01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.04.07 р. № 34/16-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Трунілін М.О. (дов. № 115 від 14.09.2006 р.)
Царічков С.В. (дов. № 118 від 14.09.2006 р.)
від відповідача -Шепілов О.О. (дов. № 13/9/10-015 від 09.01.2007 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 01.12.2006
у справі № 34/16-А
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень №№ 0001902302/0, 0001892302/0 від 21.12.2005, №№ 0001902302/1, 0001892302/1 від 09.03.2006, №№ 0001902302/2, 0001892302/2 від 23.05.2006, №№ 0001902302/3, 0001892302/3 від 02.08.2006
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2006 у справі №34/16-А позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рост» задоволено частково: визнано недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001892302/0 від 21.12.2005, №0001892302/1 від 09.03.2006, №0001892302/2 від 23.05.2006, №0001892302/3 від 02.08.2006; №001902302/3 від 02.08.2006 - в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Рост» податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 17041,67 грн., з яких в сумі 2591,67 грн. за основним платежем та в сумі 14450,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рост» 1,70 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2006 у справі №34/16-А, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Рост» в позові в повному обсязі.
Зокрема, відповідачем в апеляційній скарзі зазначається про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому просить залишити її в силі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши всі доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, постанову суду, колегією встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Рост» (код 30381807) вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 до 01.07.2005.
За наслідками вказаної перевірки складено Акт № 88-23/02-7/30381807 від 14.12.2005 (далі - акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем положень пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.4.3 пункту 8.4. статті 8, пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2003 року в сумі 78 700 грн. та завищення в І кварталі 2004 року на суму 65600 грн., та підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено позивачем суму податкових зобов'язань з ПДВ на 12 291 грн.
На підставі акта перевірки 21.12.2005 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001902302/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 52 450 грн., у тому числі основний платіж в сумі 13 100 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 39350грн.; № 0001892302/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 18 436 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж в сумі 12291 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 145 грн. 50 коп.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 03.03.2006 № 4171/10/25-011 «Про результати розгляду первинної скарги» скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 № 0001902302/0 та № 0001892302/0 - без змін.
09.03.2006 відповідачем на підставі акта перевірки та рішення «Про результати розгляду первинної скарги» від 03.03.2006 № 4171/10/25-011 прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0001902302/1, 0001892302/1 на ті ж самі суми як і попередні податкові повідомлення-рішення, які 16.03.2006 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Києва.
Державною податковою адміністрацією міста Києва рішенням від 15.05.2006 №1180/10/25-114 «Про результати розгляду скарги» залишено скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 року № 0001902302/0 та № 0001892302/0; від 09.03.2006 року № 0001902302/1 та № 0001892302/1 - без змін.
23.05.2006 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки та рішення ДПА у м. Києві від 15.05.2006 року №1180/10/25-114 «Про результати розгляду скарги» прийняла податкові повідомлення-рішення №№ 0001902302/2, 0001892302/2 на ті ж самі суми як і у попередніх податкових повідомленнях-рішеннях.
25.05.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю “Рост» звернулось зі скаргою до Державної податкової адміністрації України.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 21.07.2006 №7983/6/25-0115 «Про результати розгляду скарги» скаргу позивача задоволено частково: податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 року №0001892302/0, від 09.03.2006 року № 0001892302/1 та від 23.05.2006 року №0001892302/2 залишені без змін, а податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 № 0001902302/0, від 09.03.2006 № 0001902302/1 та від 23.05.2006 № 0001902302/2 в частині визначеної суми податку на прибуток за IV квартал 2003 року без врахування балансової вартості окремих об'єктів основних фондів групи 1 та амортизації, і у відповідній частині штрафної санкції скасовані, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
На виконання вищезазначеного рішення ДПА України Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення-рішення від 02.08.2006 року № 0001902302/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 48475 грн., у тому числі основний платіж в сумі 10450 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 38 025 грн.; № 0001892302/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 18436 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж в сумі 12 291 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 145 грн. 50 коп.
Як видно з матеріалів справи, 13.10.2003 року позивачем укладено договір купівлі-продажу майна на загальну суму 770 810 грн., у тому числі ПДВ 128 468 грн. 33 коп. з Казаряном Артуром Рафіковичем. Передача майна відбулася у І кварталі 2004 року (акт приймання-передачі від 20.02.2004). Протягом IV кварталу 2003 року позивачем у якості передоплати за майно отримано коштів на суму 314 810.00 грн.: у т.ч. ПДВ 52 468,33 грн. (без ПДВ 262 341,67 грн.). Залишок коштів за майно в сумі 456 000 грн., у т.ч. ПДВ 76 000,00 грн. позивачем отримано у І кварталі 2004 року.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Пунктом 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів.
Виходячи з вимог зазначених норм, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва дійшла висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Рост» повинно було включити до складу валових витрат у IV кварталі 2003 року 262,3 тис. грн. (сума коштів без ПДВ, отриманих від Казаряна Артура Рафіковича в якості передоплати у IV кварталі 2003 року).
При цьому, відповідач виходив з того, що у 2003 році ставка податку складала 30%, а у 2004 році - 25%. Отже, різниця між сумою податку, яку необхідно було сплатити позивачем у 2003 році і фактично ним сплаченою у 2004 році склала 13,1 тис грн. (78,6 тис. грн. (262,3 тис. грн. х 30%) - 65,5 тис. грн. (262,3 тис. грн. х 25%)).
Проте, відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
Як вбачається із розрахунку балансової вартості об'єктів групи 1 (міститься у матеріалах справи) балансова вартість основних засобів групи 1, що продавались за договором від 13.10.2003 року, на початок IV кварталу 2003 року складала 105175,00грн.
Перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єктів нерухомості (основних фондів групи 1) у IV кварталі 2003 року у позивача складало 157 166,67 грн. (262 341,67 грн. (кошти без ПДВ отримані від покупця товару в якості передоплати) - 105 175 грн. (балансова вартість майна)).
Таким чином, податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у IV кварталі 2003 року занижено на 47 150 грн. (157 166,67 грн. х 30%).
Отже, відповідачем при визначенні заниження податкового зобов'язання у акті перевірки не була врахована балансова вартість об'єктів основних фондів групи 1, оскільки, відповідно до закону до валового доходу повинна бути включена саме сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1.
Такого самого висновку з цього приводу дійшла і ДПА України у своєму рішенні «Про результати розгляду скарги» № 7983/6/25-0115 від 21.07.2006.
Враховуючи те, що загальна сума від продажу об'єктів основних фондів групи 1, зменшена на балансову вартість цих об'єктів, повністю включена позивачем до складу валового доходу в І кварталі 2004 року, недоїмка за основним платежем на момент здійснення перевірки відповідачем складає тільки різницю між діючою у 2003 році ставкою податку 30% та діючою у 2004 році ставкою податку 25%, тобто, 7 858,33 грн. (157 166,67 х 30% - 157 166,67 х 25%), а не 13 100,00 грн., як вказано у акті перевірки.
Оскільки відповідачем були невірно визначені заниження податкових зобов'язань та недоїмка з податку на прибуток підприємств у IV кварталі 2003 року, суми штрафних санкцій з цього податку також розраховані невірно.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, виходячи із зазначеної норми, позивач повинен сплатити штраф у сумі 23 575 грн. (47 150 грн. (сума недоплати прибуткового податку) х 50%).
Відтак, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 17 041 грн. 67 коп., з яких в сумі 2591 грн. 67 коп. (10 450 грн. - 7 858,33 грн.) за основним платежем та в сумі 14450 грн. (38025 грн. - 23575 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями.
Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що у періоді, що перевірявся (квітень 2003 року березень 2005 року) позивачем було укладено договори з нерезидентами України на здійснення транспортних перевезень вантажів на територію Молдови, та були отримані транспортні послуги з перевезення вантажів: від пункту проведення митних процедур (м. Київ) до пунктів поза межами державного кордону України (територія Молдови).
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України.
Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулась першою.
