21 листопада 2016 р. Справа № 804/6321/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяЛяшко О.Б.,
при секретаріЧервяченка Д.В.,
за участю:
представників позивача представника відповідача Яковішиної Н.В., Маковецької М.Ю., Головка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайд-Компані» (надалі - ТОВ «Прайд-Компані») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Криворізької північної ОДПІ), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.09.2016 року №0000511401, №0000501401.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Прайд-Компані» зазначило, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом були зроблені протиправні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій; в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в його діях ознак протиправної діяльності. На думку позивача, ним у повному обсязі були надані відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведених господарських операцій, що не заперечувалось і самим відповідачем в акті перевірки. Тому, висновки податкової інспекції щодо не підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «Прайд-Компані» з контрагентами за перевіряємий період є безпідставними, а винесені податкові повідомлення-рішення - протиправними та підлягають скасуванню.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. В письмових запереченнях проти позовних вимог відповідач посилався на те, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
У період з 11.08.2016 року по 17.08.2016 року згідно з п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.85, ст.86 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу Криворізької північної ОДПІ від 10.08.2016 №551, направлень на проведення перевірки від 11.08.2016 №218/04-83-14 та від 11.08.2016 №221, та у зв'язку з отриманням ухвали Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/22751/15-к про призначення документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Прайд-Компані» (код 36151455) по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Варуна Торг» (код 40044546).
За висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Прайд-Компані» ведення податкового обліку, чим порушено п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України,ст.1 п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Прайд-Компані» та ТОВ «Варуна Торг», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень-травень 2016 в сумі 485 805 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2016 в сумі 96 924 грн.
Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки ним встановлена неможливість підтвердити реальність господарських операцій між ТОВ «Прайд-Компані» та ТОВ «Варуна Торг», оскільки:
- відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між підприємствами існує розбіжність, яка виникла через відсутність декларування податкових зобов'язань контрагентом-постачальником;
- в ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено невідповідність кількості придбаного та реалізованого товару, відсутність сертифікату якості та відповідності на придбаний товар, що свідчить про відсутність походження даного товару;
- в товарно-транспортних накладних відсутні відомості в розділі «вантажно-розвантажувальні роботи»;
- в ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами були зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Варуна Торг». Допитаний по кримінальному провадженню як свідок засновник та директор ТОВ «Варуна Торг» ОСОБА_6 показала, що на посаді директора ТОВ «Варуна Торг» ніколи не працювала. Господарську діяльність підприємства ТОВ «Варуна Торг» не здійснювала. Фінансово-господарські документи ТОВ «Варуна Торг» та податкові декларації ніколи не підписувала.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15.09.2016 року №0000501401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 728 707,50 грн., з яких: 485 805,00 грн. за основним платежем, 242 902,50 грн. штрафна санкція;
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 15.09.2016 року №0000511401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9112583785, зареєстрованої в органі державної податкової служби 06.07.2016 за травень 2016 року.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.
Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Так, під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «Прайд-Компані» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Варуна Торг», що виникли на підставі договору №03К від 01.03.2016 купівлі-продажу алюмінія вторинного АВ-87 з клеймом КЗП.
Факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та ТОВ «Варуна Торг» підтверджується відповідними первинними документами та документами про ведення господарської діяльності, копії яких наявні в матеріалах справи (в тому числі: видатковими та податковими накладними, сертифікатами якості, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку, актами наданих послуг з перевезення), які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.
З акту перевірки судом встановлено, що розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; заборгованість між підприємствами відсутня, що свідчить про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар.
В подальшому придбаний товар було реалізовано на адресу ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг».
При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності зазначених підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2ст.228 Цивільного кодексу України.
Зміст вчиненого позивачем з зазначеним контрагентом правочину не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цього правочину не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Суд критично оцінює посилання відповідача в акті перевірки на матеріали досудового розслідування щодо контрагента позивача.
Так, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача в акті перевірки, що в ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами були зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Варуна Торг». Допитаний по кримінальному провадженню як свідок засновник та директор ТОВ «Варуна Торг» ОСОБА_6 показала, що на посаді директора ТОВ «Варуна Торг» ніколи не працювала. Господарську діяльність підприємства ТОВ «Варуна Торг» не здійснювала. Фінансово-господарські документи ТОВ «Варуна Торг» та податкові декларації ніколи не підписувала.
Ухвалою суду від 03.11.2016 залучено до участі в розгляді справи в якості свідка особу, яка на момент виникнення спірних правовідносин займала посаду директора ТОВ «Варуна Торг» - ОСОБА_6 та викликано на судовий розгляд адміністративної справи для допиту. У судове засідання ОСОБА_6 не з'явилась з поважної причини (за станом здоров'я), на підтвердження чого надано відповідні докази.
