28 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/2169/16
категорія 10.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
за участю: секретар судового засідання Маленька Ю.О.,
представник відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги про сплату боргу №Ф-655-23 від 04.11.2015 р.,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася з позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій неправомірними і скасування вимоги №Ф-655-23 від 04.11.2015р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є пенсіонером за віком, а тому лише на добровільних засадах може бути платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування Позивач не приймала, а тому не повинна сплачувати такий єдиний внесок. 09.02.2015року помилково подала звіт за 2014рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, в якому помилково зазначила суму єдиного внеску за 2014рік в розмірі 5071,80грн. Позивач неодноразово письмово зверталася до Відповідача про неврахування вказаного помилкового звіту та його скасування, натомість була винесена оскаржувана вимога про недоїмку.
Позивач в судове засідання не прибула, направила суду клопотання про розгляд справи без її участі та підтримання своїх позовних вимог в повному обсязі.
Представник Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, Відповідача по даній справі, в судовому засіданні проти позову заперечив і зазначив, що Позивач дійсно є пенсіонером за віком, але самостійно 09.02.2015року подала звіт за 2014рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, в якому самостійно зазначила суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014рік в розмірі 5071,80грн. На думку представника Відповідача такі дії Позивача розцінюються як добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, у Позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску ще за 2012рік в сумі 349,11грн., а тому правомірно Позивачу була винесена оскаржувана вимога на загальну суму недоїмки в розмірі 5420,91грн.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( надалі - ОСОБА_3).
ОСОБА_3 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Судом безспірно встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 11.03.1955року народження, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, платник єдиного податку та перебуває на обліку в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області і одночасно отримує пенсію за віком.
Сторони визнають, що Позивач самостійно 09.02.2015року подала звіт за 2014рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, в якому самостійно зазначила суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014рік в розмірі 5071,80грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України вказані обставини, як такі, що визнаються сторонами, перед судом не доказувалися, так як в суду не виникло сумніву в їх достовірності.
Як зазначено в оскаржуваній вимозі, недоїмка по сплаті Позивачем єдиного соціального внеску складає 5420,91грн.. За даними інтегрованої картки Позивача як платника єдиного внеску така недоїмка зумовлена заборгованістю платника з цього внеску в сумі 349,11грн., що мала місце станом ще на 20.01.2012року, і самостійно визначеною Позивачем сумою цього внеску за 2014рік в розмірі 5071,80грн. (349,11+5071,80=5420,91).
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до того чи була Позивач протягом 2014року платником єдиного внеску на умовах її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В розумінні вимог п.4 ч. 1. ст. 4 Закону ОСОБА_2 являлася платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування.
За приписами ч. 4 ст. 4 Закону, що набули чинності з 06.08.2011року, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Доводи Відповідача про те, що самостійне подання ОСОБА_2 звіту щодо розміру єдиного внеску за 2014рік є підтвердженням її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, виходячи із наступного.
По-перше, добровільна участь передбачає обов'язкове добровільне волевиявлення особи щодо участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач заперечує брати участь у системі такого страхування на добровільних засадах і стверджує про помилковість подання нею вказаного звіту за 2014рік.
По-друге, правові норми ст.10 Закону в редакції до 01.01.2016року передбачали право фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, до яких відносилася Позивач, на добровільну сплату єдиного внеску шляхом укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Про це зазначено в Листі ДФС України від 17.02.2016 р. № 5556/7/99-99-17-03-01-17 "Добровільна участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Таким чином, помилкове визначення Позивачем розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014рік не можна ототожнювати із її добровільною участю у системі такого страхування, а зазначені у звіті суми внеску неможливо ототожнювати із заборгованістю із її сплати за 2014рік.
За приписами ч. 4 ст. 4 Закону Позивач звільнена від сплати єдиного внеску за 2014рік як пенсіонер за віком.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до вимог ч.4 ст.25 Закону Орган доходів і зборів, до яких відноситься Відповідач, у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як зазначено в дослідженій судом інтегрованій картці Позивача, як платника єдиного внеску, станом на день винесення оскаржуваної вимоги заборгованість Позивача з цього внеску складала 5420,91грн., в тому числі 349,11грн., що мала місце станом на 20.01.2012року, і в розмірі 5071,80грн. самостійно визначеної суми цього внеску за 2014рік (349,11+5071,80=5420,91).
Самостійно визначена Позивачем сума цього внеску за 2014рік в розмірі 5071,80грн. не є заборгованістю та не підлягала включенню до оскаржуваної вимоги.
Разом з тим, жодних обґрунтувань щодо відсутності заборгованості з єдиного внеску в сумі 349,11грн. Позивач в своєму позові не наводить, а тому дані інтегрованої картки Позивача як платника єдиного внеску, щодо наявності такої недоїмки не спростовані.
Таким чином, недоїмка зі сплати Позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 349,11грн., що виникла станом на 20.01.2012року.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимога №Ф-655-23 від 04.11.2015 р. Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про наявність у ОСОБА_2 недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5071,80грн. винесена не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для її винесення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.
За приписами ч.16 ст.25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, а тому відповідно до положень ч.1 ст.99 КАС України Позивачем вказаний позов подано в межах строку звернення до суду.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у вигляді 551,21 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.
Керуючись вимогами ст.ст.86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково, скасувати вимогу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №Ф-655-23 від 04.11.2015 р. в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5071,80грн.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у вигляді 551,21 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 30 листопада 2016 р.