Як видно з акту перевірки, при розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ ставка податку визначалась відповідачем відповідно до п. 6.1, пп.6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме - ставка 20 % до бази оподаткування: сума отриманих транспортних послуг ТОВ «Рост" на території України -61 450,1 грн. ( стор. 14 акту перевірки), сума ПДВ, нарахована на суму наданих транспортних послуг (на території України) за ставкою 20 % становить: 61 450,1 х 20 % = 12 291 грн.
Посилання позивача на те, що у даному випадку повинна застосовуватись ставка ПДВ у розмірі 0 % є безпідставними, оскільки згідно пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з надання транспортних послуг (“поставки транспортних послуг» - в редакції Закону від 15.06.2004) з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.
Таким чином, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 застосовується для підприємств-резидентів що надають транспортні послуги, а не підприємствами, що отримують транспортні послуги від нерезидентів для їх споживання на митній території України.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост" не здійснювало експорт транспортних послуг та їх не надавало, а навпаки отримувало та їх частину споживало на митній території України, про що свідчать первинні документи (акти виконаних робіт (наданих послуг)), при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ повинна застосовуватись загальна ставка податку - 20%.
За таких обставин, колегія не погоджується з постановою суду першої інстанції в цій частині і вважає, що донарахування позивачу ПДВ за вказаними операціями є правомірним.
Відповідно до підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
В межах процедури оскарження податкові повідомлення-рішення № 0001892302/0 від 21.12.2005, № 0001892302/1 від 09.03.2006, № 0001892302/2 від 23.05.2006 не були змінені або скасовані, тоді як податкові повідомлення-рішення № 0001902302/0 від 21.12.2005, № 0001902302/1 від 09.03.2006, № 0001902302/2 від 23.05.2006 за результатами адміністративного оскарження були змінені рішенням ДПА України від 21.07.2006 №7983/6/25-0115 «Про результати розгляду скарги», а відтак вони на підставі положень підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181 вважаються такими, що є відкликаними.
Крім того, колегією встановлено, що 14.11.2006 позивачем було надано суду першої інстанції доповнення до позовної заяви, в якому позивач просив визнати недійсною (нечинною) першу податкову вимогу від 07.09.2006 №1/3484, винесену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 03.10.2006, вже після порушення провадження у справі №34/16-А, позивачем поштою отримано першу податкову вимогу від 07.09.2006 №1/3484, згідно якої позивач має суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями на загальну суму 57452,61 грн., у т.ч. по податку на прибуток підприємств 46019,22 грн. та податку на додану вартість 11433,39 грн.
Судом першої інстанції в постанові від 01.12.2006 у справі №34/16-А не надано жодної оцінки вказаним вимогам позивача.
Згідно положень ст. 201 КАС України у випадку, коли суд першої інстанції своєю постановою не вирішив всіх позовних вимог позивача, суд апеляційної інстанції може внести зміни в цей судовий акт.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив розглянути дані вимоги та визнати недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2006 №1/3484.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно змісту пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду цієї позовної заяви судом та прийняття відповідного рішення.
З огляду на викладене, колегія вважає, що надсилання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва позивачу першої податкової вимоги від 07.09.2006 №1/3484 є необґрунтованим та незаконним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" в частині визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001892302/0 від 21.12.2005, №0001892302/1 від 09.03.2006, №0001892302/2 від 23.05.2006, №0001892302/3 від 02.08.2006 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають; в частині визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №001902302/3 від 02.08.2006 щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Рост» податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 17041,67 грн., з яких в сумі 2591,67 грн. за основним платежем та в сумі 14450,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також в частині визнання недійсною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2006 №1/3484 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для часткового скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 198, 201, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 у справі №34/16-А - скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001892302/0 від 21.12.2005, №0001892302/1 від 09.03.2006, №0001892302/2 від 23.05.2006, №0001892302/3 від 02.08.2006; а також внести зміни в зазначену постанову стосовно вимог про визнання недійсною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2006 №1/3484.
Прийняти в цій частині нову постанову:
Визнати недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2006 №1/3484;
в частині позову про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001892302/0 від 21.12.2005, №0001892302/1 від 09.03.2006, №0001892302/2 від 23.05.2006, №0001892302/3 від 02.08.2006 - відмовити.
В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 у справі №34/16-А залишити без змін.
Матеріали справи №34/16-А повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді