вимогам ст. 220 ЦК України.
Суд вважає зайвою вимогу позивача про визнання за ним права власності на житловий будинок, оскільки відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 220, ч.3 ст. 334 ЦК України, ст. ст. 15, 212-215, 256 ЦПК України, суд-
4
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Встановити факт того, що ОСОБА_6 володів будинком, розташованим по вул. Шевченка, 8 с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, на праві власності з листопада 1949 року по день своєї смерті 08 липня 1966 року.
Встановити факт прийняття ОСОБА_7 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого 08 липня 1966 року та складалася з житлового будинку, розташованого по вул. Шевченка, 8 с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 10 квітня 2003 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_3, а він купив у них у власність за 2500 гривень житловий будинок, розташований по вул. Шевченка, 8 с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги з одночасним направленням копії апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набуває законної сили протягом 10 днів з дня проголошення рішення, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження.