03.04.2007 Справа № 5/202
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_4 (дов. №НОМЕР_1 р.);
від позивача, 3-тьої особи-1,2,3,4: представники не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Закритого акціонерного товариства “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2» м.Олександрія на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.01.07 року у справі № 5/202
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2» м.Олександрія
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тотус» м.Олександрія;
3-тя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція м.Олександрія;
3-тя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа - ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ;
3-тя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа -ОСОБА_2 м.Олександрія;
3-тя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа -ОСОБА_3 м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 12.01.07 р. у справі № 5/202, яке було підписано 19.01.2007 р. і оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України (суддя Змеул О.А.), відмовлено у задоволені позову Закритому акціонерному товариству “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2» м.Олександрія до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тотус» м.Олександрія; 3-тя особа-1: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція м.Олександрія; 3-тя особа-2: Фізична особа - ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ; 3-тя особа-3: Фізична особа -ОСОБА_2 м.Олександрія; 3-тя особа-4: Фізична особа -ОСОБА_3 м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 153 ЦК УРСР та 35 ГПК України; що при винесенні рішення суд першої інстанції зробив висновок, який не відповідає обставинам справи, а саме, про те, що договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. набув чинності з ІНФОРМАЦІЯ_2 р.
Позивач вважає, що цей висновок суду суперечить ст. 153 ЦК УРСР, а також тексту договору, так як додатковою угодою відІНФОРМАЦІЯ_1 р. до договору купівлі-продажу сторони встановили: “Цей договір вважається укладеним з моменту письмового узгодження операції продажу об'єкту, який є предметом цього договору, з Олександрійською ОДПІ...»
Виходячи із умов вищевказаного договору купівлі-пролажу -розділу 9, із урахуванням додаткової угоди, позивач вважає можна зробити висновок про те, що однією із суттєвих умов, в розумінні ч.2 ст. 153 ЦК УРСР, було те, що договір вважається укладеним з моменту письмового узгодження операції продажу об'єкту, який є предметом цього договору з Олександрійською ОДПІ.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує, що господарський суд не застосував ч.4 ст. 35 ГПК України посилаючись на те, що під час розгляду справи позивач надав суду рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації “Арбітраж» від 01.12.2006 р. у справі № 08/03-2006, яке набрало законної сили, на підтвердження тієї обставини, що фізична особа -ОСОБА_5, що підписав договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. від імені позивача (продавець за договором) і зазначений в преамбулі договору, як голова правління позивача, станом на дату підписання договору не мав повноважень голови правління позивача, а це означає, на думку позивача, що з боку позивача договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. був підписаний не уповноваженою особою.
Скаржник вважає, що при винесенні рішення по суті, суд помилково застосував ч.2 ст. 35 ГПК України і неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме питання, з якого часу ОСОБА_5 був призначений головою правління ЗАТ “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2» і це призвело до порушення ст. 63 ЦК УРСР та неправильного вирішення спору по суті.
Позивач вказує, що вищезазначеним рішенням Третейського суду, яке набрало законної сили, встановлено факт відсутності повноважень голови правління позивача, який підписав договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1р. від імені позивача, а також акту прийому-передачі майна від ІНФОРМАЦІЯ_3 р., не надано доказів, на підтвердження наступного схвалення позивачем вказаного договору, а тому позивач вважає, що зазначений договір купівлі - продажу укладений із порушенням закону, а тому угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладання, повинна бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.
03.04.2007 р. позивач (скаржник) заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що його представник буде знаходитись у терміновому службовому відрядженні за межами Дніпропетровської обл., але на підтвердження своїх доводів не надав відповідних доказів. Клопотання підписано представником позивача ОСОБА_6, до клопотання надана довіреність від 23.01.2007 р. З вказаної довіреності вбачається, що позивач зазначеною довіреністю уповноважив ОСОБА_6. та ОСОБА_7. представляти його інтереси в усіх судах. Якщо ОСОБА_6 не міг з'явитися у судове засідання, то нічого не відомо з яких підстав не представляла інтереси позивача ОСОБА_7.
Колегія суддів вважає, що позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Скаржник мав достатньо часу для того, щоб надати апеляційному суду додаткові докази, якщо така необхідність була у позивача, але не надав ці докази до клопотання.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
ТОВ “Тотус» (відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, так як, вказуючи на порушення норм матеріального права, скаржник зазначає, що судом зроблено висновок про набуття чинності договору з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. в той час, як договір фактично укладавсяІНФОРМАЦІЯ_1р.
Твердження апелянта суперечать матеріалам справи та є не чим іншим, як посилання на технічну описку, яка сталася при друкуванні рішення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, так і самого примірнику рішення (абз.10, арк.3), судом зроблено висновок про набуття спірним договором чинності зІНФОРМАЦІЯ_1р.
Відповідач вважає, що скаржник занадто вільно трактує зміст ч.4 ст. 35 ГПК України, що не відповідає дійсному її змісту, оскільки в цій частині прямо зазначається про рішення суду з цивільної справи, а не про рішення Третейського суду.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував ч.2 ст. 35 ГПК України, так як ТОВ “Тотус» не приймало участь у розгляді справи у Третейському суді, а тому факти, які встановлені під час розгляду справи третейським судом, не мають обов'язкової сили для господарського суду, а були оцінені в сукупності з іншими доказами зібраними у справі.
