24.11.2016
2/760/4585/156
760/10749/16-ц
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
24 листопада 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення конкретного порядку користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить суд визначити конкретний порядок користування вищевказаним житловим приміщенням, а саме: кімната більшого розміру залишається у користуванні ОСОБА_3 разом з доньками: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, кімната меншого розміру знаходиться у користуванні ОСОБА_4. Приміщення загального користування залишаються у спільному користуванні.
Ухвалою суду від 1 серпня 2016 року позовну заяву було залишено без руху. Так, судом акцентована увага позивача на необхідності приведення позову у відповідність до вимог ст. ст. 119-120 ЦПК України.
Проте, всупереч імперативним вимогам п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не надано доказів на підтвердження кожної обставини на яку вона посилається, зокрема доказів щодо зареєстрованого у визначеному законом порядку місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; та доказів на підтвердження факту вчинення з боку відповідача перешкод позивачу з її малолітніми дітьми у проживанні в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, в порушення імперативних вимог п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивачем викладено зміст позовних вимог без зазначення в якому саме житловому приміщенні вона просить визначити порядок користування (адреса, житлова та загальна площа), з якої кількості житлових кімнат складається спірне житлове приміщення, їх квадратура, а також не надано обґрунтування підстав запропонованого позивачем порядку розподілу між сторонами. Також зазначаючи про необхідність залишення приміщень загального користування в спільному користуванні позивачем не зазначено, які саме це приміщення та їх квадратуру.
Також, суд звертає увагу позивача, що в обґрунтування своїх позовних вимог вона посилається на те що має двох малолітніх доньок однак на підтвердження даного факту надає лише копію свідоцтва про народження ОСОБА_5, що позбавляє суд можливості перевірки фактів вказаних позивачем.
Крім того, в супереч імперативним вимогам ч. 3 та ч. 8 ст. 119 ЦПК України позовна заява підписана особою вказаною як «адвокат Звольський І.І.», в свою чергу в матеріалах доданих до позовної заяви міститься ордер на надання правової допомоги серія КВ № 265012 від 15.03.2016 року та договір про надання правової допомоги № 15-03/16 від 15.03.2016 року укладений між Звольським І.І. та ОСОБА_3, однак в порушення вищевказаних норм і п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, цією особою не зазначено своє прізвище, ім?я, по-батькові, місце реєстрації, поштовий індекс, номер засобів зв?язку і процесуальний статус.
Суд акцентував увагу позивача на тому, що зазначити докази слід саме на цій стадії - пред'явлення позову, а вже їх представлення суду - можливе під час розгляду справи в разі відкриття провадження у справі.
Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення 16 серпня 2016 року позивач отримав вказану ухвалу, однак станом на 24 листопада 2016 року позивачем недоліки не усунуто.
Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені судом недоліки, в строк не були усунені, відтак позовна заява вважається неподаною і належить поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення конкретного порядку користування житловим приміщенням, - визнати неподаною та повернути позивачу.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 21 копійку, сплачений нею згідно з квитанцією від 21 березня 2016, на розрахунковий рахунок № 31212206700010, отримувач УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача 38050812, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - «судовий збір»
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .
Ухвала можу бути оскаржена через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.С. Кицюк