Справа № ___2-о-182____
2009г.
“_10_” березня 2009р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, -
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій зазначає, що 04.01.1999 року у віці 52 років помер її чоловік ОСОБА_2, з яким вона перебувала у шлюбі з 08.07.1970 року і постійно проживала з ним однією сім'єю по день смерті. При житті чоловік заявника працював на шахтах міста Свердловська на підземних роботах та одержував високу заробітну плату. Заявник працювала касиром ФОК “Шахтар”. Заробітна плата чоловіка заявника значно перевищувала її заробітну плату, крім того, чоловік заявника отримував регресні виплати у зв'язку з професійним ушкодженням здоров'я у ШПУ № 6 треста “Луганськшахтопроходка”, тому основним джерелом засобів до існування сім'ї заявника був доход її чоловіка.
В теперішній час заявник є пенсіонером і отримує пенсію за віком, розмір якої значно малий, у зв'язку з чим вона бажає перейти на пенсію свого чоловіка. З приводу чого заявник звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м.Свердловську, де їй запропоновували у судовому порядку встановити факт втрати джерела засобів до існування після смерті її чоловіка.
Заявник просить суд постановити рішення, яким встановити факт, що у зв'язку зі смертю 04 січня 1999 року її чоловіка ОСОБА_2 вона втратила джерело засобів до існування.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 обставини поданої заяви та зазначені вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, додатково пояснивши, що її чоловік отримував пенсію у розмірі 84 грн на регресні виплати у зв'язку з втратою здоров'я у розмірі 190 грн. На день смерті чоловіка вона працювала інструктором по спорту та отримувала заробітну платі у розмірі 84 грн.
Представник заінтересованої особи УПФ в м.Свердловську Луганської області ОСОБА_3 із заявленими вимогами погодилася та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтвердили факт втрати джерела засобів до існування заявника у зв'язку із смертю її чоловіка, перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та померлий 04.01.1999 року ОСОБА_2 на момент смерті останнього були подружжям, проживали разом, вели спільне господарство, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 18.07.1970 року, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Свердловськом міськбюро ЗАГС Ворошиловградської області. Після реєстрації шлюбу, присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_2, дружині ОСОБА_2.
Згідно довідки УПФУ України в м.Свердловську Луганської області ОСОБА_2 станом на день смерті 04.01.1999 року отримував пенсію у розмірі 86,48 грн. Відповідно до довідки ВАТ треста “Луганськшахтопроходка” ШПУ №6 ОСОБА_2 отримував регресні виплати у розмірі 190,55 грн. Станом на січень 1999 року ОСОБА_1 працювала, що підтверджено копією трудової книжки та отримувала заробітну плату у розмірі 84,50 грн, тому доход померлого чоловіка заявника був основним джерелом засобів для її існування.
Згідно свідоцтва про смерть 1-ЕД №171189 від 05.01.1999 року ОСОБА_2 помер 04.01.1999 року у віці 52 років.
Відповідно до положень ст.36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. для установлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно, щоб допомога, що робиться для заявника була постійним і основним джерелом до існування. В судовому засіданні встановлено, що при житті ОСОБА_2 його пенсія за віком та його інші доходи для заявника були постійним і основним джерелом засобів її існування, оскільки її доходи були значно менше пенсії та регресу її чоловіка.
При таких обставинах суд вважає доведеними вимоги заявниці, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення, тому що дозволяє їй надалі реалізувати право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає її вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст.273 ЦПК України, ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 09.07.2003р., ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95р., керуючись ст.ст.10-15, 60, 212-215, 223, 293 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт втрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, джерела засобів до існування після смерті 04.01.1999 року її чоловіка ОСОБА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, через суд першої інстанції.
Головуючий