24.11.2016 року Справа № 904/5132/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Подобєд І.М., Широбокової Л.П.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2044 від 25.10.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 136/81 від 15.11.2016 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/5132/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 17 850, 60 грн.,
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_3 залізниця” про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 16 943, 40 грн., що складають вартість плати за користування вагонами та 907, 20 грн. збору за зберігання вантажу за перевезенням, яке здійснювалось відповідно до залізничних накладних № № 40748568, 40700825, 40748592, 40750432.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року (головуючий суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_3 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” 16 943 грн. 40 коп. плати за користування спірними вагонами, 907 грн. 20 коп. збору за зберігання вантажу, 1 378 судового збору.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах внаслідок затримки вагонів на коліях станції підходу до станції призначення з вини відповідача та з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини щодо можливості відповідача прийняти спірні вагони.
Не погодившись з зазначеним рішенням з Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково в розмірі 1 267,32 грн., в іншій частині відмовити.
При цьому, скаржник в скарзі вказує на те, що по факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №112, акт загальної форми ГУ-23 №118. Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 було підписано працівниками відповідача з запереченнями, а саме: «З нарахованою сумою по актам форми ГУ-23а №112 не згодні. Вагони затримані на шляху прямування з незалежних від ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"причин. Згідно наказу № 842 вагони затримані по станції Кривий ріг західний з 22 год. 40 хв. 26.12.2015 року по 13 год. 45 хв. 28.12.2015 року, а по станції ОСОБА_3 з 11 год. 30 хв. 27.12.2015 року по 15 год. 35 хв. 27.12.2015 року за актами форми ГУ-23 не було вагонів».
Позивачем в обґрунтування свого твердження про відсутність практичної можливості для доставки вантажу на колії станції призначення через те, що дані колії були зайняті раніше прибулими на адресу відповідача вагонами, не надано жодних доказів зайнятості усіх приймально-здавальних колій, що забезпечують передачу прибулих на адресу ПРАТ «ПІВНГЗК» вагонів на під'їзні колії підприємства, з вини відповідача.
Зазначає, що скаржник тільки тоді сплачує залізниці збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коли буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від Скаржника та з його вини, у зв'язку з чим Залізниця мала можливість подати затримані за спірними наказами вагони на вільні в той час колії.
Також, судом першої інстанції взагалі не прийнято до уваги, що на час видачі спірного наказу № 842 на станції ОСОБА_3 в період часу з 11 год. 30 хв. 27.12.2015 року по 15 год. 35 хв. 27.12.2015 року, тобто протягом 4 години 05 хвилин взагалі були вільні всі колії, у зв'язку з чим Відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони. В період затримки вагонів поїзний диспетчер мав би скерувати саме спірні вагони на вказані відповідачем вільні колії.
Документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами за наказом № 842, не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили.
При врахуванні факту, що у Позивача була можливість відправити затриманий згідно наказу № 842 потяг, починаючи з 11 години 31 хвилини 27.12.2015 року, то плата за користування вагонами буде складати лише 1 267,32 грн. за 12 годин 50 хвилин, а саме за період часу з 22 год. 40 хв. 26.12.2015 року по 11 год. 30 хв. 27.12.2015 року.
Збір за зберігання вантажу за період з 22 год. 40 хв. 26.12.2015 року по 11 год. 30 хв. 27.12.2015 року (12:50 год.) не нараховується.
У зв'язку з чим скаржник заперечує проти факту, що затримка спірних вагонів за наказом № 842 в період з 11 годин 30 хвилин 27.12.2015 року по 15 годин 35 хвилин 27.12.2015 року сталася з його вини, вказує, що позивачем не доведено факту неможливості доставити спірні вагони на станцію ОСОБА_3, тому підстави для затримки вагонів на підходах по ст. Терни та, як наслідок, нарахування плати за їх користування, були відсутні.
Публічне акціонерне товариства "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду.
В судовому засіданні 24.11.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським
судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
21.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №ПР/М-12-2/14-1438/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції ОСОБА_3 і Рядова ДП “ОСОБА_3 залізниця” (а.с. 35-40).
Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій ОСОБА_3 залізниці:
- ОСОБА_3 - стрілками №№2,4,6 до колій №6 та №8 станції ОСОБА_3;
- Рядова - стрілкою №8 до колії №6 станції Рядова.
Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Відповідно до пункту 6 договору вагони, що прибули на станцію ОСОБА_3 залізниці для ПрАТ “ПІВНГЗК” подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції ОСОБА_3, за вказівкою чергового по станції де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова ОСОБА_3 залізниці для ПрАТ “ПІВНГЗК” подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№3А,3Б, І, ІІ,4,5,VI, 7,8,9,10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Згідно до пункту 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії Власника.
Пунктом 8 договору передбачено про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер цеху, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 25.02.99 №113.
В пункті 11 договору сторонами узгоджено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Відповідно до пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеним у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним перевезень вантажів залізничним транспортом України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючим и нормативними документами.
Пунктом 20 договору сторони визначили що договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами - з 29.10.2012 року до 28.10.2017 року.
На виконання умов Договору залізницею за накладними №№ 40748568,40700825, 40748592, 40750432 було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача ПрАТ "Північний ГЗК". На шляху прямування на підставі наказу № 842 від 26.12.2015 року дані вагони було затримано через зайнятість колій на станції призначення ОСОБА_3 з вини одержувача ПрАТ "Північний ГЗК", у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію (а.с. 51, 55-62).
За цим фактом станцією затримки Кривий Ріг західний у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, було складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 112 від 26.12.2015 р., акт загальної форми ГУ-23 № 118 від 26.12.2015 року (а.с. 53, 54).
Станцією призначення ОСОБА_3 вручено представнику ПрАТ "Північний ГЗК" повідомлення про затримку цих вагонів (а.с. 52).
Час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг західний до станції призначення ОСОБА_3 по наказу № 842 від 26.12.2015 року складає період з 22 год. 40 хв. 26.12.2015 року по 13 год. 45 хв. 28.12.2015 року (а.с. 53, 54).
Наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення ОСОБА_3 № 842 від 26.12.2015 року було надано через наявність на коліях станції призначення ОСОБА_3 неприйнятих ПрАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу раніше.
Факти наявності на коліях станції призначення ОСОБА_3 неприйнятих з вини одержувача ПрАТ "Північний ГЗК" вагонів зафіксовано складеними у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, актами загальної форми ГУ-23 № № 5339, 5342, 5343, 5344, 5346, 5348, 5351, 5355, 5359, 5360, 5368, 5414, які підписані ПрАТ "Північний ГЗК" без заперечення (а.с. 63-68).
На підставі актів форми ГУ-23а та ГУ-23 станцією ОСОБА_3 була розрахована плата за користування спірними вагонами по відомостях плати ф. ГУ-46 № № ГУ-46 № 29129509, 30129508, 30129513, 30129536, 30129532 в сумі 16 943 грн. та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 13019001 в сумі 907, 20 грн., а всього на загальну суму 17 850,60 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. (а.с. 41-50).
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457 залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005р. № 5076. приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції).
Відповідно до п. 16.4-Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПрАТ “Північний ГЗК” про незайнятість всіх або певних колій також не існує.
Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Даний висновок збігається з правовою позицією ВГСУ, викладеною в Листі ВГСУ від 12.06.2014р. № 0701- 11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.
Визначаючи правову позицію щодо зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, Вищий господарський суд України у вищезгаданому Листі зазначає, що у відповідних питаннях господарським судам слід керуватися п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, за яким у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ- 23, який підписується представниками станції і вантажовласника.
Відповідно до матеріалів справи Позивач не мав можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на його коліях вагонів, що прибули на адресу ПрАТ “Північний ГЗК” раніше та своєчасно не забиралися Комбінатом на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення ОСОБА_3 актах загальної форми ГУ-23 №№ 5339, 5342, 5343, 5344, 5346, 5348, 5351, 5355, 5359, 5360, 5368, 5414, які відповідальними працівниками ПрАТ “Північний ГЗК” підписано без заперечень (а.с. 63-68).
Дані акти доводять вину саме вантажовласника в затримці спірних вагонів по наказу № 842 від 26.12.2015 року за період з 22 год. 40 хв. 26.12.2015 року по 13 год. 45 хв. 28.12.2015 року та спростовують відповідні доводи скаржника про відсутність його вини у затримці спірних вагонів.
Пунктом 5 договору зазначено, що порожні вагони здаються на під'їзну колію по інтервалам 2 години. Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2. Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПрАТ "Північний ГЗК" повинен був їх забрати на свою під'їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.
Позивач у відповідності до п. 5 Договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2 (а.с. 69-86).
У зв'язку з тим, що ПрАТ "Північний ГЗК" несвоєчасно вивільняв колії станції ОСОБА_3 від вантажу, який прибув на його адресу, залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним та довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу - ПрАТ "Північний ГЗК". При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини ПрАТ "Північний ГЗК" була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014р. № 0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передаванні на під'їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на ставці призначення більше нормативного часу і не забиралися на під'їзну колію.
Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Письмові заперечення представників Комбінату, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.
Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.
Тобто, у зв'язку з чим Відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони. В період затримки вагонів поїзний диспетчер мав би скерувати саме спірні вагони на вказані відповідачем вільні колії.
В обґрунтування позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що протягом 4 години 05 хвилин взагалі були вільні всі колії на станції призначення ОСОБА_3 на момент видачі наказу № 842. Але навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції ОСОБА_3, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
Такі вимоги підтверджені п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за № 50/1854, де чітко вказано, що черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи не залізницях України ЦЦ-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 31.08.2005р. № 507 зазначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії.
