04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" листопада 2016 р. Справа№ 911/1407/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Суліма В.В.
Агрикової О.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 15.11.2016 року,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року
у справі № 911/1407/15 (головуючий суддя: Бабкіна В.М., судді: Конюх О.В., Щоткін О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд»
до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
за участю прокуратури Київської області
про стягнення 92 987 429,60 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.07.2016 року у справі № 911/1407/15 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» 46 442 482 грн. 80 коп. основного боргу, 41 073 098 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 4 597 764 грн. 85 коп. 3 % річних та 72 393 грн. 05 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 у справі № 911/1407/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» повністю відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Агрикова О.В. порушено апеляційне провадження у справі № 911/1407/15 та призначено до розгляду.
Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Київської області також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року у справі № 911/1407/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» ПАТ «Укртрансгаз» заборгованості у розмірі 92 987 429,60 грн. на користь ТОВ «Турботрейд» та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, перший заступник прокурора Київської області просив відстрочити сплату судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року відмовлено першому заступнику прокурора Київської області в задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 по справі № 911/1407/15 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Агрикова О.В., Яковлєв М.Л. Ухвалою від 12.09.2016 року справу № 911/1407/15 прийнято до провадження у визначеному складі.
У судовому засіданні 13.09.2016 суддею Яковлєвим М.Л. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 911/1407/15, яку ухвалою від 13.09.2016 року задоволено, а матеріали справи № 911/1407/15 передано на перерозподіл автоматизованою системою документообігу суду.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.09.2016 року у зв'язку з задоволенням самовідводу судді Яковлєва М.Л., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Агрикова О.В., Гончаров С.А. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 справу № 911/1407/15 прийнято до провадження у визначено складі суду та призначено до розгляду на 04.10.2016 року.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Агрикова О.В., Сулім В.В. Ухвалою від 14.11.2016 року справу № 911/1407/15 прийнято до провадження у визначеному складі.
У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях ТОВ «Турботрейд» вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник скаржника, прокурор та представник третьої особи надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник ТОВ «Турботрейд» у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзив та письмових поясненнях на скаргу. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Крім того, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Києво-Святошинську Об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що ДПІ у Києво-Святошинському районі було проведено позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено довідку № 209/10-13-22-02-12/00156127 від 22.06.2015 року. Представник зазначає, що встановлені перевіркою обставини свідчать про безтоварність господарської операції по спірному договору, та рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси держави, зокрема за наслідками такого рішення можуть бути зменшені податкові надходження до Державного бюджету України.
Прокурор та представник третьої особи підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити. Представник позивача заперечив проти залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Києво-Святошинську Об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Так, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про залучення до участі у даній справі Києво-Святошинську Об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у якості третьої особи, виходячи з наступного.
На переконання колегія суддів, довідка на яку послався відповідач не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року у справі № 810/170/16 що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо оформлення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС» ПАТ «Укртрансгаз» довідки від 22.06.2015 року №209/10-13-22-02-12/00156127, в якій відображено порушення вимог податкового законодавства філією «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС» ПАТ «Укртрансгаз». Крім того, заявником не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Києво-Святошинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ПАТ «Укртрансгаз» було подано клопотання, в якому скаржник просить суд призначити комплексну економічну та товарознавчу експертизу у справі № 911/1407/15 з метою визначення та встановлення правильної вартості товару, поставленого ТОВ «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р., а також наявності факту підтвердження або спростування завищення ціни за договором. Проведення експертизи відповідач просив доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України. При проведенні комплексної економічної і товарознавчої експертизи поставити експерту наступні питання: Чи підтверджується поставка товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» товару за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р.?; Яка вартість товару, поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р., як на території України, так і за її межами?; Чи відповідає якість товару, поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. вимогам стандартів, технічних умов?; Чи є підстави для здійснення публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» розрахунків за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. на суму в розмірі 59385045,58 грн.?; Чи підтверджується або ж спростовується документально факт завищення вартості товару за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. і на яку саме суму? Витрати з оплати вартості комплексної економічної та товарознавчої експертизи відповідач просив покласти на нього.
Прокурор та представник третьої особи підтримали заявлене клопотання про призначення у даній справі судової експертизи та просили його задовольнити. Представник позивача заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
Так, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи, виходячи з наступного.
По-перше, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. було укладено на підставі відкритих торгів, переможцем яких став позивач, запропонувавши при цьому найкращу ціну, тобто, найменшу. Зазначене підтверджується належним чином засвідченою копією оголошення про результати торгів (номер бюлетеня 130 (732) від 22.11.2012 року, номер оголошення у бюлетені 323885) та повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (номер бюлетеня 124 (726) від 01.11.2012 року, номер оголошення у бюлетені 312522). З вказаних документів вбачається, що замовником торгів є ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс». Номер оголошення, номер і дата бюлетеня: №289982, «ВДЗ» № 111/1 (713/1) від 17.09.2012 року. Номер оголошення, номер і дата міжнародного видання: № 19723, «АРР» № 39 (113) від 25.09.2012 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що результати проведеного тендеру відповідачем не оспорюються. Отже, на переконання колегії суддів проведення судової експертизи з визначення завищення ціни по спірному договору який було укладено на підставі відкритих торгів взагалі є недоцільним.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що питання щодо визначення ринкової вартості товару не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення боргу, а не щодо невідповідності вартості поставленого позивачем товару, яка також була погоджена сторонами в договорі.
По-друге, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, місцевим господарським судом ухвалою від 11.09.2015 року призначалась комплексна судова експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте, судова експертиза проведена не була та матеріали справи повернулися до суду.
Згодом, ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 р. у справі № 911/1407/15 було призначено комплексну судову експертизу, і матеріали справи були направлені до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта № 09/6178/79/5889 від 11.12.2015 р. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Місцевим господарським судом було витребувано матеріали справи та ухвалою від 02.02.2016 р. поновлено провадження у даній справі, призначено до розгляду клопотання судового експерта на 29.02.2016 р. та зобов'язано сторони надати суду витребувані експертом документи, необхідні для проведення експертизи. Проте, вимоги суду щодо надання додаткових доказів для проведення судової експертизи, виконані не були та матеріали справи № 911/1407/15 було направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової економічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 р., за наявними матеріалами.
Натомість, Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи повернулися до господарського суду Київської області без проведеної експертизи. Призначена судом експертиза у справі не була проведена у зв'язку із недостатністю матеріалів справи для дачі висновку.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що клопотання відповідача про доручення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 12.11.2015 р., іншій експертній установі залишене судом без задоволення з огляду на неподання відповідачем доказів того, що саме перешкоджало останньому вжити заходів для надання експертам інформації щодо цін продажу досліджуваного обладнання (в частині звернень до відповідних органів та організацій, у тому числі до ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ»), як і не подано доказів «попередньої можливості її проведення» судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.
Крім того, під час розгляду справи у Київському апеляційному господарському суді прокурор висловив сумніви щодо наявності повноважень у особи, яка від імені ДК «Укртрансгаз» підписала договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. із позивачем. При цьому представник прокуратури посилався на відсутність в матеріалах справи доказів того, що договір з боку покупця підписаний уповноваженою особою, а також зазначив про необхідність, на переконання прокуратури, дослідження наявності повноважень особи, що підписала договір від імені відповідача, у зв'язку з чим просив витребувати у відповідача додаткові докази, а саме: 1) належним чином засвідчену копію Положення «Про здійснення представництва інтересів ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», яке діяло станом на 2012 рік; 2) належним чином засвідчену копію довіреності, оригінал для огляду, виданої Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» на ім'я директора філії «Виробниче ремонтно - технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_4, на підставі якої останній видав 20.03.2012 довіреність № 278 на ім'я заступника директора з капітального будівництва та матеріально-технічного забезпечення філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укртрансенергосервіс» ОСОБА_5; 3) належним чином засвідчену копію та оригінал для огляду довіреності № 278, виданої 20.03.2012 на ім'я заступника директора з капітального будівництва та матеріально-технічного забезпечення філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укртрансенергосервіс» ОСОБА_5; 4) належним чином засвідчену копію статуту Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» станом на 20.03.2012 та 16.11.2012. Крім того прокурор просив витребувати у ПАТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Турботрейд» належним чином засвідчені копії договору № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012, банківських, бухгалтерських та фінансово-господарських документів щодо оплати, прийняття та оприбуткування товарів, якості товарів згідно умов вказаного договору.
Представники відповідача та третьої особи підтримали заявлене прокурором клопотання та просили задовольнити. Представник позивача заперечив та просив відмовити.
Так, заслухавши пояснення представників учасників процесу щодо заявленого клопотання про витребування додаткових доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє в його задоволенні, оскільки, обставини укладення договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки у даному процесі вказаний правочин не оспорюється. До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор не надав доказів того, що він звертався до позивача та відповідача з проханням надати відповідні документи та йому було відмовлено. Доводи щодо того, що документи були вилучені у зв'язку з порушенням кримінального провадження, а тому відсутні документи, колегія вважає необґрунтованими, оскільки, прокурор не надав доказів того що він звертався з відповідним запитом до нотаріуса та йому було відмовлено.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання ПАТ «Укратрансгаз» про витребування у прокуратури Київської області інформації стосовно стану досудового розслідування кримінального провадження № 420114000000000259. Як встановлено судом, на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції вироку суду не має.
При цьому, як встановлено судом, слідство триває вже два роки, разом з тим, прокурором не було надано суду жодних доказів, що договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. було підписано зі сторони відповідача з перевищенням повноважень. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
16.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (постачальник) та дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якої згідно п.п. 1.1, 1.2 статуту є публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (покупець), був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1, за умовами якого позивач зобов'язався з моменту підписання цього договору до 01.10.2013 р. поставити і передати відповідачу товари (устаткування для керування технологічними процесами, автоматизоване, код згідно ДК 016-97 - 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І, зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 48738629,52 грн., а пунктом п. 3.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу позивача, відповідач може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є момент передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача за видатковою накладною. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Згідно з п. 4.2 договору до рахунку на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовами.
Пунктом 5.1 договору передбачено термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару.
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.
Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Підпунктом 6.4.1 п. 6.4 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.
Згідно з пп. 7.2.5 п. 7.2 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 01.10.2013 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.
Специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 48738629,52 грн.
24.09.2013 р. сторонами до договору № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. було укладено додаткову угоду № 1, за змістом якої сторонами було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем згідно п. 5.1 договору було надано позивачу рознарядку № 2489/15-02 від 12.12.2012 р., рознарядку № 480/15-02 від 19.03.2013 р. та рознарядку № 510/15-2 від 22.03.2013 р. на поставку товару, а саме: шафа автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - 5 к-т, модуль збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - 5 к-т, монтажний комплект МК СВК КМЕТ 106126.017 - 5 к-т; шафа автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - 2 к-т, модуль збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - 2 к-т; модуль первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 - 7 к-т, модуль управління електроприводами МУЕ СВК КМЕТ 106500.021 - 6 к-т.
На виконання умов договору позивач згідно з товарно-транспортною накладною № 006177 від 18.12.2012 р. та накладною № 19 від 18.12.2012 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 2489/15-02 від 12.12.2012 р. на загальну суму 28371526,80 грн., а відповідач на підставі довіреності № 303 від 18.12.2012 р. вказаний товар отримав.
Крім того, на виконання умов договору позивач згідно з товарно-транспортною накладною № 006185 від 20.03.2013 р. та накладною № 2 від 20.03.2013 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 480/15-02 від 19.03.2013 р., на загальну суму 118679400,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 32 від 20.03.2013 р. вказаний товар отримав.
Також на виконання умов договору позивач згідно з товарно-транспортною накладною № 006188 від 27.03.2013 р. та накладною № 7 від 27.03.2013 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 510/15-2 від 22.03.2013 р., на загальну суму 6203016,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 36 від 27.03.2013 р. вказаний товар отримав.
Усього позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товару на загальну суму 46442482,80 грн.
Як зазначає позивач, ним було виставлено відповідачеві рахунки № 26 від 18.12.2012 р. на суму 28371526,80 грн., № 2 від 20.03.2013 р. на суму 11867940,00 грн. та № 7 від 27.03.2013 р. на суму 6203016,00 грн. для оплати поставленого товару. Проте, відповідач, в порушення п. 4.1 договору, за отриманий на підставі зазначених вище накладних товар не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. в сумі 46442482,80 грн.
Так, у квітні 2015 року ТОВ «Турботрейд» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р.,та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 92987429,60 грн., у тому числі - 46442482,80 грн. основного боргу, 41947181,95 грн. інфляційних втрат, 4597764,85 грн. 3% річних.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 19.07.2016 року у справі № 911/1407/15 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» 46 442 482 грн. 80 коп. основного боргу, 41 073 098 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 4 597 764 грн. 85 коп. 3 % річних та 72 393 грн. 05 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції на виконання умов договору позивач згідно з товарно-транспортною накладною № 006177 від 18.12.2012 р. та накладною № 19 від 18.12.2012 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 2489/15-02 від 12.12.2012 р. на загальну суму 28371526,80 грн., а відповідач на підставі довіреності № 303 від 18.12.2012 р. вказаний товар отримав.
Крім того, на виконання умов договору позивач згідно з товарно-транспортною накладною № 006185 від 20.03.2013 р. та накладною № 2 від 20.03.2013 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 480/15-02 від 19.03.2013 р., на загальну суму 118679400,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 32 від 20.03.2013 р. вказаний товар отримав.
