01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.04.07 р. № 6/324
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Філіппова О.Г., дов. № 550/10/10-002 від 01.02.2007р.відповідача: Косенко В.О., дов. № 05-02-07 від 05.02.2007р.
Данилевич О.Й., дов. № 28-03-07/3 від 28.03.2007р.
прокуратури: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцька об"єднана державна податкова інспекція
на постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006
у справі № 6/324
за позовом Прилуцький міжрайонний прокурор
до Акціонерне товариство тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки"
про стягнення 2182812,55 грн.
Постановою Господарського суду Чернігівської області у справі № 6/324 від 07.12.2006р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області подала апеляційну скаргу на постанову суду, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області у справі № 6/324 від 07.12.2006р. та прийняти нову постанову.
Представник відповідача надав апеляційну скаргу, в якій просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Господарського суду Чернігівської області у справі № 6/324 від 07.12.2006р. залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, а тому просить суд постанову місцевого суду залишити в силі.
Представник прокуратури у судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника прокуратури.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами, запроваджені Законом України "Про рекламу" №270/96-ВР від 03.07.1996р., п.6 ст.21 якого містив норму про те, що рекламодавці алкогольної та тютюнової продукції "зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкоди тютюнопаління та вживання алкоголю не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження ними в межах України реклами тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв".
В п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996р. № 271/96-ВР Кабінету Міністрів України доручається "у тримісячний строк внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність із Законом України "Про рекламу", а в п. 4 доручається "Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування".
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. N 997 затверджено Порядок відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв (далі - Порядок №997), який у пунктах 2 та 3 передбачав, що "Рекламодавці тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менш як 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Зазначені відрахування перераховуються на спеціальний позабюджетний рахунок Держспоживзахисту, кошти якого призначені для спрямування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв.
Перерахування рекламодавцями коштів на спеціальний позабюджетний рахунок Держспоживзахисту здійснюється одночасно з переказом коштів виробникам та/або розповсюджувачам реклами".
Отже, вищевказаний Порядок №997, а не Закон України "Про рекламу", визначав одержувача відрахувань і термін їх сплати.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про рекламу" від 11 липня 2003 року N 1121-IV внесені зміни до Закону України "Про рекламу", який викладено в новій редакції.
В діючий редакції Закону України "Про рекламу" п. 8 ст. 22 передбачено, що "Рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання".
Закон України "Про рекламу" в новій редакції не встановлює порядок сплати відрахувань від сум, витрачених на рекламу тютюнових виробів, а визначає, що такий порядок передбачається законами України.
Постановами Кабінету Міністрів України N 501 від 16.03.2000р., N 321 від 04.04.2001р. були внесені відповідні зміни та доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. N 997, відповідно до яких пункти 2 та 3 Порядку №997 викладено в наступній редакції: "Рекламодавці тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менш як 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Зазначені відрахування перераховуються до спеціального Фонду державного бюджету.
"Перерахування рекламодавцями коштів до спеціального фонду державного бюджету здійснюється одночасно з переказом коштів виробникам та/або розповсюджувачам реклами".
Таким чином не закони, а підзаконний нормативний акт, вищевказаний Порядок №997, встановлює порядок здійснення вищевказаних відрахувань.
Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
Також відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;
2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;
3) фінансування загального фонду бюджету. Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.
Таким чином, кошти, спрямовані рекламодавцями на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю у відповідності до ст..22 Закону України "Про рекламу", повинні включатися до спеціального фонду бюджету як такі, що призначаються на видатки на виробництво соціальної реклами за рахунок одержаних від рекламодавців тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв.
Статтею 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать:
"35) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
Згідно п. 34 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік також належать, "кошти що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
Закони України про Державні бюджети України на 2005 та 2006 роки передбачають формування доходної частини бюджету, а саме загального фонду Державного бюджету, зокрема, за рахунок коштів, "що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
Оскільки загальний фонд бюджету включає всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду, а до спеціального фонду бюджету включаються, як було встановлено вище, кошти, спрямовані рекламодавцями на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю у відповідності до ст..22 Закону України "Про рекламу", то "кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до доходів загального фонду державного бюджету, не є відрахуваннями рекламодавців, передбаченими ст.. 22 Закону України "Про рекламу".
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (дані - Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, ще застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Отже саме приписами Закону №2181 повинен керуватись позивач при стягненні платежів, які зараховуються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів, які своєчасно не внесені до бюджетів і вважаються податковим боргом.
Закон №2181 регламентує певні дії контролюючого органу, зокрема, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності) ( п.6.1 ст.6 Закону №2181).
Також Закон передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 статті 6, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу ( п.п.6.2.1, 6.2.2 ст.2 Закону №2181).
Згідно ст. 7 Закон № 2181 перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу платника податків, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при проведенні перевірки відповідача встановив, що останній не здійснив відрахувань від сум, витрачених на рекламу тютюнових виробів за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р. в сумі 2 182 812,55 грн., проте, позивач не дотримався процедур щодо стягнення цих коштів до бюджету як податкового боргу в порядку, визначеному законодавством, а саме Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", хоча обґрунтовує свої вимоги приписами статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".
Окрім того, приймаючи судове рішення, суд враховував наступне. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII, який у ст. 1 передбачає, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
В статті 2 цього Закону зазначено, що "Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.
Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.
Сплата рекламодавцями тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв відрахувань від витрат на рекламу на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не передбачена жодним Законом України про оподаткування. Також такі відрахування не включені до загальнодержавних податків і збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні, і передбачені у ст.13 Закону України "Про систему оподаткування".
Відповідно до ч.2 ст.16 даного Закону державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення до державного бюджету 2 182 812 грн. 55 коп. відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів, як обов'язкового до сплати платежу, суперечать вищевказаним приписам чинного законодавства.
Відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006р. у справі № 6/324 не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006р. у справі № 6/324 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 6/324 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді