26 жовтня 2016 року Справа № 804/529/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі за текстом - Позивач) до Головного управління міністерства внутрішніх справ, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу № 485 о/с від 06.11.2015 року Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів);
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року;
- стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по день винесення рішення з розрахунку середнього забезпечення 144,16 грн.
В обґрунтування своїх вимог Позивачем було зазначено, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, чим були порушені його права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту, а саме при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється. Позивач посилався на те, що при звільненні його з посади відповідач не перевірив можливість реалізації його права на прийняття на службу до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та не розглянув поданий ним рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з висловлюванням бажання проходити службу в ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області. Позивач посилається на те, що станом на 04.11.2015 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому він висловив бажання проходити службу, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції та взагалі розгляду його кандидатури на посаду в поліції.
Позивачем до суду подано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідачі позовні вимоги не визнали у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просили відмовити, посилаючись у наданих запереченнях на те, що оскаржуваний наказ було прийнято на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХI України «Про Національну поліцію» та звільнено Позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «г» (через скорочення штатів). Крім того, 07.10.2015 року набув чинності ЗУ «Про національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII, прикінцевими та перехідними положеннями якого, зокрема, передбачено повне припинення діяльності органів внутрішніх справ з їх подальшою ліквідацією. Відповідно до п. 8 розділу XI прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону, всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники МВС України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Також не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
15.08.2000 року відповідно до наказу Управління МВС України в Дніпропетровській області № 418 о/с від 17.07.2000 року, ОСОБА_1 було прийнято на службу в органи внутрішніх справ.
04.11.2015 року, у зв'язку з виявлення бажання проходити службу в поліції, позивачем на ім'я начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року звільнено майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Не погоджуючись з даним наказом та бажаючи поновитись на роботі Позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16.09.2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ». Відповідно до Додатку 1 вищезазначеної Постанови, було утворено територіальний орган Національної поліції, а саме - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Відповідно до Додатку 2 вищезазначеної Постанови, було ліквідовано територіальний орган Міністерства внутрішніх справ, а саме - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Приписами пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що Законом № 580-VIII передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
При цьому, суд звертає увагу, що ГУМВС України в Дніпропетровській області має дотримуватись процедури звільнення, що встановлена Положенням №114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.
Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено п.47 Положення № 114 та п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі.
Проте, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому не було запропоновано.
Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Таким чином, вищезаначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
Однак, відповідач не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Поза увагою залишився рапорт позивача поданий ним 04.11.2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області про звільнення за пунктом 64 "з", у зв'язку з висловлюванням бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області.
В судовому засіданні 08.06.2016 р. в якості свідка був допитаний ОСОБА_2, який показав, що він з позивачем був звільнений в один день. 04.11.2016 р. весь особистий склад зібрали в актовому залі щоб довести до відома, що орган поліції 06.11.2016 р. перестає існувати у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», та про звільнення всіх працівників з лав міліції та переведення до лав поліції. 04.11.2016 р. були написані рапорти про звільнення та заяви про переведення до поліції. Також показав, що позивачем було написано рапорт про переведення до Національної поліції та передано начальнику відділу кадрів ОСОБА_3 Про звільнення стало відомо 07.11.2016 р.
Також в судовому засіданні 08.06.2016 р. в якості свідка був допитаний ОСОБА_4, який надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_2. Також вказав, що рапорт було написано зі зразку рапорту, який було отримано у відділі кадрів.
18.08.2016 року в судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що особисто їй позивачем не подавалась заява про переведення. 06.11.2015 р. працівників було звільнено, про що було направлено листи-повідомлення. Рапорти не проходили реєстрацію та передавались до Головного управління. 06.11.2015 р. був останнім робочим днем. Чи був позивач в цей день на роботі ОСОБА_3 не відповіла.
В судовому засіданні 06.09.2016 р. в якості свідка була допитана ОСОБА_5, яка показала, що за пропозицією начальника слідчого відділення 04.11.2015 року вона разом з позивачем надала рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ, у зв'язку з переведення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року. Проте у задоволенні рапорту було відмовлено начальником Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 без наведення об'єктивних причин.
