01 листопада 2016 р. Справа № 804/5960/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ляшка О.Б.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської Митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення, скасування картки відмови, -
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської Митниця ДФС України, у якому просить:
1.Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016р.;
2.Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було жодних законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ДМВ та ВМД №110010000/2016/020296 від 14.03.2016р. Подані ним Дніпропетровській митниці для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість документи не містили в собі розбіжності, та не мали наявних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, всі зауваження відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110010000/2016/20013 від 14.03.2016р. та рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/ 016/600050/1 від 14.03.2016р., прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.
Представник позивача надав в судове засідання клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Позиція відповідача відображена у письмових запереченнях, відповідно до яких останній адміністративний позов не визнає на основі того, що за результатами перевірки, виявлені невідповідності та неповнота наданих документів за переліком, сформованим відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України), не підтвердження заявленої митної вартості за результатами проведених розрахунків з урахуванням документів, що надані позивачем, керуючись вищезазначеними положеннями законодавства, у відповідача відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016р. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Дніпропетровської митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого ПАТ "ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського" товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
29.04.2015р. між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі по тексту - Позивач, Покупець, ПАТ "ДМКД") та Обществом с ограниченной отватственностью "Русская горно-металлургическая компания" (надалі по тексту - Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15-0835-12 (надалі по тексту - Контракт), згідно з умовами якого Продавець зобов'язався здійснити поставку товару Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у Додатках до Контракту.
Згідно Додатку № 14 від 20.01.2016р. до Контракту Продавець зобов'язався поставити ПАТ "ДМКД" - залізорудний концентрат (надалі по тексту - товар) в кількості - 48000тон за ціною 1957,43 рублів РФ за одну тону, на умовах поставки: DAP - станція Соловей/Тополі (Інкотермс -2010).
Позивач 14.03.2016 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний" (далі - Товар).
Зазначений товар заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації № 110010000/2016/020296.
Позивачем при митному оформленні Товару, поставленого згідно додатку № 14 від 20.01.2016р. до Контракту, в вантажно-митній декларації митна вартість поставленого товару була визначена за основним методом - за ціною договору.
Разом з ВМД № 110010000/2015/022202 - згідно обраного декларантом методу визначення митної вартості, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 МКУ, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу було надано:
1) Контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015р. з додатковими угодами №№2,3,4;
2)Додаток № 14 від 20.01.2016р. до Контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р.;
3) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00121 від 31.01.2016р. разом з додатком до нього;
4) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00122 від 31.01.2016р. разом з додатком до нього;
5) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00127 від 01.02.2016р. разом з додатком до нього;
6) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00133 від 03.02.2016р. разом з додатком до нього;
7) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00148 від 09.02.2016р. разом з додатком до нього;
До митного органу також були подані і транспортні документи, а саме:
- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/175 від 02.02.16р.;
- залізнична накладна № 21037329 від 31.01.16р.;
- залізнична накладна № 21037361 від 31.01.16р.;
- залізнична накладна № 21037258 від 31.01.16р.;
- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/183 від 02.02.16р.;
- залізнична накладна № 45848454 від 02.02.16р.;
- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/187 від 03.02.16р.;
- залізнична накладна № 21038548 від 31.01.16р.;
- залізнична накладна № 21038523 від 31.01.2016р.;
- залізнична накладна №21038484 від 31.01.16р.;
- залізнична накладна №45862943 від 02.02.16р.;
- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/188 від 03.02.16р.;
- залізнична накладна № 21042677 від 01.02.16р.;
- залізнична накладна №21042712 від 01.02.16р.;
- залізнична накладна №21042707 від 01.02.16р
- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/196 від 05.02.16р.;
- залізнична накладна №21048688 від 03.02.16р.;
- залізнична накладна №21048690 від 03.02.16р.;
- Лист ПАТ «ДМКД» №062Д/205 від 08.02.16р.;
- залізнична накладна №21048705 від 03.02.16р.;
- залізнична накладна №43981356 від 01.02.16р.;
- залізнична накладна №43998053 від 02.02.16р.;
- залізнична накладна №43988088 від 01.02.16р.;
- залізнична накладна №43997964 від 02.02.16р.;
- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/221 від 09.02.16р.;
- залізнична накладна №43998012 від 02.02.16р.;
- Лист ПАТ «ДМКД» №062Д/233 від 11.02.16р.;
- залізнична накладна №21075444 від 09.02.16р.;
- Лист ПАТ «ДМКД» №062Д/240 від 13.02.16р.;
- залізнична накладна №21069881 від 08.02.16р.;
- Лист ПАТ «ДМКД» №062Д/248 від 15.02.16р.;
- залізнична накладна №44043016 від 06.02.16р.;
- Лист ПАТ «ДМКД» №062Д/253 від 17.02.16р.;
- Залізнична накладна №43988104 від 01.02.16р.
Крім документів поданих відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ, Позивачем додатково до Дніпропетровської митниці були надані наступні документи:
1) шість рахунків від виробника до Продавця б/н від 31.01.16р.;
2) три рахунки від виробника до продавця бн від 01.02.16р.;
3) три рахунки від виробника до продавця б/н від 02.02.16р.;
4) рахунок від виробника до продавця б/н від 08.02.16р.;
5) Сертифікат якості №94 від 31.01.16р.;
6) Сертифікат якості №95 від 31.01.16р.;
7) Сертифікат якості №96 від 31.01.16р.;
8) Сертифікат якості №97 від 31.01.16р.;
9) Сертифікат якості №98 від 31.01.16р.;
10) Сертифікат якості №99 від 31.01.16р.;
11) Сертифікат якості №100 від 01.02.16р.;
12) Сертифікат якості №101 від 01.02.16р.;
13)Сертифікат якості №102 від 01.02.16р.;
14) Сертифікат якості №103 від 02.02.16р.;
15) Сертифікат якості №104 02.02.16р.;
16) Сертифікат якості №105 від 02.02.16р.;
17) Сертифікат якості №106 від 08.02.16;
18) Копія митної декларації країни відправлення №10101100/220116/0000029 від 22.09.16р.;
19) Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №539 від 12.02.16р.;
20) Декларації про походження товару.
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:
-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуютьс; оцінюваного товару;
-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
- декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не у його виробника;
- на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;
- позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову;
- до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe.
Листом від 14.03.2016 № 062Д/367, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений ч.3 ст. 53 МКУ та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно п.8 ст.55 МКУ.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016р. та картку відмови від № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016р..
Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг в зв'язку з нагальною потребою ПАТ "ДМКД" у поставленій продукції за новою ВМД № 110010000/2016/020302 від 14.03.2016р. з коригованою ціною товару.
З 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13, зазначено, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.
В ухвалах від 30.01.2014 р. у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилається на те, що в наданих рахунках-фактурах та рахунках виробника товару на адресу постачальника ціна визначена при різному вмісті Fe на кожну партію в рівному розмірі - 1450 руб.РФ/т., отже, відповідні документи контрактоутримувача та виробника містіть розбіжності щодо вартості товару, що обумовлює необхідність надання контракту постачальника з третьою особою (виробником).
Ці посилання суд вважає безпідставними, оскільки оцінка методики ціноутворення продавця (ТОВ «Русская горно-металлургическая компания») як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні ст. 58 МК України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких послався митний орган, не є обов'язковими документами відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.
Відносно зазначених відповідачем розбіжностей щодо того, що інвойси та рахунки не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, і це є підставою для сумніву у правильності визначення митною вартості, колегія суддів апеляційного суду також вважає їх безпідставними, адже як пояснив представник позивача, ці документи не слідували разом із вантажем, а були отримані поштою, що не суперечить законодавству.
Суд, виходячи зі змісту ст. 335 ч.1 п.4 пп. «ґ» МК України та Положення про уніфікований порядок проставляння митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням N 5/32 від 13.09.2001 р., зазначає, що законодавством не передбачено обов'язковість наявності на комерційних документах печаток та штампів прикордонних та митних служб, а лише таку можливість, якщо вони наявні у перевізника. В той же час, на товаро-транспортних документах, а саме залізничних накладних, для яких наявність таких печаток і штампів є обов'язковою, міститься відмітка митних органів як Російської Федерації, так і України.
Отже, вказані обставини не можуть вважатися підставою для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів.
Також судом встановлено, що умови поставки товару DAP - станція Соловей/Тополі.
За умовами постачання DAP - станція Соловей/Тополі (Інкотермс-2010) - продавець зобов'язаний укласти за власний рахунок на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого місця, тому, відповідно до п.6 ч.2 ст. 53 МК України, подання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не передбачене.
Таким чином, до митної вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження, а тому правомірно окремо позивачем останні не декларувались.
Рахунки фактури виробника товару ОАО "Стойленский ГОК" в даному випадку підтверджують факт купівлі товару ООО "Русская горно-металлургическая компания" для його подальшої поставки позивачу.
За вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Той факт, що позивач купував товар не у безпосереднього його виробника не може бути підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.
Натомість відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів використано для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 р. Витребування за таких обставин додаткових документів свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості.
Крім того, слід зазначити, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини 3 ст. 57 МК України, зокрема ані методу визначення щодо ідентичних товарів, ані методу щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому відповідачем свою позицію вмотивовано відсутністю в інформаційних ресурсах митного органу даних щодо митного оформлення ідентичних або подібних товарів за ціною договору, тобто за основним методом.
При цьому використані для коригування митної вартості митні декларації № 110010000/2015/020288 та № 110010000/2015/020301 від 13.03.2015 року стосувались митного оформлення позивачем товару із ідентичними характеристиками тієї ж якості, з тієї ж країни та того самого виробника, але на інших умовах поставки. При цьому митне оформлення за вказаними деклараціями здійснювалось за ціною договору. Неможливість застосування методів 2-а та 2-б відповідач пояснив лише різними комерційними умовами, оскільки в цих випадках постачання здійснювалось за прямим договором із виробником, а за спірним митним оформленням договір на постачання був із посередником. Але колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими, оскільки вищевказана обставина не є суттєвим виходом за межі комерційного рівня, що унеможливив би застосування вказаних методів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно висновку ДП «Укрпромзовнішекпертиза» від 08.12.2015 року № 3814 рівень цін на залізорудний концентрат , що імпортувався згідно Додатку № 11 від 29.10.2015 року до контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015 р., а саме за ціною 2092,35 руб.РФ/т, відповідає поточній кон'юнктурі на ринку.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" - задовольнити.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016р.
Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016р.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (код ЄДРПОУ 05393043) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС сплачений судовий збір у розмірі 2756,00 грн. за подання адміністративного позову.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) О.Б. Ляшко