05 жовтня 2016 р. Справа № 804/5226/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гончарової Ірини Анатоліївни
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради до Головного управління Державної фінансової служби у Дніпропетровській області Державної фінансової служби України про скасування податкових консультацій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Комунальне підприємство культури "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати недійсними та скасувати податкові консультації Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, викладені у листах від 06.04.2016 р. № 2039/10/04-36-12-01-17 та від 01.07.2016 р. № 3699/10/04-36-12-01-16.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що на звернення щодо отримання податкової консультації з питання включення до бази оподаткування ПДВ сум компенсації земельного податку та виписки податкової накладної при отриманні сум компенсації земельного податку, позивач отримав податкові консультації, що викладені у листах від 06.04.2016 р. № 2039/10/04-36-12-01-17 та від 01.07.2016 р. № 3699/10/04-36-12-01-16. Зі змісту консультації позивач дійшов висновку щодо її суперечливості нормам Податкового кодексу України, оскільки відповідачем викладено помилкове твердження про те, що отримання позивачем плати за користування земельними ділянками від орендарів, компенсування витрат на утримання та благоустрій парку за своєю суттю є операцією з постачання послуг, отже відповідна плата підлягає оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою, з тих підстав, що така компенсація податку не може бути об'єктом оподаткування ПДВ. Таким чином, податкові консультації не узгоджується з приписами Податкового кодексу України, отже є недійсними та підлягають скасуванню.
Представником позивача до суду надано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що за змістом консультація не суперечить приписам Податкового кодексу України, зокрема ст. ст.. 14, 188, 187. 200 а саме вказав, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 р. №3/65 позивач звільнений від сплати земельного податку. Разом з тим, за територію, яку займають суб'єкти господарювання згідно договірів "Про часткове компенсування витрат на утримання та благоустрій території Парку Лазаря Глоби" земельний податок комунальним підприємством сплачується до бюджету. При цьому, суб'єкти господарювання за територією, яку займають згідно договорів користування землею, сплачують позивачу компенсацію витрат на утримання, благоустрою та земельного податку. Тобто позивач отримує плату за користування земельними ділянками від орендарів, компенсування витрат на утримання та благоустрій парку, що за своєю суттю є операцією з постачання послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність обставин для розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство культури "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" зареєстровано у встановленому законом порядку 16.11.1993р.
КПК "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" 11.03.2016р. до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надано лист №8 щодо отримання податкової консультації з питань:
- чи включається до бази оподаткування ПДВ сума компенсації земельного податку?
- чи виписується податкова накладна при отриманні суми компенсації земельного податку?
На вказаний запит позивачем отримано податкову консультацію, викладену у листі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17.
Згідно змісту консультації, остання зводиться до викладення положень ст..ст. 269, 270, п.п.14.1.34 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначено, що оскільки позивач, як небюджетна установа, отримує кошти у вигляді компенсації послуг, а саме компенсації витрат на утримання та благоустрій парку, і земельного податку від користувачів на підставі договорів користування землею, що за своєю суттю є операцією з постачання послуг, такі кошти підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою. Також в листі зазначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку складає податкову накладну та реєструє її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Також КПК "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" 07.06.2016р. до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надано лист від 03.06.2016 р. №98 щодо отримання податкової консультації з питань:
- чи включається до бази оподаткування ПДВ сума компенсації земельного податку?
На вказаний запит позивачем отримано лист Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 01.07.2016р. №3699/10/04-36-12-01-16, в якому вказано, що листом від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17 було надано обґрунтовану відповідь з цього питання.
Вирішуючи заявлений спір, суд виходить із наступного.
Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких, покладено на такий контролюючий орган.
Згідно пп. 52.1-52.5 ст. 52 вказаного Кодексу за зверненням платників податків, контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.
Консультації надаються контролюючим органом. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Судом вбачається, що нормами статті 53 Податкового кодексу України визначено права позивача щодо можливості діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто, встановлено право щодо застосування отриманої консультації, зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.
Натомість, вищезазначеними нормами не встановлено обов'язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації. Таким чином, податкова консультація не породжує обов'язків позивача щодо певного застосування норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового Кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною, є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004 р. №242/15 та від 21.09.2005 р. №363/30 КПК "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 26,0498 га, за адресою: пр..К.Маркса, 95, м.Дніпропетровськ.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 р. №3/65 КПК "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" звільнене від сплати земельного податку.
КПК "Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби" з суб'єктами господарської діяльності укладаються договори про часткове компенсування витрат на утримання благоустрою території парку Лазаря Глоби. Згідно умов типового договору, компенсація витрат здійснюється учасником пропорційно до його участі у загальній підприємницькій діяльності на території парку та отримання доходів від такої діяльності. До розміру компенсації не входить земельний податок, який сплачується учасником окремо.
У відповідності до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
При цьому постачання послуг у розумінні підпункту 14.1.185 ПК - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Разом з тим, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України, сплата орендодавцем земельного податку та отримання компенсації від орендаря за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, кошти, які надійшли орендодавцю у вигляді компенсації з оплати земельного податку, до бази оподаткування не включаються та податком на додану вартість не оподатковуються.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем в індивідуальній податковій консультації від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17 надано відповідь, що компенсація витрат на утримання та благоустрій парку, і земельного податку від користувачів на підставі договорів користування землею, що за своєю суттю є операцією з постачання послуг, підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи приписи Податкового кодексу, вбачається, що відповідач у індивідуальній податковій консультації безпідставно зазначає про включення компенсації з оплати земельного податку до бази оподаткування податком на додану вартість, отже в індивідуальній податковій консультації від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17 містяться роз'яснення щодо визначення бази оподаткування платою, що не відповідають статті 185 Податкового кодексу України.
Встановлені судом обставини свідчать про невідповідність податкової консультації від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17 нормам відповідного податку, що є підставою для визнання такої консультації недійсною та зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність спірної податкової консультації, а отже, вона є необґрунтованою і підлягає визнанню недійсною.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсною та скасування податкової консультації Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, викладеної у листі від 01.07.2016 р. № 3699/10/04-36-12-01-16, оскільки вказаний лист за своєю суттю не є податковою консультацією, не містить практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, а містить лише посилання на лист від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17, без відображення його змісту.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого рішення, з огляду на що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а також з огляду на часткове задоволення позову, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради до Головного управління Державної фінансової служби у Дніпропетровській області Державної фінансової служби України про скасування податкових консультацій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, викладену у листі від 06.04.2016р. №2039/10/04-36-12-01-17.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фінансової служби у Дніпропетровській області Державної фінансової служби України на користь Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Гончарова