73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 листопада 2016 року Справа № 923/1036/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонського державного університету, м. Херсон
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, м. Херсон
про стягнення 10031грн. 08коп.
за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області Коваленко Т.О., посвід. від 27.03.2015
представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Парасочкіна К.В., довір. від 13.09.2016
від відповідача - не прибули
від третьої особи - уповноважена особа Скороходова А.І., довір. від 01.03.2016 № 11
Херсонський державний університет (позивач) звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 7550,34 грн основного боргу, 1877, 46 грн пені, 479,65 грн втрат від інфляції, 123, 63 грн 3% річних відповідно до укладеного між сторонами договору № 150/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Зазначений договір було укладено на виконання договору оренди державного майна № 703-29-065 від 01.09.2009, укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (на теперішній час перейменовано в Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь - третя особа).
Ухвалами від 25.10.2016 та від 10.11.2016 розгляд справи відкладався.
Заявою від 08.11.2016 позивач змінив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача 7550,34 грн основного боргу, 1599,99 грн пені, 571,49 грн втрат від інфляції, 199,84 грн 3% річних.
Заявою від 15.11.2016 № 48-27/2205 позивач відповідно до ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 10200,58 грн, з яких - 7550,34 грн за надані комунальні послуги та витрати балансоутримувача, 1626,07 грн пені, 803,31 грн втрат від інфляції, 220,86 грн 3% річних.
Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронюваних законом їх прав, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.
З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 10200,58 грн, в межах якої вирішується спір між сторонами.
Заявою від 09.11.2016 № 08-3288-16 заступник прокурора Херсонської області повідомив суд про вступ у розгляд справи відповідно до ст. 29 ГПК України.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду втретє не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи.
Ухвала від 29.09.2016 про порушення провадження у справі, надіслана судом відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1) повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно абзаців 1,3 підпункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Ухвали від 25.10.2016 та від 10.11.2016 про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу рекомендованою поштою з поштовими повідомленнями у встановленому порядку відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року №28, що підтверджується реєстрами вихідної поштової кореспонденції суду та списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.
Доказів, які б свідчили про неотримання відповідачем зазначених ухвал, до цього часу до господарського суду так і не надійшло.
З огляду на викладене, вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Третя особа в наданих суду письмових поясненнях зазначає, що порушення його прав та охоронюваних законом інтересів не вбачається, оскільки Регіональне відділення не є стороною договору № 150/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд, -
01.09.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, яке перейменовано в Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди державного майна № 703-29-065 на оренду частини холу розташовану на третьому поверсі будівлі, загальною площею 5,0 кв. м, навчального корпусу № 5, що знаходиться на балансі Херсонського державного університету за адресою: АДРЕСА_3, з метою розміщення ксероксу.
Згідно з п. 5.11. договору оренди державного майна орендар зобов'язаний після підписання цього Договору протягом 15 днів укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
08.05.2012 між Херсонським державним університетом (далі - Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 150/12 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір) до договору оренди державного майна № 703-29-065 від 01.09.2009.
Відповідно до п. 1.1. даного Договору Балансоутримувач забезпечує обслуговування, утримання та ремонт навчального корпусу № 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.
Згідно з п. 2.1. Договору Орендар своєчасно вносить плату за комунальні послуги, за санітарне обслуговування орендованої території, за технічне обслуговування Будівлі, відповідно до загальної площі приміщення (на ремонт відповідної до відновної вартості приміщення) та витрати Балансоутримувача.
Керуючись п. 2.2. Договору Оплата за комунальні послуги, спожиті Орендарем, нараховується відповідно до показників лічильників, встановлених на об'єкті оренди, а також виходячи із встановлених норм на споживання окремих комунальних послуг. При відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.
Згідно з п. 2.3. Договору Сторони домовились, що Орендар відшкодовує всі витрати Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до Методики розрахунку відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та наданнякомунальних послуг орендарю.
Відповідно до п. 2.4. Договору Оплата, вказана в п. 2.1. та п. 2.3., щомісячно перераховується Орендарем по факту до двадцятого числа кожного місяця на рахунок Балансоутримувача згідно наданих рахунків.
Однак, ФОП ОСОБА_1 не виконував вищезазначені умови договору, а саме не вносив плату:
- частково за комунальні послуги в період з травня 2015 року по квітень 2016 року (за теплопостачання) в розмірі 715 грн. 94 коп.;
- витрати балансоутримувача в період з травня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 6 843 грн. 40 коп.;
З огляду на викладене, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 7550 грн. 34 коп.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від №150/12 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Доказів перерахування боргу в сумі 7550,34 грн, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 220,86 грн та 803,31 грн втрат від інфляції також підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1626,07 грн пені, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Укладаючи договір № 150/12 року сторони пунктом 2.5 передбачили, що при несвоєчасному внесенні орендарем плати, передбаченої п. 2.1. та п. 2.3. Орендар сплачує Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки, включаючи день оплати.
Крім того, договір оренди від 01.09.2009 року за № 703-29-065 був достроково припинений з 01.05.2016 року згідно Акту приймання-передавання державного майна 19.04.2016.
Позивач просить стягнути за порушення строків оплати пеню в сумі 1626,07 грн.
З метою досудового врегулювання спору та відновлення порушених прав балансоутримувача, згідно вимог положень ст. 222 Господарського кодексу України, ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України Балансоутримувачем на адресу Орендаря неодноразово були направлені досудові попередження та претензія щодо необхідності дотримання умов договору, вимог чинного законодавства (від 04.02.2016 р. за вих. № 48-27/160, від 08.04.2016 р. за вих. № 48-27/654, від 16.05.2016 за вих. № 49-27/986, від 02.07.2016 р. за вих. № 45-27/1284), які залишені без реагування.
Враховуючи те, що відповідач не виконав обов'язків за договором по своєчасних розрахунках, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочки в розмірі 1626,07 грн.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Херсонського державного університету (м. Херсон вул. 40 років Жовтня 27, код 02125609) 7550,34 грн за надані комунальні послуги та витрати балансоутримувача, 1626,07 грн пені, 803,31 грн втрат від інфляції, 220,86 грн 3% річних та 1378 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.11.2016
Суддя В.П.Ярошенко