26 жовтня 2016 р. справа № 804/5159/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гончарової І.А., дослідивши матеріали адміністративного позову Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 до Керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро про визнання протиправними дій та визнання протиправною бездіяльності,-
12 серпня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 керівника Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1, ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро про визнання протиправними дій та визнання протиправною бездіяльності.
Ухвалою суду від 12.08.2016 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк до 15 вересня 2016 р. для усунення недоліків, а саме: позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов для суду та для відповідачів із викладенням суб'єктного складу сторін відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; сплатити судовий збір у належному розмірі та надати до суду належні докази про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 03.10.2016 року позивачу було продовжено строк для усунення недоліків до 25.10.2016 року.
25.10.2016 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та надано уточнений адміністративний позов. Перевіривши уточнений адміністративний позов, суд встановив, що позивачем було змінено суб'єктний склад сторін, згідно уточненого позову, до суду звертається Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" (ГО "ДНПГО") в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 до керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро про визнання протиправними дії та бездіяльності.
Перевіривши адміністративний позов Громадської організації "Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація" в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро про визнання протиправними дії та бездіяльності, суд вважає що позовна заява підлягає поверненню з огляду на наступне.
До матеріалів адміністративного позову доданий Витяг з протоколу №1 установчих зборів засновників Громадської організації "Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація", з якого встановлено, що 15.09.2014 на вказаних зборах створено Правозахисну Громадську організацію "Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація" без статусу юридичної особи.
Вказане громадське об'єднання легалізоване через подання письмового повідомлення про утворення, що підтверджується наказом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.10.2014 № 81.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання", громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання (громадська організація або громадська спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.
Згідно із статтями 12, 16 Закону України "Про громадські об'єднання", громадське об'єднання реєструється і набуває статусу юридичної особи, або повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації та здійснює діяльність без статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ст. 50 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
Статтею 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначені права громадських об'єднань.
Так, частиною 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:
1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
5) проводити мирні зібрання;
6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
Частиною 2 ст. 21 цього Закону додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи:
1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;
2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;
4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.
Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним.
Отже, з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, взагалі не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.
Таким чином, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" закріплює права усіх видів громадських об'єднань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи. У разі порушення цих прав виникає суб'єктивне матеріальне право щодо їх захисту. Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 03.02.2015 у справі № 21-617а14, право на захист - це суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права в момент порушення чи оспорення останнього.
Відтак, законодавець, декларуючи наявність у громадських об'єднань - не юридичних осіб права на захист у матеріально-правовому розумінні, не надає їм права на захист у процесуальному розумінні.
Зазначене узгоджується з визначенням "позивач" у відповідності до ст. 50 КАС України, та не суперечить ч. 1 ст. 60 КАС України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у якому, зокрема, зазначено, що "громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб".
Відповідний Закон (Закон України "Про громадські об'єднання") не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є Громадська організація "Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація", такого права.
Таким чином, позовну заяву подано до суду особою, яка не має права на звернення до суду у зв'язку з відсутністю у неї адміністративно-процесуальної дієздатності.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративно - процесуальної дієздатності.
Що стосується правових підстав для представництва громадськими організаціями без статусу юридичної особи інтересів своїх членів в судах, то Закон України "Про безоплатну правову допомогу" не містить жодних особливостей представництва громадських організацій, які надають правову допомогу не за бюджетні кошти, статтею 2 цього Закону залишено порядок надання такої допомоги у компетенції законодавства про громадські організації та установчих документів конкретних організацій. У той же час, у статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" серед переліку прав громадських об'єднань без статусу юридичної особи немає права представляти інтереси інших громадян в судах, а з огляду на частину другу статті 56 КАС України право виступати представниками надано лише фізичним особам, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у пункті 2, відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України (254к/96-ВР ) та статті 3 ЦПК (1618-15 ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР (776/97-ВР ) "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", від 5 листопада 1991 року N 1789-XII ( 1789-12 ) "Про прокуратуру", від 25 червня 1991 року N 1264-XII ( 1264-12 ) "Про охорону навколишнього природного середовища", від 12 травня 1991 року N 1023-XII (1023-12 ) "Про захист прав споживачів" (у редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV ( 3161-15 )), від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР ( 270/96-ВР ) "Про рекламу" (у редакції Закону від 11 липня 2003 року N 1121-IV ( 1121-15 )). Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають (п. 2 Постанови).
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
На підставі викладеного, керуючись п. 3, п. 4 ч. 3 ст. 108, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Адміністративний позов Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 до Керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро про визнання протиправними дій та визнання протиправною бездіяльності - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в стоки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Гончарова