Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" листопада 2016 р.Справа № 922/3303/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гончарові В.В.
розглянувши справу
за позовом Красноградського підприємства теплових мереж, (м. Красноград, Харківська обл.)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2)
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився,
Позивач, Красноградське підприємство теплових мереж, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №143 від 10.08.2005. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 15479,49 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором на постачання теплової енергії №143 від 10.08.2005 щодо своєчасної оплати за отриману теплову енергію. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
21.11.2016 року до канцелярії суду (вх.№39509) від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому представник позивача просить суд долучити дo матеріалів справи документи згідно додатку.
Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, вирішив за можливе задовольнити його.
Крім того, позивач просить провести судове засідання призначене на 21.11.2016 р. без участі його представника.
Враховуючи диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання позивача про проведення судового засідання без участі його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 102).
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
Між Красноградським підприємством теплових мереж (енергопостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії від 10.08.2005 р. № 143 (далі - договір, а.с. 9-14), згідно умов якого, енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 10.08.206р. (п.10.1 договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4).
На підставі п.10.4, договір кожен рік продовжувався, зокрема, на 2013-2016 роки.
Згідно з п.5.1 договору, облік теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.
З матеріалів справи вбачається, що облік спожитої відповідачем теплової енергії проводився позивачем розрахунковим способом.
Красноградське підприємство теплових мереж протягом спірного періоду (червень 2013 року - квітень 2016 року) добросовісно виконувало умови договору, забезпечуючи споживача тепловою енергію, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі теплової енергії до спірного договору, які містяться в матеріалах справи (а.с.19-38).
Частина вищезазначених актів була підписана відповідачем особисто, інша частина направлялась позивачем поштою на адресу відповідача.
За умовами п.6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п.6.3 договору, споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, обсяги якої обумовлені у договорі, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до п. 6.5 договору, для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями з урахування середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та втрат тепла в мережах споживача. Різниця між заявленою і фактично спожитою тепловою енергією сплачується, або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як стверджує позивач у позовній заяві, він свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу послуги теплопостачання на суму 29074,49 грн., проте відповідач, в порушення умов договору, вартість теплової енергії, поставленої позивачем у період з червня 2013 року по квітень 2016 року оплатив частково на суму 13595,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 58-77), у зв'язку із чим станом на час розгляду справи, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за спірним договором у розмірі 15479,49 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено, відповідно до п.6.3 договору, за 15 днів до початку розрахункового періоду відповідач зобов'язався сплачувати теплопостачальній організації вартість теплової енергії, обсяги якої обумовлені у договорі, і визначається з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, відповідач, станом на момент розгляду справи, заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі15479,49 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, за договором №143 про постачання теплової енергії від 10.08.2005р.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором №143 про постачання теплової енергії від 10.08.2005р. в частині повної оплати вартості теплової енергії, поставленої позивачем у період з червня 2013 року по квітень 2016 року, суду не надав, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 15479,49 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі, що складаються з 1378,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції, ст.ст. 16, 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82- 85, 121 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (63332, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Красноградського підприємства теплових мереж (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, буд. 47; ідент. код 32464827) - 15479,49 грн. основної заборгованості та 1378,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.11.2016 р.
Суддя Г.І. Сальнікова