копія
25 листопада 2016 р. Справа № 804/5401/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
позивача представника позивача відповідача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Карленка О.В. Компанця А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленка О. В. про скасування припису, -
23.08.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленка О. В., в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог від 13.09.2016 року:
- визнати такими, що не підлягають декларуванню частково переплановані та переобладнані будівлі і приміщення діючого торговельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, та не потребують подачі декларації до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області для введення торговельного комплексу в експлуатацію;
- скасувати припис головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленка О. В. від 27.07.2016 року про заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з 27.02.2016 року експлуатації майнового торговельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявлених уточнених позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вважає протиправним припис відповідача про заборону їй з 27.07.2016 року експлуатувати майновий торговельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1. На її думку, не підлягають декларуванню частково переплановані та переобладнані нею будівлі і приміщення діючого торговельного комплексу, а тому і не потребується подача декларацій для введення їх в експлуатацію. Адже вона не допускала зміни цільового призначення торговельного комплексу, а лише провела роботи по частковому переплануванню та переобладнанню будівель і приміщень торговельного комплексу без зміни його геометричних розмірів або функціонального призначення. І ці роботи не є об'єктом будівництва, та такий об'єкт не підлягає декларуванню з подальшою подачею декларації для введення в експлуатацію. Змінені будівлі та приміщення торговельного комплексу повністю відповідають своїм поточним та основним функціональним призначенням нормативним групам приміщень, не виходячи за межі будівельних норм та правил насамперед ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі».
Позивач та її представник підтримали заявлений адміністративний позов у повному обсязі, пояснили обставини справи таким чином, як про це зазначено вище.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення цього адміністративного позову та зазначили, що відсутні правові підстави для визнання дій перевіряючого та прийнятого ним припису протиправними, бо на противагу твердженням позивача, під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем здійснена зміна функціонального призначення будівель торговельного комплексу. А у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» попередньо їй необхідно було отримати документ, який дає право на виконання будівельних робіт та після виконання робіт з реконструкції ввести об'єкт в експлуатацію. Втім, позивач продовжує експлуатацію об'єкта після реконструкції без введення його в експлуатацію, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та наражає на небезпеку життя та здоров'я працюючих на об'єкті осіб та відвідувачів торговельного комплексу.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленком О. В. у присутності позивача, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 976 від 08.09.2015 року щодо удосконалення роботи зі здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю та звернення громадянина ОСОБА_7 від 04.07.2016 року № С-572, направлення для проведення позапланової перевірки від 18.07.2016 року № 526, 27.07.2016 року була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1) за місцезнаходженням об'єкта будівництва: АДРЕСА_1, склади будматеріалів.
Хід та результати проведеної перевірки зафіксовані відповідачем в акті перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 27.07.2016 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Так, за результатами перевірки було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться склади будматеріалів. Земельна ділянка, на яких вони розміщені, використовується позивачем на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.02.2014 року, укладеного між Новомосковською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 В ході перевірки позивачем був наданий, зокрема технічний паспорт, згідно з яким було встановлено, що споруди і будівлі не відповідають фактичному розміщенню на земельній ділянці. Об'єкт, що перевірявся, використовується як база-склади будматеріалів. Ці твердження інспектор зафіксував у відповідних фотоматеріалах, їх копії наявні у справі.
Відтак, перевіряючий прийшов до висновку, що позивач не розробив проектну документацію та не отримав документа на право виконання будівельних робіт, будівництво споруд під складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Тим самим нею порушено ст. ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також позивачем порушені вимоги законодавства, будівельні норми, державні стандарти і правила, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», бо здійснюється експлуатація об'єкта за вказаною адресою його місцезнаходження, який не прийнято в експлуатацію.
З урахуванням таких висновків, інспектором був винесений припис про усунення ОСОБА_3 порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.07.2016 року, за яким вимагається усунути порушення вимог чинного законодавства та з 27.07.2016 року зупинити експлуатацію об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 (склад будматеріалів), до отримання документа, який надає право на експлуатацію вищезазначеного об'єкта. Виконання цього припису встановлено у строк до 09.08.2016 року. Втім, позивач не погодилась із висновками перевіряючого та винесеним щодо неї приписом, тому оскаржує їх в судовому порядку.
Предметом судового доказування є обставини, зазначені сторонами у цій справі, та встановлення правомірності чи протиправності висновків відповідача згідно з актом перевірки, а також складеного на їх підставі припису про усунення виявлених порушень, з приводу чого суд зазначає таке.
Як вже зазначалось вище, під час перевірки відповідачем були виявлені порушення ОСОБА_3 статей 34, 36, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 34, ч. 1, ч. 2 ст. 36, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент проведення перевірки), замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
За поясненнями відповідача, під час проведення вищевказаної перевірки ним було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 виконала будівельні роботи по реконструкції будівель з комплексу, які були придбані нею за договорами купівлі-продажу (від 16.10.2009 року, від 27.12.2010 року, від 04.10.2012 року), а не торговельного комплексу, на який 02.08.2016 року на підставі акту поточних змін до технічного паспорту від 27.06.2016 року було зареєстровано право власності. Суть проведених будівельних робіт полягала у реконструкції придбаних за договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомості, зокрема комплексу овочесховища (літ.Л) під склад із входом (літ.Л), адміністративно-складське приміщення (літ.Д,Т) під адміністративно-торговельну будівлю (літ.Д,Т), адміністративно-побутове приміщення (літ.Е) під господарську будівлю (літ.Е), боксу (літ.С) під магазин (літ.С). З урахуванням таких обставин, на підставі норм чинного законодавства, відповідач прийшов до висновку, що відбулась зміна функціонального призначення придбаних об'єктів нерухомості.
