73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 листопада 2016 року Справа № 923/1038/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Херсонського державного університету, м.Херсон
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
за участю третьої особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон
про стягнення в сумі 45 416,21 грн. за договором про відшкодування витрат балансоутримувача
за участю прокурора Херсонської обласної прокуратури Коваленко Т.О., посвідчення №032753 від 27.03.2015р.
за участю представників:
від позивача: Парасочкіна К.В., представник, дов. № 01-28/1701 від 13.09.16р.;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи: Скороходова А.І., представник, дов. № 11 від 01.03.16р.
Херсонський державний університет (позивач) звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість на загальну суму 45416,21 грн., з яких: 33462,55 грн. за надані комунальні послуги та витрати балансоутримувача, 9088,62 грн. пеня, 2283,00 грн. інфляційні, та 3%річних у розмірі 582,04 грн.
01.11.2016 року позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 33462,55 грн. за надані комунальні послуги та витрати балансоутримувача; пеню в розмірі 7393,19 грн., індекс інфляції у розмірі 2714,67 грн., 3% річних в сумі 926,66 грн.
15.11.2016 року позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 33462,55 грн. за надані комунальні послуги та витрати балансоутримувача; пеню в розмірі 7478,81 грн., індекс інфляції у розмірі 3733,45 грн., 3% річних в сумі 1040,40 грн.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про причину неявки в суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
17.11.2016р. від Прокуратури Херсонської області надійшла заява про вступ у розгляд справи на підставі ст. 29 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу за участю прокуратури.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
26.08.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди державного майна №696-29-065 на оренду вбудованого приміщення загальною площею 103,7 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі навчального (учбово-лабораторного) корпусу №5, що перебуває на балансі Херсонського державного університету і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно п.5.11. договору оренди державного майна орендар зобов'язаний після підписання цього договору протягом 15 днів укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
08.05.2012 року між Херсонським державним університетом (баклансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір №151/12 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір) до договору оренди державного майна №696-29-065 від 26.09.2009 р.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За умовами п.1.1. договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, утримання та ремонт навчального корпусу №5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Згідно п.2.1. договору орендар своєчасно вносить плату за комунальні послуги, за санітарне обслуговування орендованої території, за технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення та витрати балансоутримувача.
Керуючись п.2.2. договору оплата за комунальні послуги, спожиті орендарем, нараховується відповідно до показників лічильників, встановлених на об'єкті оренди, а також виходячи із встановлених норм на споживання окремих комунальних послуг.
За умовами п.2.3. договору сторони домовились, що орендар відшкодовує всі витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до Методики розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що оплата згідно п.2.1. та п.2.3. щомісячно перераховується орендарем по факту до двадцятого числа кожного місяця на рахунок балансоутримувача згідно наданих рахунків.
Позивач в позові зазначає, що відповідач не виконував умови договору, за період з травня 2015 року по травень 2016 року за ним утворилась заборгованість за теплопостачання в розмірі 14887,62 грн. та заборгованість щодо відшкодування витрат балансоутримувача за період з травня 2015 року по травень 2016 року в сумі 18574,93 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 33462,55 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4778,81 грн.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні орендарем плати, передбаченої п.2.1. та п.2.3. орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору передбачено стягнення пені за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 7478,81 грн. підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача 3733,45 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 1040,40 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.
Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3733,45 грн. та 3 % річних в сумі 1040,40 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.
З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Херсонського державного університету (73000, м.Херсон, вул..40 років Жовтня, 27, ідентифікаційний код 02125609) 33462,55 грн. за надані комунальні послуги та витрати балансоутримувача, інфляційні втрати в сумі 3733,45 грн., 3% річних в сумі 1040,40 грн., 7478,81 грн. пені та судовий збір 1378,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.11.2016 р.
Суддя В.В.Литвинова