Справа № 755/13845/16-ц
"04" листопада 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та внесення змін до актового запису про народження дитини,
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та виключити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із відомостей про батька з актового запису №3015 Відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 09 жовтня 2009 року, що є предметом позову.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, пояснила, що з травня 2006 року по грудень 2009 року перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_3, у свідоцтві про народження дитини батьком записано відповідача, який добровільно визнав своє батьківство. З 2009 року сторони розійшлися, проживають окремо, оскільки відповідач відмовлявся надавати матеріальну допомогу на утримання дитини добровільно, позивач вимушена була звернутись з позовом до суду, на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року відповідачу присуджено до сплати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 заробітку (доходу) щомісячно, до повноліття дитини, однак рішення суду відповідач не виконує, про що свідчить довідка з виконавчої служби про наявність заборгованості по сплаті аліментів. Позивачка зазначила, що всі питання щодо виховання дочки вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина не знає його як свого батька, не має до нього родинних почуттів. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання. Позивач вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїх обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків, що дають підстави позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, пояснив, що дійсно сторони проживали як подружжя без реєстрації шлюбу, після народження дитини відповідач добровільно визнав факт батьківства, тому в свідоцтві про народження дитини записаний як батько дитини. Відповідач не заперечує той факт, що сімейно-шлюбні відносини з позивачем припинені, дитина постійно проживає разом з матір'ю, перебуває на повному її утриманні, наведені позивачем обставини щодо його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків відповідач визнає, вважає достатніми для вирішення питання про позбавлення його батьківських прав.
Представник третьої особи - Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи третя особа повідомлена належним чином, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх уповноваженого представника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.2 ст.125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, у свідоцтві про народження, батьками дитини записані: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1. (а.с.16)
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Згідно Висновку Органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (протокол засідання Комісії №12 від 11.07.2016 року), з метою захисту майбутнього та інтересів дитини, на підставі статті 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.5)
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними справі доказами, малолітня дитина народилась під час проживання батьків, як подружжя без реєстрації шлюбу, відповідач визнав своє батьківство, після припинення сімейно-шлюбних стосунків малолітня дитина залишилась проживати разом з матір'ю, перебуває на повному її утриманні, батько дитини самоусунувся від виховання дитини, не дбає про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, до подання позову до суду спору між батьками щодо місця проживання дитини та визначення порядку спілкування та виховання дитини не виникало, з такими вимогами до суду батько дитини не звертався, що не заперечується сторонами спору.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Враховуючи вищевикладені обставини, позицію відповідача, який визнав позов та підтвердив обставини ухилення від виховання та утримання малолітньої дитини, тому в силу положень ч.1 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини визнанні сторонами не потребують доказуванню, та ураховуючи інтереси малолітньої дитини, суд вважає доведеними обставини ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що дає підстави позбавити його батьківських прав з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень ст. 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, як батько дитини, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно з вимогами про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини позивач просила виключити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із відомостей про батька з актового запису №3015 Відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 09 жовтня 2009 року.
Відповідно до ч.1, 2 ст.136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
При цьому, згідно зі ст.1,2 ст. 138 Сімейного кодексу України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Отже, суд може постановити рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження у випадках, якщо особа, яка записана батьком дитини, оспорює своє батьківство, а також, у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Тому, вимога про позбавлення батьківських прав є взаємовиключною з вимогою про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження, оскільки, мають різні правові підстави та наслідки для дійсного батька, а тому, суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та внесення змін до актового запису про народження дитини підлягає задоволенню частково, ухвалюючи рішення суд позбавляє ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Цулукідзе (Грузія), громадянина України, батьківських прав відносно малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки міста Києва, громадянки України, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп., який сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду, що підтверджується оригінал платіжного документа. (а.с.1)
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 19, 121, 125, 136, 138, 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та внесення змін до актового запису про народження дитини задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Цулукідзе (Грузія), громадянина України, батьківських прав відносно малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки міста Києва, громадянки України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.