Номер провадження 22-ц/791/2298/16 Головуючий у першій інстанції Батовріна І.Г.
Єдиний унікальний номер справи: 658/1004/16-ц Доповідач Базіль Л.В.
23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Базіль Л.В.
Суддів: Полікарпової О.М.
Прокопчук Л.П.
Секретар Прушинська О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області та Каланчацької районної ради Херсонської області на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Каланчацької районної державної адміністрації, Каланчацької районної ради про визнання протиправними дій, скасування рішення органу місцевого самоврядування, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
23.03.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 02 квітня 2012 року працював на посаді головного лікаря Каланчацької центральної районної лікарні на умовах контракту.
26.12.2014 року Каланчацькою районною радою Херсонської області прийнято рішення №588 про його звільнення на підставі п.8 ст.36 КЗпП України (підстави передбачені контрактом) та розірвання з ним контракту. На підставі цього рішення голова районної державної адміністрації Каланчацького району Херсонської області прийняв 26.12.2014 року розпорядження №209-ос, яким звільнив його з займаної посади та розірвав укладений 02 квітня 2012 року контракт. Фактичне розірвання контракту відбулося 12 січня 2015 року, оскільки до цього часу він знаходився на лікарняному листі.
Позивач вважає своє звільнення не законним, оскільки підстави, які слугували цьому, а саме розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2014 року №364 «Про виконання контракту, укладеного між Каланчацькою районною державною адміністрацією і головним лікарем Каланчацької центральної районної лікарні» постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 10.03.2015 року визнано протиправним та скасовано.
Посилаючись на викладене просив суд визнати протиправним та скасувати рішення сесії Каланчацької районної ради шостого скликання №588 від 26.12.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Каланчацької центральної районної лікарні»; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Каланчацької районної державної адміністрації №209 - ос від 26.12.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3.»; поновити ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Каланчацької центральної районної лікарні Херсонської області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути з Каланчацької районної державної адміністрації 8745 грн.45 коп. завданої моральної шкоди.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано рішення ХL1У сесії Каланчацької районної ради шостого скликання «Про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Каланчацької центральної районної лікарні» від 26 грудня 2014 року №588 протиправним та скасувати.
Визнати розпорядження голови Каланчацької районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_3» від 26 грудня 2014 року №209-ос протиправним та скасувати.
Поновити ОСОБА_3 на посаді головного лікаря комунального закладу «Каланчацька центральна районна лікарня».
Стягнути з Каланчацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 91 343 грн.82 коп. з врахуванням та утриманням обов'язкових платежів.
Стягнути з Каланчацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди- 2500.00 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Каланчацької районної державної адміністрації та Каланчацької районної ради на користь держави судовий збір по 275,60 грн. з кожного.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції оскаржили сторони по справі.
В апеляційній скарзі Каланчацька районна державна адміністрація Херсонської області та Каланчацька районна рада Херсонської області порушують питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, а також зобов'язати Каланчацьку районну державну адміністрацію розпорядження голови від 26.12.2014 року №209 «Про звільнення ОСОБА_3.» викласти у новій редакції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вказували, що суд не вирішив питання про поновлення строків, передбачених ст.233 КЗпП України; не залучив до участі в справі в якості співвідповідача - Каланчацьку центральну районну лікарню в трудових відносинах з якою перебував позивач, що призвело до безпідставного та необґрунтованого рішення щодо зобов'язання Каланчацької районної державної адміністрації виплатити грошові кошти позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду змінити, визначивши межі періоду вимушеного прогулу, а саме до дати ухвалення остаточного рішення по справі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 193 51.90 грн. станом на 01 жовтня 2016 року, оскільки його вини в тому, що справа розглядається більше року немає.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 подану ним апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Заперечив проти задоволення скарги відповідачів.