В судовому засіданні 26.10.2016 р. в якості свідка була допитана ОСОБА_7, яка показала, що працювала у відділі кадрів Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на посаді старшого інспектора сектору по роботі з особовим складом. Разом з начальником відділу - ОСОБА_3 готувала документи по звільненню. Близько 6 вечора 04.11.2016 р. було отримано рапорт позивача з резолюцією начальника «заперечую», після чого, 04.11.2016 р., було підготовлено подання про звільнення позивача з підстав того, начальник заперечував про переведення.
Отже, під час судового розгляду підтвердились обставини написання позивачем рапорту щодо прийняття на службу в поліцію та подання його до ГУ МВС в Дніпропетровській області разом із іншими працівниками.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.
В порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року, з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 "з" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за наявності виявленого у рапорті від 04.11.2015 року бажання продовжити службу в органах Національної поліції не вирішено питання про перевід позивача до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції передбачені статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".
Відповідно до ст.50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач проходила службу на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та має звання майора міліції. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 15 років 02 місяці 21 день. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» не має.
Отже, позивач має достатній досвід роботи, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України. Разом з тим, начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області залишено поза увагою та не розглянуто рапорт на його ім'я, поданого 04.11.2015 року, в якому було висловлено бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, як це передбачено пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».
На основі пояснень позивача та показань свідків судом установлено, що позивач у встановлений термін висловив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.
Однак, із незалежних від позивача причин, його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.
Отже, оскільки позивач висловив згоду на проходження служби в поліції згаданим рапортом, хоча він не був зареєстрований і розглянутий уповноваженим органом з незалежних від позивача обставин, у відповідач не було підстав для видання відповідного наказу.
Таким чином, судом встановлено, що на момент прийняття спірного наказу в частині звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штату) з 06.11.2015 року, позивач виявив бажання бути прийнятим на службу до органів Національної поліції, однак, відповідач - Головне управління МВС України в Дніпропетровській області не врахував вказаного та не вжив всіх необхідних заходів до переведення позивача за його згодою на іншу роботу, тобто не перевірив можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, УМВС України в Дніпропетровській області перебуває в стані припинення, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проведена 07.11.2015 р., номер запису: 1 224 102 0000 074604, тобто на наступний день після звільнення позивача.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, що згідно положень ч.3 ст.2 КАС України надає суду змоги прийти до висновку про його протиправність, в зв'язку з чим, позовна вимога щодо визнання його протиправним та скасування відносно позивача підлягає задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (надалі - Положення).
Відповідно до п.24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач ГУМВС України в Дніпропетровській області перебуває у стані припинення. Проте на теперішній час запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ГУМВС України в Дніпропетровській області не внесено.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Крім того, згідно із ч.9. ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
Крім цього, згідно з правовим висновком Верховного суду України, викладеним у постанові від 28.10.2014 р., встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
За таких обставин суд вважає, що позивач згідно вимог п.24 Положення підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з дати його звільнення з 06.11.2015 року.
Розрахунок грошового забезпечення на час вимушеного прогулу судом здійснений наступним чином.
З матеріалів справи вбачається, що з 09.11.2015 по 19.11.2015 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджено довідкою №416 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, де зазначено приступити до служби 20 листопада 2015 року.
У період з 23.11.2015 по 04.12.2015 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджено довідкою №429 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, де зазначено приступити до служби 05 грудня 2015 року.
У період з 07.12.2015 по 24.12.2015 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджено довідкою №446 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, де зазначено приступити до служби 25 грудня 2015 року.
У період з 28.12.2015 по 06.01.2016 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджено довідкою №465 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, де зазначено приступити до служби 07 січня 2016 року.
Позивач був звільнений 06 листопада 2016 року. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 201 робочий день з 07 січня 2016 року по 26 жовтня 2016 року (день ухвалення рішення). Два попередні місяці, що передують звільненню - вересень 2016 року (22 робочих дні) та жовтень 2016 року (20 робочих днів). Грошове забезпечення: 4148,47 грн. (вересень 2016 року) + 5181,56 грн. (жовтень 2016 року) = 9330,03 грн. : 42 дня = 222,14 грн. (в день) х 201 день = 44650,14 грн.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Всупереч викладеним положенням, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів в обґрунтування позиції не надано, отже адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду про присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року.
Стягнути з Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44650,14 грн. (сорок чотири тисячі шістсот п'ятдесят гривень 14 копійок).
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, звернути до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Гончарова