25.04.2007 Справа № А23/357
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),
суддів: Головка В.Г., Чохи Л.В.,
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
Представники сторін в судове засідання не заявилися, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.06р. у справі № А23/357
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області (52206, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Паркова, 8)
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Жовті Води Дніпропетровської області (АДРЕСА_1)
про стягнення 248 грн. 82 коп.
Управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Фізичної особиОСОБА_1 заборгованість в сумі 248 грн. 82 коп., яка складається із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на І квартал 2005 року.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2006р. по справі № А23/357 (суддя Добродняк І.Ю.) в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції визнати недійсною постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2006р. по справі № 23/357 про відмову у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду в м. Жовтих Водах про стягнення з ФО - підприємця ОСОБА_1. заборгованості у розмірі 248 грн. 82 коп.
Скаржник вважає постанову господарського суду такою, що підлягає скасуванню на підставі наступного. Господарським судом при прийнятті рішення прийнято до уваги лише той факт, що відповідачем в судовому засіданні були надані копії квитанцій про сплату ОСОБА_1 єдиного податку за перший квартал 2005р. у розмірі 200 грн. за кожен місяць, з яких 42% належать зарахуванню органами Державного казначейства України до Пенсійного фонду України, що становить 84 грн. і відповідно до ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»зазначена сума перевищує встановлений фіксований розмір внеску.
На думку позивача, судом першої інстанції не враховано той факт, що в І кварталі 2005р. Державне казначейство України не здійснило перерозподіл частини податків до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової страти працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, які були сплачені суб'єктами господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування і їм необхідно було з'явитися до органів Пенсійного фонду України з підтвердженням сплати ними єдиного чи фіксованого податку для зарахування їм проплат. Також дана процедура була роз'яснена в листі Пенсійного фонду України від 12.05.2006р. № 5946/03-20, який погоджено Головою Ради підприємців України. Так, для вирішення питання щодо заборгованості суб'єкти підприємницької діяльності повинні надати документи, що підтверджують плату єдиного та фіксованого податку за січень, лютий, березень 2005р. і лише після цього до карток особових рахунків заносяться суми, що належать до сплати. На адресу відповідача надсилався лист з проханням з'явитися до управління Пенсійного фонду в м. Жовті Води і надати всі необхідні документи, але відповідач на вимогу управління ПФУ в м. Жовтих Водах не відреагував.
Відповідач заперечення на апеляційну скаргу не надав, присутність повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.
Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки вони були належним чином попереджені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, приєднані до справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідач, в порядку, визначеному Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва", зареєстрований як платник єдиного податку, в тому числі на 2005 рік, по виду діяльності - оптова торгівля та посередництво в торгівлі, торгівля не переробленою сільськогосподарською продукцією, роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності з п. 2 зазначеного Указу Президента України сплачено за І квартал 2005 року щомісяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України єдиний податок за встановленою для обраного виду діяльності ставкою 200,00 грн., про що свідчать квитанції від ІНФОРМАЦІЯ_1р., ІНФОРМАЦІЯ_2р.,ІНФОРМАЦІЯ_3р. (а с. 16-18).
Вищезазначеним Указом Президента України встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 2 Указу відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи перераховують суми єдиного податку в розмірі 42 відсотки до Пенсійного фонду України.
З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким передбачено перехід від системи пенсійного забезпечення до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені внески до Пенсійного фонду та загального порядку сплати страхових внесків для всіх роботодавців за найманих працівників, незалежно від обраного способу оподаткування.
В якості страхувальників і платників страхових внесків в цьому Законі визначені, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" в редакції 23.12.04 встановлений на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на місяць на кожну особу (тобто з 01.01.05 - 83,84 грн.).
Прийнятим 25.03.05 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинності 31 березня 2005 року, фіксований розмір внеску для таких платників не встановлений, що, разом з тим, не звільняє цих платників від обов'язку сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування у фіксованому розмірі за січень-лютий 2005 року - в сумі 83,84 грн., за березень 2005 року - 81,14 грн. згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" в редакції 23.12.04.
Для врегулювання проблеми сплати страхових пенсійних внесків суб'єктами спрощеного оподаткування 16.03.06 прийнятий Закон України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не розподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року".
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством норм діючого на той час Закону України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік", не вважаються заборгованістю.
Враховуючи зазначене, частина внесків, яка не була сплачена страхувальниками за вказаний період безпосередньо на рахунки органів Пенсійного фонду, не вважається заборгованістю та не підлягає стягненню у примусовому порядку.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у І кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, за період з 1 січня до 31 березня 2005 року відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" повинні сплатити до Пенсійного фонду страхові внески за січень, лютий та 30 днів березня 2005 року із розрахунку 83,84 грн. за місяць з урахуванням частини єдиного податку (різницю між встановленою ставкою внеску (83,84 грн.) та частиною єдиного податку, яка згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" становить 42 відсотка).
Матеріалами справи підтверджено факт сплати Фізичною особою ОСОБА_1 єдиного податку за І квартал 2005 року щомісячно в розмірі 200,00 грн., із якого 42% належить зарахуванню органами Державного казначейства України до Пенсійного фонду України, що становить 84,00 грн., тобто перевищує встановлений ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" фіксований розмір внеску.
Враховуючи підстави виникнення спору, викладені вище обставини, законодавчі положення, місцевий господарський суд зробив вірний і обґрунтований висновок про те, що заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків перед Пенсійним фондом України за І квартал 2005 року відсутня, з оплати страхових внесків відсутня, а позовні вимоги необґрунтованими, такими, що заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на викладене, постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.23.06р. у справі № А23/357 залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Т. Г. Стрелець
Суддя
В. Г. Головко
Суддя
Л. В. Чоха