Разом з тим, ОСОБА_6 16.11.2016 надано нотаріально посвідчені письмові пояснення в якості свідка по справі №804/6321/16, що долучені судом до матеріалів справи, відповідно до яких ОСОБА_6 пояснила (мовою оригіналу): «…в період з листопада 2015 р. по червень 2016 р. я займала посаду директора ТОВ "Варуна Торг". На той час підприємство знаходилось за адресою м.Київ, вул Товарна, 18. Основним видом діяльності Товариства "Варуна Торг" в очолюваний мною період була неспеціалізована оптова торгівля.
У березні 2016 року ТОВ "Варуна Торг" мало взаємовідносини з ТОВ "Прайд-Компані", на виконання умов договору поставки ТОВ "Варуна Торг" було поставлено алюміній в кількості близько 50-100 тонн (точніше не памя'таю). Алюміній було поставлено на склад ТОВ "Прайд Компані" (Дніпропетровська обл, село біля міста Кривий Ріг). Транспортування здійснювалось нашим підприємством, для чого було залучено транспорт зі сторони. Наскільки я пам'ятаю, ТОВ "Прайд Компані" розрахувались за поставлений товар в повному обсязі. З червня 2016 р. на ТОВ "Варуна Торг" я не працюю, тому не можу надати підтверджуючі документи чи більш детальніші пояснення.
З приводу моїх пояснень відносно мене, як посадової особи ТОВ «Варуна Торг», що зафіксовані протоколом допиту, повідомляю, що ніяких власноручних пояснень я не давала, в протоколі допиту мною була підписана тільки відмова від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції. Дані події відбувались у мене вдома, у вечірній час.
При цьому допит відбувався під тиском, також, я вже перебувала у стані вагітності. Крім того, повідомляю, що до мене вже звертались за поясненнями власники ТОВ "Варуна Торг" і в кінці серпня 2016 року я надавала нотаріально посвідчену заяву з приводу діяльності ТОВ "Варуна Торг" за той період, коли я займала посаду директора.».
Судом враховано, що лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду викладеними в ухвалі від 18 квітня 2016 у справі К/800/236/14, Постанові від 08 серпня 2016 р. у справі №К/800/21948/14, Ухвалі від 15 вересня 2016 у справі №К/800/4995/16 тощо.
За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови підприємства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 03.12.2014 року по справі № К/800/11278/14, в ухвалі від 17.12.2014 року по справі № К/800/23862/14, в ухвалі від 17.12.2015 року по справі № К/9991/55328/12.
У даному ж випадку суд відзначає відсутність належних та достатніх доказів, які би свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.
Суд також зауважує, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, отримання бажаного товару, робіт чи послуг, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення контрагентом ресурсів та засобів для їх виконання, порядок набуття ним товару тощо). А провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, легальності наявних у них реєстраційних чи установчих документів, матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання умов договорів тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно із частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Також, наведені доводи відповідача судом оцінюються критично, з підстав не підтвердження вказаних відповідачем обставин фіктивності діяльності контрагентів позивача судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства.
В той же, під час судового розгляду відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності виконання господарських зобов'язань позивача з зазначеним контрагентом, дефектності оформленої між ними первинної документації тощо.
За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржені у цій справі податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів.
Вказана думка суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України. Так, у постанові від 03.04.2013 у справі №К/9991/38114/12 суд зазначив: «Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
В той же час, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбані товари використовувалися в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.
Щодо посилань відповідача на те, що за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити у контрагента позивача ТОВ «Варуна Торг» наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності, суд зазначає наступне.
Використання контролюючим органом інформації комп'ютерних баз не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій
Як на час укладення правочину позивача із контрагентом, так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.
Суд критично ставиться до посилань відповідача на порушення вимог чинного законодавства України контрагентом позивача - ТОВ «Варуна Торг» при здійсненні своєї господарської діяльності, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договору між ними.
Відповідно обов'язкових до застосування, в силу приписів ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011 у справі № 21-47а10. від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Наведена правова позиція Верховного Суду України узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03. рішення від 22.01.2009) Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року № К/800/33480/15.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.
За ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.
З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.
Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості на товар як на одну з підстав нереальності договорів між позивачем та ТОВ «Варуна Торг», оскільки сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.
Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх рішень не довів, заперечень проти позову не надав.
Натомість, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій щодо купівлі алюмінію вторинного АВ-87, надав суду всі необхідні докази цього. А доводи відповідача, викладені в акті перевірки не знайшли свого підтвердження.
Тому, оскаржені податкові повідомлення-рішення, винесені внаслідок встановлених порушень, є протиправними, як і нараховані ним суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
У зв'язку з цим адміністративний позов підлягає задоволенню.
Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України , положень Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову в загальному розмірі - 12 384,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 вересня 2016 року № 0000501401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 728707,50 грн., з яких: за основним платежем 485805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 242902,50 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 вересня 2016 року № 0000511401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96924,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" (код ЄДРПОУ 36151455) за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 12384,48 грн. за подання адміністративного позову.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2016 року.
Суддя О.Б. Ляшко