01 листопада 2016 р. Справа № 804/5508/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Дніпропетровська міська рада про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Дніпропетровська міська рада, в якому просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. №2414-1303 про сплату суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 91442,87 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем прийнято протиправне рішення, яким нараховано грошове зобов'язання за 2016 рік, оскільки договір оренди земельної ділянки від 15.10.2007 року, укладений між позивачем та Дніпропетровською міською радою, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.10.2014 р. по справі №200/6642/14-ц розірвано вказаний договір оренди землі від 15.10.2007 року. Отже нарахування грошового зобов'язання з орендної плати відповідно до договору оренди землі від 15.10.2007 року є безпідставним.
Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень або заперечень на адміністративний позов не надав, клопотав про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що міститься відповідна відмітка на заяві позивача від 01.11.2016 р.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2016 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №2414-1303, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 91442,87 грн.
Правомірність винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір щодо вірного та належного обчислення орендної плати за землю позивачці, виходячи з факту набуття права власності на будівлі, що розташовані на даній земельній ділянці, іншою особою, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 8 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельне ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельної ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Положеннями частин 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлена умова, відповідно якої, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Положеннями статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жили будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Положеннями пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України закріплено, що податковий період, порядок обчислень орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Так, вимогами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою, плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Крім того, згідно з приписами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані таї будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), за умовами якого позивач орендував вказану земельну ділянку по фактичному розміщенню спорткомплексу, строком на п'ятнадцять років. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстром № 6942, та зареєстрований ДМВ ДРФ «Центра ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2007 р. за № 040710400669. Відповідно до п.12.5 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за 1) взаємною згодою сторін; 2) рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Так, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.10.2014 р. по справі №200/6642/14-ц розірвано договір оренди землі від 15.10.2007 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстром № 6942, та зареєстрований ДМВ ДРФ «Центра ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2007 р. за № 040710400669, за яким передано в оренду земельну ділянку площею 0,1444 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_2.
Вказане рішення набрало законної сили 19.12.2015 року, про що на копії рішення міститься відповідна відмітка.
Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.10.2014 р. по справі №200/6642/14-ц розірвано договір оренди землі від 15.10.2007 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2, що має наслідком припинення зобов'язань за договором, суд вважає, що у податковому періоді, за який позивачу обчислено суму орендної плати за землю податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2016 р. №2414-1303, а саме за 2016 рік, у позивача не було обов'язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, через відсутність у нього об'єкта оподаткування.
Оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, документально підтверджені, а оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Дніпропетровська міська рада про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. №2414-1303 про сплату суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 91442,87 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 914 грн.43 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Гончарова