28.11.2016 року Справа № 904/6900/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Дарміна М.О., Антонік С.Г.
При секретарі Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1І , довіреність №184 від 20.09.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність №2223 від 18.09.2015 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року у справі № 904/6900/16
За позовом Дочірнього підприємства "ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради
до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації
про стягнення 105 386 грн. 36 коп.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року у справі № 904/6900/16 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги дочірнього підприємства "ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради задоволені повністю.
Суд стягнув з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської РДА на користь Дочірнього підприємства „Верхньодніпровськтеплоенерго” комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” Дніпропетровської обласної ради заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 53192 грн. 64 коп., пеню 22909 грн. 63 коп., 3% річних 2475 грн., інфляційні втрати 26809 грн. 09 коп., судовий збір 1580 грн. 79 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт вважає, що було порушено предмет підсудності позивачем та розгляд адміністративної справи за правилами господарського судочинства у вирішенні спірних відносин сторін, на що суд першої інстанції не звернув уваги та взагалі не відобразив в своєму рішенні.
Крім того, апелянт вважає, що позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, неустойки та 3% річних, не підтверджує цей факт документально та навіть не просив поновити йому строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, про порушення якого позивач дізнався ще 31 грудня 2014 року.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні 28 листопада 2016 року.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між дочірнім підприємством обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» - «Верхньодніпровськтеплоенерго» (Учасник) та управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації (Замовник) 28 січня 2014 року був укладений договір №89 про закупівлю теплової енергії за державні кошти ( Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Учасник зобов'язався з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року забезпечити безперервне постачання теплової енергії ( за винятком нормативно встановлених перерв) Замовнику , а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Ціна цього договору становить 179504,36 грн. , у тому числі ПДВ 20% 29917,39 грн.(п.3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом:100% передплата планової вартості місячного обсягу споживання теплової енергії сплачується Замовником до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання - передачі теплової енергії до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії; або оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату послуг впродовж 10 календарних днів чи одразу після підписання Сторонами акта приймання-передачі послуг.
Пунктом 5.1. договору Учасник зобов'язується протягом опалювального періоду забезпечити безперервне постачання теплової енергії Замовнику.
Звертаючись до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації із позовом про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 53192 грн. 64 коп., пеню 22909 грн. 63 коп., 3% річних 2475 грн., інфляційні втрати 26809 грн. 09 коп., позивач - Дочірнє підприємство „Верхньодніпровськтеплоенерго” комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” Дніпропетровської обласної ради посилалось на неналежне виконання відповідачем умов договору з постачання теплової енергії в частині оплати за надані послуги.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав умови договору своєчасно та у повному обсязі, проте відповідач оплату за отриману теплову енергію у спірному періоді у повному обсязі не здійснив, тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 53 192 грн. 64 коп., пеня в сумі 22909 грн. 63 коп., 3% річних в сумі 2475 грн., інфляційні втрати в сумі 26809 грн. 09 коп.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.
За приписами частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Згідно визначень наведених у ст. 714 ЦК України та 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України від 02.06.2005р. №2633-VІ “Про теплопостачання” (із змінами і доповненнями).
Частиною 7 ст. 276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до умов укладеного договору споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії (п.6.1.1.); приймати та сплачувати поставлену теплову енергію на підставі актів наданих послуг (п. 6.1.2.); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та Додатком 4.
Умови відповідають і нормами ч 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 153 187,64 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та доданими до них рахунками на оплату.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Проте, відповідач оплату за отриману теплову енергію у спірному періоді у повному обсязі не здійснив, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача заборгованості в сумі 53 192 грн. 64 коп.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, господарський суд першої інстанції також законно та обґрунтовано стягнув на користь позивача 3 % річних у сумі 2475 грн. та інфляційні втрати в сумі 26809 грн. 09 коп.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 22 909, 63 грн. за період з липня 2015 року по липень 2016 року з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2016 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, в тому числі пені за період з липня 2015 року по липень 2016 року у зв'язку з невиконанням Управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації обов'язку здійснити попередню 100 % оплату за газ, поставлений у 2014 році (п. 6.1 договору).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п. 7.7 договору у разі несплати або несвоєчасної сплати за використану енергію в строки, вказані в п. 4.1 договору, замовник сплачує на користь учасника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з п. 7.10 договору пеня нараховується Учасником протягом 1 ( одного) року, що передував моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Разом із тим, за правилами ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ураховуючи викладене, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору - передплата планової вартості місячного обсягу споживання теплової енергії сплачується Замовником до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання - передачі теплової енергії до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
На відміну від тривалості позовної давності (ст. 259 ЦК України), порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено ч. 2 ст. 260 ЦК України.
Оскільки, усупереч наведеним вимогам матеріального права п. 7.10 спірного договору визначає перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки з дати, яка визначається шляхом зворотного відрахунку одного року від дати звернення постачальника з претензією або позовом, тобто змінює порядок обчислення позовної давності, то у задоволенні позову про стягнення пені необхідно відмовити у зв'язку із пропуском позовної давності.
Доводи апелянта про те, що відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі адміністративного договору, тому спір повинен розглядатися судом адміністративної юрисдикції, є неспроможними з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 1 ст. З КАС України визначає, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.
В той же час, укладений між сторонами договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти не є публічно-правовим спором, а має всі ознаки господарського договору, оскільки між сторонами виникли зобов'язання у сфері господарювання, в силу яких один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта - поставити теплову енергію і відповідно, оплатити її.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують, оскільки для стягнення 3% річних, інфляційних втрат та суми основного боргу строки позовної давності не були пропущені.
Таким чином, оскільки розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині стягнення пені, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовою у позові про стягнення на користь позивача пені у сумі 22 909,63 грн.
В іншій частині - стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних висновки суду є такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам діючого законодавства, і в цій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року у справі № 904/6900/16 в частині стягнення 22 909,63 грн. пені - скасувати.
Відмовити Дочірньому підприємству "ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради у задоволенні позовних вимог про стягнення 22 909,63 грн. пені.
В іншій частині, а саме - стягнення суми заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 53192 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 2475 грн., інфляційних втрат в сумі 26809 грн. 09 коп. - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови підписано 29 листопада 2016року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г.Антонік