10 жовтня 2016 р. Справа № 804/3103/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Гончарової І.А.,
суддів: Сидоренко Д.В., Турова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Апостолівського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій незаконними, стягнення компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить про:
- визнання дій відділу превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області незаконними;
- стягнення з Міністерства внутрішніх справ України компенсації індексу інфляції на нараховану у зв'язку зі звільненням зі служби вихідної допомоги у розмірі 762 грн. 70 коп.;
- стягнення з Міністерства внутрішніх справ України середнього заробітку за весь час, за період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, яка на момент виплати складає 58859 грн. 10 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач категорично не погоджується з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за весь період затримки розрахунку вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, відповідно до ст..117 КЗпП, оскільки звільнення відбулося у зв'язку із скороченням штату.
Ухвалою суду від 07.09.2016 року судом допущено заміну первинного відповідача відділ превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на належного Апостолівський районний відділ ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії.
У судове засідання позивач або його представник не з'явились, позивачем до суду надано клопотання про здійснення розгляду справи без участі.
Відповідачі проти задоволення адміністративного позову заперечували. У запереченнях на адміністративний позов зазначено, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 передбачено, що особам рядового і начальницького складу ОВС, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командування, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога, що фактично було виконано. Зазначає, що оскільки співробітники ОВС України правового статусу «працівник» не мають, проходження їх служби врегульовано спеціальним законодавством, яким не виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні не передбачена, тому дія КЗпП на них не поширюється, а саме норми статей 116 та 117.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивачем подана заява про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про міліцію" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
ОСОБА_1 обіймав посаду старшого дільничного інспектора міліції Апостолівському районному відділі ГУМВС України в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року №485 о/с «По особовому складу» був звільнений з 6 листопада 2015 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС у запас Збройних Сил з посади старшого дільничного інспектора міліції Апостолівського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Вищезазначений наказ про звільнення прийнято згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".
ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога при звільненні у розмірі 52196,53 грн., яка була виплачена 13.04.2016 року, згідно виписки банку від 22.04.2016 року.
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, суд зазначає наступне.
Доводи позивача в цій частині зводяться до того, що на його думку, спірна допомога повинна була бути виплаченою в день звільнення, як це передбачено ст.116 КЗпП України. Натомість, затримка остаточного розрахунку за ст.117 КЗпП України, є підставою для стягнення середнього заробітку за час такої затримки по день фактичного розрахунку, тобто 13.04.2016 року.
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом МВС 31.12.2007 №499 (далі - Інструкція №499) визначено, що до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ включаються: підвищення посадового окладу за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя; надбавка за кваліфікаційну категорію медичним працівникам з числа начальницького складу; надбавка за особливості проходження служби в приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, в ізоляторах тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, у спецприймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту; надбавка за роз'їзний характер роботи (замість добових); доплата за особливі умови служби; доплата за службу в нічний час; надбавка за кваліфікаційну категорію; підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії; надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тобто не є складовою грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби, а є окремою державною соціальною підтримкою.
При цьому, строки виплати грошового забезпечення Інструкцією №499 врегульовані - до дня виключення зі списків особового складу (п.1.18), а строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні спеціальним законодавством - ні.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору
Тобто вказаними нормами права передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто заробітної плати. Натомість, в даному випадку позивач отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату, і доводів щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні в частині виплат належних сум грошового забезпечення, адміністративний позов не містить.
В свою чергу, гарантії своєчасності проведення виплати грошової допомоги при звільненні спеціальним законодавством не передбачені, так само як і диспозиція ст.117 КЗпП України містить вказівку на застосування її положень виключно у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Проте строки виплати позивачу одноразової допомоги при звільненні є відмінними від тих, що встановлені ст. 116 КЗпП України та нею не регулюються.
Отже, вказані норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства.
Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, про що також зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та, як наслідок, необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Апостолівського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій незаконними, стягнення компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Судді І.А. Гончарова Д.В.Сидоренко О.М.Турова