В судовому засіданні 03.04.07 р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між ЗАТ “Олександрійська СПМК-2» в особі голови правління ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту (продавець), та ТОВ “Тотус» (покупець) укладено договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Пунктом 1.1 зазначеного договору сторони встановили, що продавець продав, а покупець купив об'єкти нерухомості: матеріальний склад, літера Е 262 кв.м; склад -навіс, літера е, е1 -432 кв.м; навантажувальна площадка 2089,5 кв.м.
28.10.2003 р. сторони за вищевказаним договором уклали додаткову угоду до цього договору, в якій пункти 1.1; 1.4, п.2.1, п.9 уклали в новій редакції. У пункті 9 додаткової угоди до договору сторони встановили, що договір діє з моменту підписання і вважається укладеним з моменту письмового узгодження операції продажу об'єкту, який є предметом цього договору з Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією.
За актом прийому-передачі об'єктів нерухомості (а.с.14, т.1) від ІНФОРМАЦІЯ_3 р. продавець передав, а покупець прийняв: матеріальний склад, літера Е е, е1 -700,8 кв.м з естакадою; навантажувальну площадку 2089,5 кв.м.
Згідно з договором вартість майна становила 21 366 грн.
В матеріалах справи (т.2, а.с. 1) знаходиться лист Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від НОМЕР_2, який адресований господарському суду Кіровоградської обл., в якому вказано, що на виконання ухвали господарського суду Кіровоградської обл. від 16.10.06 р. по справі № 5/202 ОДПІ надає довідку про те, що позивач звертався до Олександрійської ОДПІ про звільнення з податкової застави нерухомості та що Олександрійською ОДПІ вказана нерухомість була звільнена з податкової застави, а саме: матеріальний склад, літера Е е, е1 з естакадою; навантажувальна площадка 2089,5 кв.м., що підтверджується рішенням Олександрійської ОДПІ № НОМЕР_5від ІНФОРМАЦІЯ_3 р., на підтвердження ОДПІ до листа надала довідку про те, що майно було звільнено з податкової застави, лист позивача №НОМЕР_3 р., рішення Олександрійської ОДПІ № НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (а.с.1-4, т.2).
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що на момент укладання спірного договору купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1р. сторони за договором діяли відповідно до вимог ст. 153 ЦК УРСР, якою встановлено, що договір вважається укладеним між сторонами в потрібній у належних випадках формі, досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Однією з умов договору сторони передбачили передачу майна в 2004 р., що і було фактично виконано сторонами, а тому договір набув чинності з моменту узгодження всіх істотних умов.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесені рішення помилково застосовано ч.2 ст. 35 ГПК України і не застосовано ч.4 ст. 35 ГПК України.
Позивач вказує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ним передано суду рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації “АРБИТРАЖ» від 01 грудня 2006 р. у справі № 08/03-2006, яке набрало законної сили. Відповідне рішення було надано на підтвердження тієї обставини, що фізична особа -ОСОБА_5, що підписав договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. від імені позивача (Продавець за договором), і зазначений в преамбулі договору, як Голова правління позивача, станом на дату підписання договору, тобтоІНФОРМАЦІЯ_1 р. не мав повноважень Голови правління позивача. Це означає, що з боку позивача договір купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. був підписаний не уповноваженою особою.
Суд першої інстанції, при вирішенні справи по суті, помилково застосував ч.2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, яка говорить» “Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони».
В той же час скаржник вважає, що суд не застосував ч.4 ст. 35 Господарського-процесуального кодексу України, яка говорить “Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору».
Таким чином, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, не прийняв до уваги встановлений рішенням третейського суду факт відсутності повноважень на укладання та підписання договору у особи, що підписала договір зі сторони позивача.
Окрім того, позивач зазначає, що при дослідженні питання наявності повноважень у фізичної особи ОСОБА_5 на укладання та підписання договору купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. від імені позивача, а також акту прийому-передачі майна від ІНФОРМАЦІЯ_3 р., суд, перевіряючи час призначення останнього головою правління позивача, в оскаржуваному рішенні посилається на довідку Кіровоградського головного обласного управління статистики № НОМЕР_4 р., де у графі керівник зазначений ОСОБА_5. При цьому, протокол зборів, яким останній був призначений на посаду, суд не досліджував.
Таким чином, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, а саме питання, з якого часу ОСОБА_5 був призначений Головою правління ЗАТ “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2».
Колегія суддів вважає, що господарський суд, при винесенні оскаржуваного рішення, правильно застосував ч.2 ст. 35 ГПК України.
Рішення третейського суду було прийнято за позовом ОСОБА_7 до ЗАТ “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2». ТОВ “Тотус» не брало участь у розгляді даної справи, а тому має право заперечувати факти, які були встановлені третейським судом.
Відносно доводів скаржника щодо відсутності повноважень ОСОБА_5 на укладання та підписання договору купівлі-продажу відІНФОРМАЦІЯ_1 р. Додаткової угоди до договору та акту приймання-передачі об'єктів нерухомості, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно зробив висновок, що встановлення факту, що у ОСОБА_5. в період з ІНФОРМАЦІЯ_4 р. були відсутні повноваження голови правління ЗАТ “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2» оцінюється господарським судом в сукупності з іншими доказами, наявними у справі, в тому числі і довідкою Кіровоградського обласного управління статистики (а.с.32).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає рішення господарського суду Дніпропетровської обл., яке оскаржується, правомірним та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи і при його винесенні судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2» м.Олександрія залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2007 р. у справі № 5/202 залишити без змін.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С. Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
10.04.07 р