Вищевикладене спростовує доводи скаржника про неправомірність затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення ОСОБА_3.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі, а ні в іншому жодному правовому чи нормативному акті не зазначено зобов'язання залізниці займати всі колії станції призначення, а також період часу, протягом якого з моменту вивільнення раніш зайнятих колій залізниця зобов'язана здійснити відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення.
До того ж, колегія суддів приймає до уваги, що відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення, здійснюється понад складений графік руху поїздів та пов'язане із виконанням цілого ряду технологічних операцій, а саме:
- потрібно зробити заявку в локомотивне депо на виділення додаткової локомотивної бригади, для забезпечення доставки вагонів понад добовий наряд зі станції затримки до станції призначення;
- локомотивна бригада після отримання наряду повинна пройти інструктаж та перед рейсовий медичний огляд;
- прибувши на станцію затримки локомотивна бригада повинна отримати зі станції комплект перевізних документів на затримані вагони і виконати наступні операції:
- підведення локомотива під поїзд;
- приведення гальмової магістралі в робочий стан;
- повне випробовування автогальм;
- вивільнення складу потягу від гальмівних башмаків і дочекавшись вільності міжстанційних перегонів від транзитного руху потягів відправитись зі станції.
За даними позивача в середньому на організацію по відправленню одного поїзду витрачається від 3,5 до 6 годин.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає недоведеними твердження скаржника про те, що в період часу з 11 год. 30 хв. 27.12.2015 року по 15 год. 35 хв. 27.12.2015 року, тобто протягом 4 години 05 хвилин, коли, на думку скаржника, взагалі були вільні всі колії на станції призначення, позивач мав об'єктивну можливість скерувати саме спірні вагони на вказані відповідачем вільні колії, оскільки Залізниця обслуговує не тільки Відповідача, а й його контрагентів для чого необхідні вільні колії, а зайнятість приймально-відправних колій по станції ОСОБА_3, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.
Якщо хоча б одна колія на станції призначення зайнята з вини Відповідача, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23 та визнано самим Відповідачем у відзиві на позовну заяву, то вже це вказує на порушення з його боку зобов'язань, передбачених ст. 46 Статуту залізниць України та п. 5 вищезазначеного Договору і дає підставу для затримання позивачем вагонів на станціях підходу.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про готовність відповідача прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів , що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин , що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії. За час затримки на коліях залізниць вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 N113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
П.4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією затримки. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислюваль-ного центру залізниці та на станцію призначення.
П.10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
П.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.
Спірні плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до вищенаведених норм Правил користування вагонами та контейнерах Правил зберігання вантажу, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно Наказу Мінінфраструктури № 13 від 26.01.2015 року.
Детальний розрахунок спірної суми за кожною відомістю та накопичувальною карткою нормативним обґрунтуванням наведено в поясненні по справі.
Отже, плату за користування та збір за зберігання позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства, у той час як розрахунок відповідача, наведений ним у відзиві на позовну заяву та згаданий в апеляційній скарзі, нормативно не обґрунтовано.
При перевірці колегією суддів правильності здійсненого залізницею розрахунку порушень не встановлено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 було утворено Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”. Додатком 1 до названої Постанови КМУ затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”. До нього, зо крем увійшло Державне підприємство “ОСОБА_3 залізниця (код ЄДРПОУ 01073828).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. № 735 “Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було затверджено Статут ПАТ “Укрзалізниця”, відповідно до п.2 якого Товариство утворено як Публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюється в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організації залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Пунктом 12 Статуту закріплено, що Товариство є юридичною особою від дня державної реєстрації.
Відповідно до п.6 ст.2 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI “Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
21.10.2015р. відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄРДПОУ 40075815). До даних про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, увійшло й Державне підприємство “ОСОБА_3 залізниця”. Регіональна філія “ОСОБА_3 залізниця” (код ЄДРПОУ 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - ПАТ “Укрзалізниця”.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Виходячи з положень п.2 ст.108 ЦК України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Згідно витягу з протоколу №1 засідання ПАТ “Укрзалізниця” від 21.10.2015р. датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ “Укрзалізниця” було визначено 01.12.2015 року.
Згідно п.2.1 Положення про регіональну філію “ОСОБА_3 залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” - Філія є відокремленим підрозділ Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мере відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Межі Філії затверджуються рішенням правління Товариства.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство “Укрзалізниця” стало правонаступник Державного підприємства ОСОБА_3 залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_3 залізниця”, у зв'язку з чим у господарського суду були відсутні підстави для зупинення провадження по справі до внесення до ЄДР запису про припинення ДП “ОСОБА_3 залізниця”.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 16 943 грн. 40 коп. та збору за зберігання вантажу в сумі 907 грн. 20 коп. є обґрунтованим і правомірним.
Тому рішення господарського суду про задоволення позовних вимог слід залишити без змін.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/5132/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 28.11.2016 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова