73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
15 листопада 2016 року Справа № 923/1017/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС", с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон", м.Херсон, смт. Зеленівка
про стягнення 141 666,67 грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність № 2-Д від 24.10.2016р.;
від відповідача - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність від 03.09.2016р.
Обставини справи: справу порушено за позовом ТОВ "АСС" (позивач) до ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" (відповідач) з вимогами про стягнення 141 666,67 грн. збитків, у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язань за договором поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16. Позов обґрунтовано нормами ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України та твердженнями про те, що позивач зазнав збитків у сумі 141 666,67 грн., через несвоєчасну реєстрації відповідачем податкової накладної від 22.07.2016р. № 99 на суму 850 000,00 грн. (у т.ч. 141 666,67 грн. - сума податку на додану вартість), внаслідок чого позивач був позбавлений права на включення вказаної суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту за липні 2016 року та сплатив грошовими коштами 141 666,67 грн. податку на погашення власних відповідних податкових зобов'язань за липень 2016 року, що є підставою для застосування до відповідача встановленої п.11.10. вказаного договору відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідач надав письмові заперечення проти відзиву, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову, стверджуючи, що:
- реєстрація відповідачем податкової накладної пізніше встановленого нормативним актом строку для проведення такої реєстрації мала місце, проте, не завдала позивачеві збитків, оскільки, згідно норм податкового законодавства України, позивач не втратив права, й, відповідно, можливості включення сум податку на додану вартість згідно вказаної накладної до податкового кредиту наступного за липнем 2016 року, звітного податкового періоду;
- позивачем не доведено належності несвоєчасно включеної до податкового кредиту суми податку на додану вартість до збитків у розуміння визначення терміну "збитки" за Цивільним кодексом України, та наявності обов'язкових елементів цивільного правопорушення, в діях відповідача щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної.
03.11.2016р. позивач надав суду докази сплати протягом серпня 2016 року грошовими коштами 260 000,00 грн. ПДВ за липень 2016 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року.
В судовому засіданні 03.11.2016р. оголошено перерву до 15.11.2016р. 11-30 год.
В судове засідання 15.11.2016р. представник позивача надав суду до матеріалів справи копії договору поставки № 22/07-16 від 22.07.2016р. та додаткової угоди № 1 до цього договору, які підписано обома сторонами та скріплених печатками обох сторін, в порядку п.11.14. вказаного договору, а також, оригінал цих договору та додаткової угоди, на огляд суду. Крім того, представник позивача в судовому засіданні 15.11.2016р. надав суду письмові пояснення щодо причин додання до позовної заяви копії вказаного договору без підпису та відбитку печатки позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2016р. заперечує факт підписання позивачем та відповідачем договору поставки № 22/07-16 від 22.07.2016р. та додаткової угоди № 1 до цього договору, як в порядку п.10.1. вказаного договору (шляхом скріплення договору, у вигляді єдиного документу, оригінальними підписами та печатками сторін), так і в порядку п. 11.14. вказаного договору. Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2016р. надав на огляд суду договір, який був направлений позивачем відповідачеві електронною поштою без підпису позивача та не засвідчений печаткою позивача.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 15.11.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд-
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" (надалі - позивач) сплатило 22.07.2016р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон" (надалі - відповідач) за платіжним дорученням № 151330 від 22.07.2016р. 85 000,00 грн., з призначенням платежу: "Передплата за томатну пасту зг.рахунку № 143 від 22.07.16р. ПДВ 14166.67 грн.", та за платіжним дорученням №1926 від 22.07.2016р. 1 615 000,00 грн., з призначенням платежу: "Передплата за томатну пасту зг.рахунку № 143 від 22.07.16р. у т.ч. ПДВ = 269 166,67 грн.", а всього 1700 000,00 грн.
Також, 22.07.2016р. відповідачем було складено податкові накладні № 74 на суму 85 000,00 грн., з них 141 66,67 грн. податку на додану вартість, № 75 на суму 765 000,00 грн., з них 127 500,00 грн. податку на додану вартість, № 99 на суму 850000,00 грн., з них 141 666,67 грн. податку на додану вартість.
Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (витяг з цього реєстру від 09.09.2016р. № 318756) у даному реєстрі зареєстровані 04.08.2016р. податкова накладна № 74 на суму 85 000,00 грн., 05.08.2016р. податкова накладна № 75 на суму 765 000,00 грн., 08.08.2016р. податкова накладна № 99 на суму 850 000,00 грн.
09.08.2016р. позивач надіслав відповідачеві письмову претензію від 08.08.2016р. № 355 з вимогою про відшкодування відповідачем позивачеві, на умовах п.11.10 договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16, збитків у сумі 141 666,67 грн., яких позивач зазнав внаслідок несвоєчасної реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 99 на суму 850 000,00 грн., що унеможливило включення позивачем до складу свого податкового кредиту у липні 2016 року 141 666,67 грн. податку на додану вартість. Відповідач цю претензію позивача не задовольнив а ні повністю, а ні частково, не надав заперечень або іншої відповіді на неї.
Протягом серпня 2016 року позивачем сплачено грошовими коштами 260000,00 грн. податку на додану вартість за липень 2016 року: 10 000,00 грн. платіжним дорученням № 151411 від 11.08.2016р., 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 561 від 29.09.2016р., 200 000,00 грн. платіжним дорученням № 2283 від 30.08.2016р. Згідно податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2016 року сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті за вказаний період складає 258 350,00 грн.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, вказуючи, зокрема, що господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
При цьому, відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Згідно наданого позивачем до суду договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16, сторонами якого вказано позивача (як покупця товару) та відповідача (як постачальника товару), передбачено, зокрема, наступне:
- за п.1.1., п.1.2., п.1.4. договору - постачальник має передати у власність покупця томатну пасту асептичну з вмістом сухих речовин 25 % виробництва Україна, а покупець має прийняти та оплатити цей товар; найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, асортимент, номенклатура товару та загальна вартість товару, визначаються видатковими накладними; вартість товару, вказана у Додаткових угодах, є остаточною та не може бути змінена протягом строку поставки;
- за п.5.1. договору - розрахунки за товар здійснюються на умовах повної попередньої оплати вартості товару;
- за п.10.1. договору - договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін;
- за п.11.8. договору - якщо постачальник порушить обов'язок з видачі та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов'язаний повністю відшкодувати покупцеві збитки, яких останній зазнав у зв'язку з втраченим правом на використання податкового кредиту у звітному періоді;
- за п.11.10. договору - якщо постачальником не вказані або невірно вказані коди УКТ ВЕД, не надано (несвоєчасно надано) повний комплект документів щодо поставки товару, які мають відповідати вимогам чинного законодавства та умовам даного договору, несвоєчасно або некоректно та неправильно зареєстровані податкові накладні в ЕРПН, що призвело до втрати покупцем права на податковий кредит відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, постачальник зобов'язаний відшкодувати такі втрати на підставі претензії про відшкодування збитків, направленої покупцем на адресу постачальника; збиток покупця визначається як сума податку на додану вартість за ставкою, що діяла на дату поставки товару, по якій виявлені порушення;
- за п.11.14. договору - договір та документи до нього, які підписані з використанням факсового зв'язку, мають юридичну силу до обміну оригіналами, за умови, що у кожної зі сторін договору на факсокопії будуть знаходитися підпис та печатка іншої сторони та оригінальні зі своєї сторони. Сторони домовилися: документи (договір, листи, заявки, додатки і додаткові угоди до договору, рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності та ін.), отримані та/або передані шляхом факсимільного зв'язку та/або за допомогою електронної пошти шляхом сканування мають повну юридичну силу оригіналу з подальшим їх обміном на оригінали.
Згідно наданої позивачем до суду додаткової угоди від 22.07.2016р. до зазначеного договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16 вказано про поставку позивачеві відповідачем 100 000 кг. томатної пасти 25 % асептичної, виробництва Україна, за ціною 17,00 грн. (з ПДВ) за 1 кг., загальною вартістю 1700000,00 грн. (з ПДВ), з строком поставки протягом 5-ти днів, партіями по 20 тон.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з наявних у справі доказів та пояснень представників сторін в судових засіданнях, суд зазначає про наступне.
1. Матеріалами справи підтверджено, а також, не заперечується сторонами факт отримання 22.07.2016р. відповідачем від позивача 1 700 000,00 грн. попередньої оплати за товар "томатна паста", згідно платіжних доручень від 22.07.2016р. № 1926 та № 151330.
2. Матеріалами справи підтверджено, а також, не заперечується відповідачем факт здійснення ним реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 99 на суму 850 000,00 грн., саме, 08.08.2016р.
3. У матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, у значенні терміну "первинний документ" згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, які містили б відомості про господарську операцію й, відповідно, підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки відповідачем позивачеві товару "томатна паста", попередню оплату якого позивач здійснив згідно платіжних доручень від 22.07.2016р. №/№ 1926, 151330.
Разом з тим, факт поставки відповідачем позивачеві, не раніше ніж 22.07.2016р., товару "томатна паста", попередня оплата якого була здійснена позивачем згідно платіжних доручень від 22.07.2016р. №/№ 1926, 151330, сторонами при розгляді справи не заперечується. За відсутності відповідних заперечень сторін та виходячи з положень ч. 1 ст. 35 ГПК України суд приймає доведеним те, що не раніше ніж 22.07.2016р. відповідач здійснив поставку позивачеві товару "томатна паста", попередня оплата якого була здійснена позивачем згідно платіжних доручень від 22.07.2016р. №/№ 1926, 151330.
4. В матеріалах справи відсутній договір поставки товару від 22.07.2016р. №22/07-16 між сторонами даній справі, що був би оформлений у вигляді єдиного документа, з оригінальними підписами та відбитками печаток, як позивача, так і відповідача (тобто, обох сторін договору).
При поданні позовної заяви до суду, в якості доказів укладання між позивачем та відповідачем договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16, до позовної заяви була додана копія вказаного договору, засвідчена керівником позивача, скріплена позначкою "З оригіналом згідно" та відбитком печатки позивача при позначці "З оригіналом згідно". Разом з тим, за текстом вказаної засвідченої позивачем копії даного договору відсутні підписи та відбитки печатки позивача, наявність яких передбачено розділом "Місцезнаходження і реквізити сторін" договору.
Згідно наданих суду письмових пояснень представника позивача (а.с.64) до позовної заяви додано копію договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16 без підпису та відбитку печатки позивача, через помилку: договір з підписом відповідача, згідно п.11.14. договору, отримано позивачем електронною поштою, а при поданні позову помилково роздрукований екземпляр договору без підпису та печатки позивача.
Суд критично оцінює доказові властивості вказаних письмових пояснень представника позивача, в якості доказу факту укладання між позивачем та відповідачем вказаного договору поставки товару № 22/07-16, в порядку його положень п.11.14. ("договір та документи до нього, які підписані з використанням факсового зв'язку, мають юридичну силу до обміну оригіналами, за умови, що у кожної зі сторін договору на факсокопії будуть знаходитися підпис та печатка іншої сторони та оригінальні зі своєї сторони").
Підстави для цього, є наступними:
- додана до позовної заяви копія договору поставки товару від 22.07.2016р. №22/07-16 без підпису та відбитку печатки позивача за текстом цього договору, у розділі "Місцезнаходження і реквізити сторін", засвідчена керівником позивача та відбитком печатки позивача;
- власне помилковість додання вказаної копії договору до надісланої до суду позовної заяви, окрім пояснень представника позивача не підтверджена будь-якими відповідними документами (письмовими доказами): доповідними записками посадових осіб (або працівників позивача), актами позивача про проведення службового розслідування та наказами позивача стосовно вказаного випадку надання позивачем до суду неналежних документів.
Таким чином, наявними у справі доказами (зокрема, матеріалами позовної заяви та вказаними письмовими поясненнями представника позивача) однозначно та достовірно не підтверджений факт укладання договору поставки товару від 22.07.2016р. №22/07-16, в порядку положень п.11.14. цього договору, у будь-яку певну календарну дату, й зокрема, станом:
- на 22.07.2016р. (дата здійснення позивачем оплати товару відповідача);
- на 08.08.2016р. (дата складання позивачем претензії до відповідача про відшкодування 141666,67 грн. збитків, відповідно до п. 11.10. вказаного договору);
- на 09.09.2016р. (дата надсилання до суду позовної заяви, з матеріалами. за якою порушено дану справу);
- на 03.11.2016р. (дата першого засідання суду по розгляду даної справи).
При цьому, слідує зазначити наступне.
4.1. У платіжних дорученнях від 22.07.2016р. №/№ 1926, 151330 відсутні вказівки на здійснення оплати товару за цими дорученнями, саме, згідно договору поставки товару від 22.07.2016р. №22/07-16.
4.2. В судовому засіданні 15.11.2016р. представником відповідача заперечується факт укладання договору поставки від 22.07.2016р. №22/07-16, в порядку положень п.11.14. цього договору. Зокрема, заперечується факт отримання від позивача факсокопії вказаного договору, підписами та печаткою позивача, для скріплення цієї факсокопії оригінальними підписом та відбитком печатки відповідача. Наявними у справі доказами ці заперечення не спростовано.
4.3. Наявними у справі доказами не підтверджений факт ухилення відповідача від укладання договору поставки товару від 22.07.2016р. №22/07-16, в порядку положень п.11.14. цього договору, та/або факт ухилення відповідача від обміну між ним та позивачем оригіналами договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16 (договору з оригінальними підписами та відбитками печаток обох сторін).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, та витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 цієї ж статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також, не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства:
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, внаслідок чого, завдано збитків іншим суб'єктам, зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.14.1.156. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме, дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів або ж дата відвантаження товарів.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.
Згідно з п. 198.2. цієї ж статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів або ж дата отримання платником податку товарів.
Згідно з п. 198.3. цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів.
Згідно з п. 198.6. цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні, але не пізніше ніж через 365 днів з дати складення податкових накладних.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7. цієї ж статті податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів, а також, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10. цієї ж статті при здійсненні операцій з постачання товарів платник податку - продавець товарів зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з п. 201.14.-п. 201.15. цієї ж статті платники податку зобов'язані вести облік операцій з постачання та придбання товарів, які підлягають оподаткуванню; зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях.
Відповідно до п.202.1. ст.202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є календарний місяць, крім особливо визначених цим Кодексом випадків.
З а вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд, в контексті заперечень відповідача проти позову, зазначає про наступне.
1. Факт реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 99 від 22.07.2016р., саме, 08.08.2016р., що є порушенням встановленого ст.201 Податкового кодексу України терміну реєстрації податкових накладних у вказаному реєстрі, при розгляді справи підтверджений. За висновком суду це порушення може бути кваліфіковане як порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.
2. Сплачена позивачем грошовими коштами сума в 141 666,67 грн., у складі сплаченої позивачем суми податку на додану вартість за звітний (податковий) період - липень 2016 року, у зв'язку з неможливістю для позивача включити суму в 141 666,67 грн. до складу податкового кредиту цього періоду, згідно податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2016 року, внаслідок несвоєчасної реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 99 від 22.07.2016р., безперечно, є витратами позивача на погашення податкових зобов'язань за липень 2016 року, яких позивач не передбачав для погашення таких податкових зобов'язань. Наявність між такими витратами позивача та діями відповідача з несвоєчасної реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 99 від 22.07.2016р. при розгляді справи підтверджено. На підставі ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, належать, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.
Разом з тим, на підставі вказаних встановлених судом обставин справи та наведених правових норм суд при розгляді справи дійшов висновків про недоведеність:
- власне, факту укладання між позивачем та відповідачем договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16 у будь-яку певну календарну дату зокрема, 22.07.2016р. (дата здійснення позивачем оплати товару на користь відповідача);
- факту здійснення відповідачем не пізніше 22.07.2016р., саме, на умовах договору поставки товару від 22.07.2016р. № 22/07-16, поставки позивачеві товару "томатна паста", попередня оплата якого була здійснена позивачем згідно платіжних доручень від 22.07.2016р. № 1926 та № 151330;
- втрати позивачем на теперішній час можливості включення до податкового кредиту зазначеної у податковій накладній № 99 від 22.07.2016р. суми податку на додану вартість в розмірі 141 666,67 грн., на умовах п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, шляхом коригування податкових зобов'язань ("...якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні, але не пізніше ніж через 365 днів з дати складення податкових накладних"; (Коригування податкових зобов'язань має місце у податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2016 року).
З огляду на наведене позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з відмовою в повному обсязі в задоволенні позову, судовий збір повністю, у сумі 2 125,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Повне рішення складено 25.11.2016р.
Суддя К.В. Соловйов