04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/1104/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко О.В.
секретар Каніковський А.О.
за участю представників:
від позивача-1: Скроботов Є.А. (представник за довіреністю)
від позивача-2: Костюк К.О. (представник за довіреністю)
від відповідача: Лисенко Д.В. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення господарського суду міста Києва
від 18.04.2016 р.
у справі № 910/1104/14 (суддя Мельник В.І.)
за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест",
2) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення грошових коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" та Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулись до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання умов Договору страхування №КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) щодо виплати страхового відшкодування на користь ТОВ "Бета-агро-інвест", яке останній просить зарахувати у рахунок погашення кредитної заборгованості за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/0363 від 15.04.2013, укладеного між позивачем-1 та позивачем-2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 821598,00 грн. страхової виплати, а на користь ТОВ "Бета-Агро-Інвест" - 32773,88 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що керуючись п.23.1 договору страхування, товариство "Українська пожежно-страхова компанія" не мало юридичних підстав для визнання події (пожежі застрахованого майна) страховим випадком і виплати страхового відшкодування за пошкоджений застрахований транспортний засіб, посилаючись на те, що причиною виникнення пожежі було первинне коротке замкнення електропровідників, що було встановлено відповідно до висновку №2-19/2-23 від 29.07.2013 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Також скаржник зазначає, що матеріали справи містять документальні докази, відповідно до яких причиною виникнення пожежі є чотири різні причини; задля встановлення фактичних обставин справи скаржник звертався до місцевого господарського суду із вмотивованим клопотанням про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні даного клопотання, належним чином не мотивувавши це рішення. Крім того, відповідач вказує на те, що транспортний засіб експлуатувався у несправному технічному стані, в зв'язку з чим відповідач вважає, що подія не є страховим випадком в силу абз. 10 п. 23.1 договору страхування. В апеляційній скарзі викладені пояснення щодо невідповідності висновків судової експертизи фактичним обставинам справи. Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при визначенні розміру стягнення допустив порушення вимог договору страхування щодо здійснення розрахунку страхового відшкодування.
До апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1104/14 залишено без задоволення, рішення господарського суду Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі №910/1104/14 скасовано, справу №910/1104/14 направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду в порядку апеляційного провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Іоннікова І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 06.10.2016р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 01.11.2016 р.
28.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
28.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове пояснення.
01.11.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача-1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу.
01.11.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 р. у справі №910/1104/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1104/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Чорна Л.В., Тарасенко К.В.) від 01.11.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 22.11.2016 р.
21.11.2016 р. через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове пояснення щодо заперечень на апеляційну скаргу.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 р. у справі №910/1104/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1104/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 22.11.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 22.11.2016 р.
В судовому засіданні 22.11.2016 р. здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представники сторін з'явилися в судове засідання апеляційної інстанції та надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача підтримав клопотання про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи, просив його задовольнити.
Представники позивачів заперечували проти клопотання відповідача про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи, просили його відхилити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
15.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (в тексті договору - кредитор) та ТОВ "Бета-Агро-Інвест" (в тексті договору - позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 012/01-03-3/0363.
26.04.2013 р. між тими ж сторонами, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бета-Агро-Інвест" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що випливають із вищевказаного договору, було укладено договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/0425, згідно п. 1.1. якого в заставу було передано рухоме майно, а саме: зерновий комбайн марки John Deere 9780, 2005 року випуску, заводський №Z09780A077909, двигун №RG6081H26594, державний реєстраційний №05205ТМ, що належить заставодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії №086316, виданого та зареєстрованого 17.02.2005 Донецькою ОІДТН в Ясинуватському районі.
Вищевказаний зерновий комбайн було застраховано заставодавцем на користь банку в Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" (п. 5 договору страхування № КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013р.).
Положеннями ст. 983 ЦК України визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено.
Відповідно до довідки ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" №50/01/1112 від 11.12.2013 р., 29.04.2013 р. страхова компанія отримала від ТОВ "Бета-агро-інвест" страховий платіж в розмірі 21468,96 грн. за договором страхування № КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013р., тобто договір страхування набрав чинності.
Строк дії договору страхування сторонами був погоджений з 26.04.2013 р. по 25.04.2014 р.
Згідно Додатку №1 до договору страхування, страхова сума за зернозбиральний комбайн марки John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер 05205ТМ, складає 864840,00 грн.; франшиза при конструктивній загибелі застрахованого зернозбирального комбайну марки John Deere 9780 складає 5 %.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2013 р. у Добропольському районі Донецької області на території Новоторецької сільської ради під час виконання польових робіт сталося самозаймання застрахованого відповідачем комбайну John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер 05205ТМ.
11.07.2013 р. ТОВ "Бета-Агро-Інвест" звернулось до Південно-Східного регіонального управління ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою-повідомленням про настання страхового випадку, в якій зазначило про обставини його настання.
Пунктом 21.1.3 Договору страхування визначено, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, після отримання всіх необхідних документів страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування Страхувальнику.
Пунктом 21.1.4 Договору визначено зобов'язання Страховика провести виплату страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Виходячи із матеріалів справи, остаточні документи страхова компанія отримала 18.09.2013 р.
10.09.2013 ТОВ "Бета-Агро-Інвест" направило на адресу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як вигодонабувача за договором страхування, листа щодо зарахування суми страхової компенсації в рахунок зменшення заборгованості за генеральним кредитним договором №012/01-03-3/0363.
В листі АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16.12.2013 р. зазначено, що згідно рішення кредитного комітету банку № 210 від 11.09.2013 р. надано згоду банка на зарахування отриманої суми страхової компенсації в рахунок зменшення заборгованості за генеральним кредитним договором № 012/01-03-3/0363.
01.10.2013 р. на адресу ТОВ "Бета-агро-інвест" надійшла відповідь від ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за № 3735, згідно якої ТОВ "Бета-агро-інвест" було повідомлено, що ПрАТ "УПСК" не має юридичних підстав для визнання вищевказаної події самозаймання комбайну Джон-Дир страховим випадком і виплати страхового відшкодування. При цьому страхова компанія посилалась на положення п. 23.1 Договору страхування, відповідно до умов якого, до страхових випадків не відносяться пожежа або вибух, які виникли внаслідок короткого замикання електроустаткування та електромережі транспортного засобу. Про те, що імовірною причиною самозаймання комбайну було саме коротке замикання електроустаткування, страхова компанія посилається на висновок спеціаліста державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №2-19/2-23 від 29.07.2013 р., згідно якого зазначено, що причиною виникнення пожежі в комбайні Джон-Дир 9780 було потрапляння розжарених часток від аварійних режимів роботи електромережі комбайну (первинне коротке замикання) на спалимі елементи у задній його частині за відсіком двигуна.
Однак, ТОВ "Бета-Агро-Інвест" з такою відмовою не погодилось, посилаючись на лист ТОВ "Агротек", офіційного дилера компанії Джон-Дир, який містить інформацію про те, що на комбайнах компанії John Deere існує комплекс пристроїв, що забезпечують захист електричної мережі комбайна у випадку аварійних (позаштатних) режимів роботи, у тому числі у вигляді короткого замикання та повністю виключають можливість короткого замикання в електромережі комбайна. Позивач-1 стверджує, що застрахований комбайн John Deere 9780 перебував у справному технічному стані, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану №АН 218002 від 14.07.2012, згідно якого за результатами контролю електропроводка та електрообладнання були технічно справними.
В матеріалах справи також міститься висновок експертного дослідження №5620/22 від 06.12.2013 р., здійснений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до якого найбільш імовірною причиною займання комбайну Джон-Дир 9780, 2005 року випуску, заводський № Z09780A077909, двигун №RG6081H265914, державний реєстраційний № 05205ТМ є займання хладогену внаслідок його витоку із системи кондиціонування, та його контакту з вихлопним колектором двигуна.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийняв у якості допустимого та належного доказу висновок експертного дослідження № 5620/22 від 06.12.2013, яким спростовуються висновки спеціаліста ДНДКЦ Міністерства внутрішніх справ України № 2-19/2-23 від 29.07.2013, на підставі якого відповідач відмовив у виплаті страхової компенсації.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи та не приймається судом в якості належного доказу у справі.
Позиція місцевого суду про те, що висновок спеціаліста ДНДКЦ МВС України №2-19/2-23 від 29.07.2013 не може прийматись судом як належний доказ з огляду на те, що спеціалісти, які проводили дослідження судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку не попереджались, а тому відсутні підстави вважати його неупередженим та об'єктивним, є правильною.
26.03.2015р. місцевим господарським судом було призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручив Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення судових експертів були винесені такі питання: де знаходився осередок виникнення пожежі комбайну John Deere 9780, реєстраційний номер 05205ТМ?; яка причина виникнення пожежі комбайну John Deere 9780, реєстраційний номер 05205ТМ?; чи є на залишках електропроводів ознаки аварійних робіт та, у разі їх наявності, які саме?; чи причетні аварійні режими роботи електромережі (коротке замикання) до причини виникнення пожежі?
Відповідно до висновку судових експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який надійшов до суду 25.01.2016р., осередок виникнення пожежі (місце виникнення початкового горіння) у транспортному засобі-комбайні марки John Deere 9780, реєстраційний номер 05205ТМ знаходився у правій частині моторного відсіку, позаду двигуна внутрішнього згоряння, у місці, де плюсовий провід, по якому подавався струм від генератора до бортової електромережі комбайну, а саме до плюсового виводу акумуляторної батареї, безпосередньо на поверхні ізоляції зазначеного проводу, у місці поблизу закріплення окінцьованої клеми цього проводу, приєднаної до плюсового виводу генератора.
Причиною виникнення пожежі у даному комбайні послужило займання ізоляції силового плюсового проводу, по якому подавалась напруга від генератора до бортової електромережі цього транспортного засобу у встановленому осередку пожежі, а саме: у місці виникнення початкового горіння.
Це явище відбулось внаслідок прояву теплової дії електричного струму, що протікав по цьому провіднику, через утворення високої температури, у місці з'єднання його із ділянкою, яка з'єднувала плюсовий вивід акумуляторної батареї з плюсовим виводом генератора.
Причиною нагріву вказаного місця послужив наявний контакт, що мав порівняно більші значення перехідного опору протіканню електричного струму на окінцюванні силового проводу, що з'єднував згадану клему з плюсовим виводом генератора. Власне, подавання струму у зворотному напрямку, на момент протікання згаданого аварійного процесу, виниклого внаслідок несправності випрямляючого блоку ("пробою" силових діодів) встановленого у вказаному генераторі відбулося від акумуляторної батареї до одної, або декількох фазних обмоток генератора, встановленого на цьому комбайні, у трой час, коли генератор продовжував виробляти електроенергію, оскільки досліджувана пожежа сталася при працюючому двигуні внутрішнього згорання цього комбайну.
На залишках електропроводів, виявлених при попередніх дослідженнях комбайну, наявні термічні пошкодження, які характерні для аварійної роботи кіл електромережі, але утворювались вони під час розвитку пожежі після пошкодження ізоляції провідників термічними факторами пожежі. Ці пошкодження не пов'язані з механізмом виникнення досліджуваної пожежі.
Під час проведення досліджень не встановлено ознак явищ та процесів, які би вказували на виникнення короткого замкнення у бортовій електромережі досліджуваного комбайна внаслідок якого у ньому виникла пожежа.
В апеляційній скарзі та в клопотанні про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи (доданої до апеляційної скарги), відповідач наголошує, зокрема, на неповному дослідженні судовими експертами об'єкта пожежі - комбайна John Deere 9780, реєстраційний номер 05205ТМ, в зв'язку з чим вважає висновок від 15.01.2016 помилковим. На переконання останнього, лише в ході проведення металографічної експертизи можливо з'ясувати дійсну причину самозаймання сільськогосподарської техніки і лише така експертиза підтвердить правильність висновку №2-19/2-23 від 29.07.2013, виконаного спеціалістами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, якими здійснювалось металографічне дослідження жил, вилучених електропровідників з використанням сучасних технічних засобів та хімреактивів, на відміну від судових експертів.
Виходячи зі змісту ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза, згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу", - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.
Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 ГПК України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Як зазначено у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".
Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Згідно статті 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Виходячи з наведених норм, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
При цьому господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Розглянувши заявлене клопотання представника відповідача про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи, колегія суддів вважає дане клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що при перевірці й оцінці експертного висновку №5620/22 від 06.12.2013 р. та висновку судових експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який надійшов до суду 25.01.2016 р., з'ясовано, що експертами було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертиз; компетентність експертів не викликає сумнівів; відповіді на порушені питання є повними та вони відповідають іншим фактичним даним; дослідницька частина та підсумковий висновок експертиз є узгодженими; експертні висновки є обґрунтованими та узгодженими з іншими матеріалами справи.
При цьому суд апеляційної інстанції критично ставиться до висновку спеціаліста №2-19/2-23 від 29.07.2013 з огляду на те, що таке дослідження проводилось за ініціативою відповідача, який є зацікавленою особою в його проведенні, як зазначено в абзаці першому розділу "Металографічне дослідження": "об'єкти дослідження надійшли в шести не опечатаних полімерних пакетах та одному паперовому конверті", в яких знаходились фрагменти електричних одножильних багатодротових провідників, що викликає сумнів у їх походженні, та відповідно, допустимості їх як доказу у справі, зважаючи на Акт огляду зернозбирального комбайну від 23.07.2013, проведеного за участю, зокрема, начальника механізованого двору, комбайнера, спеціаліста відділу врегулювання збитків ТОВ "Альфа Асистанс" та спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_6, яким складався висновок №2-19/2-23 від 29.07.2013, з якого вбачається, що у передбаченому законом порядку будь-які предмети, вузли чи деталі від комбайну, які мали бути використані в подальшому дослідженні, з місця огляду не вилучались та не опечатувались.
Також суд критично ставиться до наявного в матеріалах справи Звіту СПД ОСОБА_7 від 10.03.2016 про результати страхового розслідування по факту пошкодження зернозбирального комбайну John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний № 05205ТМ внаслідок пожежі, що сталася 09.07.2013, з огляду на те, що виконаний він з метою розслідування страхового випадку лише під час судового розгляду справи, після надання експертами Чернігівського відділення Київського НДІСЕ висновку комплексної пожежно-технічної експертизи від 15.01.2016; крім того, особа, яка його виконувала, не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
З огляду на викладене, з урахуванням висновку експертного висновку №5620/22 від 06.12.2013 р. та висновку судових експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, колегія суддів вважає, що подія, яка відбулася 09.07.2013 р. - займання застрахованого транспортного засобу є страховим випадком за договором страхування №КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача виникло зобов'язання по проведенню страхового відшкодування на користь вигодонабувача, яким за Договором страхування визначений ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в розмірі 821598,00 грн.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абз. 16 ст. 9 Закону України „Про страхування").
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
У разі несплати страховиком страхувальникові, або іншій особі страхової виплати страховик, у відповідності до статті 992 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Умовами пункту 21.1.4 договору страхування передбачено страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем-2 до стягнення суми пені, колегія суддів погоджується з її розміром та вважає, що у зв'язку з порушенням відповідачем строку виплати страхового відшкодування заявлена позивачем-2 сума пені, яка становить 32773,88 грн., підлягає стягненню з відповідача.
Як вбачається з позовної заяви, позивач-1 також просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 36 555,48 грн, вказуючи, що такими є сплата страхувальником на користь банка банківських процентів в розмірі 14,5% на суму не отриманої страхової компенсації, яка повинна була бути зарахована в рахунок зменшення кредитної заборгованості страхувальника перед банком.
Проте, як правильно вказав в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, з урахуванням положень статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, для підтвердження факту наявності збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, розрахунку позивача, суд першої інстанції дійшов мотивованого та обґрунтованого висновку, що сума у розмірі 36555,48 грн. не є збитками за своєю правовою природою, оскільки є розміром відсотків, які ТОВ "Бета-Агро-Інвест" мало сплатити за кредитним договором на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". При цьому, суду позивач-1 не надав належних доказів на підтвердження того, що через вказані вище обставини останній був позбавлений можливості виконати зобов'язання перед позивачем-2 за договором кредитування.
Отже, з огляду на приписи статті 224 Господарського кодексу України, вказані грошові кошти, заявлені до стягнення позивачем-1, не є збитками, а тому не підлягають стягненню з відповідача, відтак господарський суд дійшов правильного висновку про те, що така позовна вимога задоволенню не підлягає.
В апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що при вирішенні спору та ухваленні судового рішення суд першої інстанції при визначенні розміру стягнення не врахував знос деталей, залишків комбайну, як того передбачає п. 16 договору страхування.
Як зазначено у пункті 16 договору страхування, страхувальник зобов'язаний повернути страховику пошкоджені деталі або агрегати, що замінюються при ремонті.
В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992, зі змінами та доповненнями, зазначено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Колегія суддів вважає, що вимога відповідача про повернення залишків транспортного засобу може бути розглянути лише у випадку звернення відповідача з відповідною заявою про повернення залишків транспортного засобу, проте відповідач таким правом до винесення судового рішення не скористався.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Відхилити клопотання Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про призначення повторної комплексної металографічної та пожежно-технічної експертизи.
2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/1104/14 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/1104/14 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
О.В. Тищенко