Представники відповідачів,ОСОБА_4, ОСОБА_5 подану Каланчацькою районною державною адміністрацією Херсонської області та Каланчацькою районною радою апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, апеляційну скаргу позивача відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку,що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а апеляційну скаргу відповідачів задовольнити з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 призначений на посаду головного лікаря Каланчацької районної центральної лікарні Херсонської області згідно з рішенням Х1Х сесії Каланчацької районної ради шостого скликання від 29 березня 2012 року №201 на термін з 02 квітня 2012 року по 31 березня 2017 року включно на умовах, викладених в контракті, який укладено між Каланчацькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 (а.с.10 - 13).
Рішенням Каланчацької районної ради Херсонської області №588 від 26.12.2014 року ОСОБА_3 звільнено з займаної посади з 26 грудня 2014 року згідно п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом). Доручено районній державній адміністрації розірвати контракт.
Розпорядженням голови Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області № 209 - ос від 26.12.2014 року звільнено ОСОБА_3 з займаної посади та розірвано укладений 02.04.2012 року контракт.
Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача з займаної посади слугувало розпорядження голови районної державної адміністрації «Про виконання контракту, укладеного між Каланчацькою районною державною адміністрацією і головним лікарем Каланчацької центральної районної лікарні» від 26 листопада 2014 року №364, яке постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 10.03.2015 року визнано протиправним та скасовано. Судове рішення набрало законної сили 04.04.2015 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з його обгрунтованості, оскільки скасування розпорядження, яке слугувало підставою для звільнення позивача із займаної посади, а також відсутність інших підстав для його звільнення та розірвання з ним контракту беззаперечно вказує на протиправність постановленого відповідачами рішення про звільнення ОСОБА_3
Разом з тим, як встановлено судом контракт укладений 02.04.2012 року між ОСОБА_3 та Каланчацькою районною державною адміністрацією фактично був розірваний 12 січня 2015 року. В цей же день позивачем було отримано трудову книжку та проведено розрахунок. Викладені обставини визнанні сторонами у справі, а тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Отже, перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору щодо поновлення позивача на роботі, почався з 12 січня 2015 року та сплив 12 лютого 2015 року.
До суду з позовом про поновлення на роботі, позивач звернувся 22.03.2016 року, пропустивши при цьому строк визначений статтею 233 КЗпП України.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Встановлені ст.233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
У рішенні суду першої інстанції не зазначено мотивів поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, хоча позивач наводив обставини, за яких він пропустив такі строки, а саме намагання вирішення спору в досудовому порядку, шляхом звернення до різних інстанцій, та звернення до адміністративного суду за захистом порушених трудових прав.
Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та вирішуючи питання поновлення строків звернення до суду з даним позовом, колегія суддів дійшла висновку, що такі строки пропущені позивачем без поважних причин і підстав для їх поновлення не має.
Звернення позивача до адміністративного суду з позовом про поновлення його на роботі не є поважною причиною пропуску строку, встановленого ст.233 КЗпП України, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до адміністративного суду лише у вересні 2015 року, тобто через дев'ять місяців після свого звільнення. Не можуть бути визнані поважними і обставини щодо намагання позивачем вирішити питання в досудовому порядку, з огляду на їх тривалість та безпосередню обізнаність позивача про порушення свого трудового права з 12.01.2015 року.
Інші причин пропуску строку, встановленого ст.233 КЗпП України позивачем не наведені.
У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Викладене свідчить про те, що допущені судом першої інстанції норми процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому ухвалене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
З цих підстав апеляційну скаргу позивача слід відхилити, апеляційну скаргу відповідачів задовольнити.
Питання порушене в апеляційній скарзі Каланчацької районної ради Херсонської області про зобов'язання Каланчацької районної державної адміністрації викласти у новій редакції розпорядження голови від 26.12.2014 року №209 «Про звільнення ОСОБА_3.» не може бути вирішено апеляційним судом, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,309, 316-319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області, Каланчацької районної ради Херсонської області задовольнити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області та Каланчацької районної ради Херсонської області про визнання протиправними дій, скасування рішення органу місцевого самоврядування, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримсінальних справ.
Головуючий Л.В Базіль
Судді: Л.П Прокопчук
О.М Полікарпова