10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"10" квітня 2007 р. Справа № 10/2419
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідачів:
- ДПІ у м.Житомирі: Шарий С.В., довіреність №21/Ш/10 від 05.04.2006 року,
- УДК України в Житомирській області: Варянка Р.Я., довіреність №14-11/1555 від 26.03.2007 року,
від прокуратури: Стемковський Д.М., посвідчення №114 від 14.10.2005 року, прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян в суді прокуратури Житомирської області,
розглянувши апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, м.Житомир та Державної податкової інспекції у м.Житомирі, м.Житомир
на постанову господарського суду Житомирської області
від "29" січня 2007 р. у справі № 10/2419 (суддя Будішевська Л.О.)
за позовом Спільного підприємства фірми "Леко" Лтд у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир
до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, м.Житомир
та УправлінняДержавного казначейства України у Житомирській області, м.Житомир
про стягнення невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 420171,00грн. та відсотків за порушення строків відшкодування в сумі 14675,00грн.,
26.08.2005р. Спільне підприємство фірма "Леко" у формі ТОВ в зв'язкуіз виникненням бюджетної заборгованості звернулось до суду з позовом про відшкодування податку на додану вартість в сумі 420171,00грн. та відсотків за порушення строків відшкодування в сумі 14675,00грн. В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, в результаті чого згідно остаточного уточнення позовних вимог (т.2, а.с.88-91) просив стягнути з відповідача невідшкодовану бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 8064,00грн., відсотки за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 19837,79грн. та судові витрати в сумі 4319,71грн.
Постановою господарського суду Житомирської області від 29.01.2007р. позов СП фірми "Леко" задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 5438грн.27коп. відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Житомирській області на користь позивача 54грн.38коп. судових витрат.
Задовольняючи позов в частині стягнення 5438грн.27коп., місцевий господарський суд виходив з того, що позов в цій частині підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є обґрунтованим.
Головне Управління Державного казначейства України в Житомирській області, не погоджуючись із стягненням з Державного бюджету 54,38грн. судового збору, подало апеляційну скаргу (т.2, а.с.3-4), в якій просить змінити постанову господарського суду Житомирської області в частині стягнення з Державного бюджету України через ГУДК в Житомирській області на користь позивача 54,38грн. судового збору. Вважає, що суд без відповідних правових підстав зобов'язав УДК у Житомирській області відшкодувати позивачу з державного бюджету судовий збір. Посилається, що КАС України та бюджетне законодавство України не передбачають, що саме органи Державного казначейства України повинні відшкодовувати судові витрати сторонам по справі. Вважає, що постанову господарського суду від 29.01.2007 року у даній справі стосовно відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору слід змінити, виключивши з резолютивної частини слова, що стягнення суми судового збору проводяться через Управління Держказначейства в Житомирській області.
Представник відповідача - ГУДК в Житомирській області в судовому засіданні підтримав доводи скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу ГУДК та змінити вищевказану постанову суду.
Також представник ГУДК заявив клопотання про заміну другого відповідача у справі - УДК в Житомирській області на його правонаступника Головне управління державного казначейства у Житомирській області. На підтвердження правонаступництва надано накази Державного казначейства України №343-к від 12.07.2006р. про реорганізацію територіальних органів Державного казначейства України, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області. Оглянувши вказані документи, колегія суддів ухвалила: задовольнити заявлене представником відповідача клопотання та замінити сторону по справі на його правонаступника.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у м.Житомирі також подала апеляційну скаргу (т.3, а.с.14-15), в якій просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального права, в зв'язку з чим просить прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період; обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з чим Законом. На думку ДПІ, однією із обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету України. Тобто вважає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Представник відповідача - ДПІ у м.Житомирі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову господарського суду Житомирської області скасувати в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Присутній в засіданні суду прокурор підтримав доводи апеляційних скарг, вважає, що господарським судом Житомирської області не в повній мірі досліджено всі обставини справи та прийнято необґрунтоване рішення.
Позивач не скористався правом надання письмового заперечення на апеляційні скарги, представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (т.3, а.с.19,23).
Відповідно до ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідач належно повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Представники відповідачів не заперечували проти розгляду апеляційних скарг за відсутності представника позивача.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, оскільки неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи СП фірма "Леко" Лтд у формі ТОВ зареєстроване платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №09603790 від 02.07.1997р. і здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та щомісячну сплату податкових зобов'язань з цього податку.
На протязі квітня 2004 року по травень 2005 року, відповідно до укладених угод, позивач здійснював реалізацію товарів на експорт та на внутрішньому ринку України, внаслідок чого в окремі звітні періоди його зобов'язання з податку на додану вартість мали від'ємні значення.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 04.03.98 р. № 169/98-ВР (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За заявою платника податку сума від'ємного значення податку на додану вартість зараховується або в сплату чергових платежів з цього податку або відшкодовується на його поточний рахунок. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків (п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Платник податку, який здійснює операції з вивезення товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість".
Щодо терміну проведення відшкодування від'ємного значення з ПДВ, що утворилися з інших причин (бюджетне відшкодування), то він визначений ст.4 Указу Президента України від 07.08.1998р. №857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", відповідно до якої сума такого від'ємного значення зараховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів (місяців).
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.01р. №200/86 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.01р. за №489/3680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Отже, зазначеним Порядком передбачається відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ та процентів за бюджетною заборгованістю, а також формування податковими органами висновку щодо сум ПДВ та відсотків.
Позивачем були своєчасно, у визначені законодавством строки, подані Житомирській ОДПІ декларації про відшкодування такого від'ємного значення ПДВ шляхом перерахування таких сум на його рахунок. Згідно поданих до ДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди з квітня 2004р. по травень 2005р. позивач показав від'ємне значення різниці між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом зазначених звітних періодів, та сумою податкового кредиту цих періодів, в розмірі 443533грн. ПДВ.
Із заявлених до відшкодування сум позивачу було відшкодовано 158093грн., що підтверджується випискою з особового рахунку платника та не спростовано позивачем.
За результатами планової документальної перевірки, про що складено акт №305/23-01/20426563/0110 від 21.03.2005р. (т.1, а.с.68-92), Житомирська ОДПІ, правонаступником якої є ДПІ у м.Житомирі прийняла податкові повідомлення-рішення №0000172304 та №0001482401 від 04.04.2005р., якими зменшено позивачу суму від'ємного значення ПДВ за листопад 2004р. на суму 1258грн. та за грудень 2004р. на суму 1000грн.
Також на підставі проведеної ДПІ у м.Житомирі у вересні 2006р. документальної перевірки позивача (акт №2962/23-2 від 19.09.2006р., т.2, а.с.99-107), якою встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", ДПІ у м.Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення №0004832304/0/27265 від 19.09.2006р. про зменшення позивачу бюджетного відшкодування на 285257,00грн., з них за період з квітня 2004р. по травень 2005р. 283182грн. (т.2, а.с.80).
Таким чином, на момент вирішення спору по суті бюджетна заборгованість з податку на додану вартість перед позивачем за спірні періоди відсутня.
Однак, згідно розрахунку, наданому ДПІ у м.Житомирі (т.2, а.с.97-98), відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість складають 5438,27грн., що не спростовано позивачем. Не заперечує відповідач і факт оплати позивачем вартості товару, у тому числі ПДВ, його продавцям (постачальникам).
В силу п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у п.п."а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті (тобто і продавці продукції товарів, робіт, послуг) відповідають, зокрема, за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність сплати податку до бюджету відповідно до закону.
Несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товару (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. При частковій оплаті ціни товарів (робіт, послуг) покупець має право на відповідну частину бюджетного відшкодування.
У даному випадку податкова інспекція не заперечує факт сплати позивачем продавцям (постачальникам) товару його вартості, у тому числі ПДВ.
ДПІ у м.Житомирі не довела правомірність своїх дій щодо невідшкодування позивачу відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
В зв'язку із вищевикладеним, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 5438,27грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, а в решту позову відмовив.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи ДПІ у м.Житомирі, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та задоволення апеляційної скарги ДПІ не вбачається.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції безпідставно стягнув судовий збір з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Житомирській області, тому апеляційна скарга Головного управління Державного казначейства в Житомирській області є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки порядок відшкодування таких витрат з Держбюджету на законодавчому рівні не врегульований, зокрема, не передбачено, що судові витрати із судового збору, пов'язані з розглядом адміністративних справ, компенсуються через органи Державного казначейства України, у зв'язку з чим вказівка в пункті 5 резолютивної частини судового рішення про стягнення судового збору через УДК у Житомирській області є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підлягає виключенню з рішення.
Керуючись ст.ст.55, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п.6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Замінити сторону по справі - відповідача Управління Державного казначейства України у Житомирській області, м.Житомир на його правонаступника Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області, м.Житомир.
2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі, м.Житомир залишити без задоволення.
3. Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, м.Житомир задовольнити.
4. Постанову господарського суду Житомирської області від 29 січня 2007 року у справі №10/2419 змінити в частині стягнення судових витрат, виклавши п.4 резолютивної частини в такій редакції:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Леко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (10014, м.Житомир, вул.Пушкінська, 44, р/р.26000301170219 в філії ЖЦВ ПІБ, МФО 311056, код ЄДРПОУ 20426563) - 54грн. 38коп. судових витрат".
В решті постанову господарського суду Житомирської області від 29 січня 2007 року у справі №10/2419 залишити без змін.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
6. Справу №10/2419 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддруковано 6прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3,4 - відповідачам;
5 - прокурору Житомир.обл.;
6 - в наряд