Також на виконання умов договору позивач згідно з товарно-транспортною накладною № 006188 від 27.03.2013 р. та накладною № 7 від 27.03.2013 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 510/15-2 від 22.03.2013 р., на загальну суму 6203016,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 36 від 27.03.2013 р. вказаний товар отримав.
Усього позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товару на загальну суму 46442482,80 грн.
Позивачем було виставлено відповідачеві рахунки № 26 від 18.12.2012 р. на суму 28371526,80 грн., № 2 від 20.03.2013 р. на суму 11867940,00 грн. та № 7 від 27.03.2013 р. на суму 6203016,00 грн. для оплати поставленого товару. Проте, відповідач, в порушення п. 4.1 договору, за отриманий на підставі зазначених вище накладних товар не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. в сумі 46 442 482,80 грн. Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами по справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду докази сплати вказаної заборгованості, а тому, на переконання колегії суддів місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 46 442 482,80 грн. заборгованості.
При цьому, колегія суддів критично відноситься до доводів відповідача, що він при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі - при виконанні договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р., повинен використовувати кошти в порядку, встановленому чинним законодавством, статутом та у відповідності до затверджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів. Разом з тим, за твердженням відповідача, його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин не були затверджені, а тому до моменту погодження його фінансових планів на 2013-2014 роки відповідач був позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р., у зв'язку з чим його зобов'язання з оплати отриманого товару не є простроченим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005 р., на який посилається відповідач, передбачено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому. До проекту фінансового плану підприємства додається пояснювальна записка, яка включає результати аналізу його фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному році та на плановий рік. У разі необхідності органи управління державним майном або корпоративними правами держави та органи, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, можуть самостійно встановлювати диференційовані строки подання проектів фінансових планів підприємств, але не пізніше 15 червня року, що передує плановому.
Відповідно до п. 5 вказаного Порядку органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, у місячний строк здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Органи, уповноважені управляти державним майном, затверджують фінансовий план підприємства, а органи, уповноважені управляти корпоративними правами держави, або затверджують фінансовий план підприємства, або погоджують проект фінансового плану підприємства до 1 вересня року, що передує плановому, та в паперовому й електронному вигляді подають до Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України завізовані та завірені печаткою копії затверджених/погоджених фінансових планів підприємств разом із пояснювальною запискою.
Однак, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано належних доказів звернення відповідача до НАК «Нафтогаз України» із фінансовим планом підприємства, а також вжиття жодних інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого за договором, укладеним з позивачем, не надано.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про здійснення державних закупівель», сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з пп. 6.2.3 п. 6.2 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Пунктом 11.4 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.
Таким чином, Як вірно вказав суд першої інстанції, договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-1437/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. була передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди. Проте, як вбачається з матеріалів справи, та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, і жодної угоди про внесення змін до договору в частині зменшення обсягу закупівель, виходячи з реального фінансування видатків відповідача, сторонами не укладалося.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Також і згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, враховуючи те, що договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. був укладений між позивачем і відповідачем та на наведених вище умовах, посилання відповідача на відсутність погоджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи прокурора та скаржника, що товар за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. фактично позивачем не поставлявся, а також те, що відповідач придбав товар за вказаним договором по завищеній ціні.
Судом встановлено, що позивачем згідно зазначених вище рознарядок відповідача, у відповідності до пунктів 1.1, 5.1, 5.2, 6.3 договору, було здійснено за відповідними товарно-транспортними накладними та накладними поставку відповідачу визначеного договором, специфікацією та рознарядками товару, а відповідачем, у відповідності до пп. 6.1.2 договору, на підставі належним чином оформлених довіреностей вказаний товар отримано.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані документи відповідають умовам договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, як зазначалося вище, договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/НОМЕР_1 від 16.11.2012 р. було укладено на підставі відкритих торгів переможцем яких став позивач запропонувавши при цьому найкращу ціну, тобто найменшу, та які у свою чергу (результати проведеного тендеру) не оспорюються відповідачем.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов щодо стягнення з відповідача основної суми боргу.
Крім основної суми заборгованості, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також і згідно з пп. 7.2.5 п. 7.2 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Так, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, що були зроблені судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає їх правомірними та обгрунтованими, а тому місцевим господарським судом вірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 4597764,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 41073098,25 грн., а не 414947181,95 року, як просив позивач, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позов частково.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, ані відповідачем, ані прокурором не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року у справі № 911/1407/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року у справі № 911/1407/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/1407/15 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді В.В. Сулім
О.В. Агрикова