Відтак, відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція - це у томи числі і зміна функціонального призначення, та відповідно зазначені роботи необхідно виконувати після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Згідно з ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Так, в обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновки експертного будівельно-технічного дослідження № 54 та № 55 від 08.09.2016 року та 09.09.2016 року відповідно, за якими в цілому визначено, що досліджувані об'єкти нерухомості не належать до самочинного будівництва.
Проте, під час судового розгляду справи було з'ясовано, що експертом досліджувався об'єкт нерухомості - торговельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1, який було створено вже після проведеної реконструкції комплексу будівель. Крім того, при складанні висновку не було взято до уваги зміну площі забудови земельної ділянки, яка складає по технічному паспорту від 27.06.2016 року - 1297 кв. м, а згідно з Витягом з державного земельного кадастру від 25.11.2013 року - 1215 кв. м. Тобто, з 2013 по 2016 роки позивачем додатково було забудовано 82 кв. м. Проте, експертом не досліджувались технічні паспорти на комплекс будівель, які були актуальні у 2009 - 2012 роках як підстава для укладання договорів купівлі-продажу цих будівель, про які йшлося вище.
Відповідач звернув увагу суду і на те, що висновок експерта № 55 базується на не чинній на час його складання редакції Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом № 127 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року.
Судом досліджувались письмові докази, наявні в матеріалах справи, зокрема висновки судового експерта ОСОБА_8 за №№ 54, 55 від 08.09.2016 року та 09.09.2016 року відповідно. Також експерт надавав пояснення в судовому засіданні. Останній пояснив, що його висновки стосуються виключно дослідження документів від 2016 року, які були надані позивачем разом із заявами від 23.08.2016 року за вх. №№ 54/1, 55/1 про проведення експертного будівельно-технічного дослідження та надання висновків щодо нежитлових приміщень торговельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з відомостями із зазначених висновків, ним були досліджені: технічний паспорт на торговельний комплекс, за вказаною адресою, реєстр №30751209 від 27.06.2016 року, виданий ТОВ «Приватземлебуд», акт поточних змін інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 від 27.06.2016 року, довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.08.2016 року.
Суд проаналізував наявні у справі матеріали, положення вказаної Інструкції, та встановив, що дійсно п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом № 127 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року (у чинній редакції від 29.01.2013 року) було змінено у 2013 році та виключено положення про те, що не належить до самочинного будівництва, зокрема зміна призначення господарських будівель.
Так, у відповідності до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, до самочинного будівництва не належить, зокрема зміна призначень невиробничих приміщень.
А в розглядуваному конкретному випадку сталась зміна цільового призначення будівель в цілому. Тобто, з моменту внесення змін до Інструкції зміна призначення господарських будівель розцінюється як самочинне будівництво.
Суд також враховує, що дослідження експертом документів щодо вищевказаного торговельного комплексу лише за 2016 рік не може становити об'єктивних, повних та достовірних відомостей про досліджуваний об'єкт будівництва. Адже, як під час перевірки інспектором, так і судом, було встановлено, що зміна будівель здійснювалась задовго до 2016 року, та з 2013 по 2016 роки позивачем додатково було забудовано 82 кв. м, також не досліджувались технічні паспорти на комплекс будівель 2009 - 2012 років, договори їх купівлі-продажу 2009, 2010 та 2012 років. Тому, висновки експерта №54 та №55, що стосуються предмета доказування, є не належними доказами у цій справі, і не можуть бути враховані судом при вирішенні наявного спору.
Крім того, згідно з актом поточних змін інженер з інвентаризації нерухомості, який проводив інвентаризацію нерухомого майна та виготовив технічний паспорт від 27.06.2016 року, додавши до нього акт поточних змін про те, що будівлі літ.А, літ.В. літ.Д.Т, літ.С, літ.Б, літ.Е змінили своє призначення, послався на положення зазначеної Інструкції щодо не належності побудованих будівель до самочинного будівництва. Однак, як вже було встановлено, таке твердження спеціаліста, як і висновки судового експерта, не відповідають дійсності та чинному містобудівному законодавству. Адже експерт і інженер не врахували внесені у 2013 році зміни до п. 3.2 Інструкції, про що зазначалось вище.
Таким чином, твердження позивача, інженера та експерта є помилковими та не приймаються судом до уваги, а твердження відповідача з приводу вище встановлених обставин знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Також позивач надала суду копію постанов Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2016 року, справа №203/3922/16-а, 2-а/0203/121/2016, за позовом ОСОБА_3 до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленка О. В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Втім, у розумінні ст. ст. 69, 70 КАС України, з урахуванням пояснень відповідача та інших обставин, встановлених під час судового розгляду справи, суд не враховує це рішення суду як належний доказ.
Тому, змінені будівлі торговельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, підлягають декларуванню, а винесений припис головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведення перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленка О. В. від 27.07.2016 року про заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з 27.02.2016 року експлуатувати майновий торговельний комплекс є правомірним та скасуванню не підлягає.
Згідно з ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову. Також суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою суду від 14.09.2016 року, а саме було зупинено дію оспорюваного припису головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Карленка О. В. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.07.2016 року.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні розглядуваного адміністративного позову, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі - 551, 60 грн. (квитанція № 68862500 від 23.08.2016 року) поверненню з Державного бюджету України не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою суду від 14 вересня 2016 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено 30 листопада 2016 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 30 листопада 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник