23.11.2016 Справа № 920/862/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», м. Суми
про стягнення 4045 грн. 75 коп.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
ОСОБА_3, довіреність № 10-19/17-Д/176 від 17.10.2016;
від відповідача: не з'явився;
при секретарі судового засідання Завалій Г.В.
Суть спору: позивач подав позовну заяву № 17/11683 від 30.08.2016, в якій просить суд стягнути з відповідача двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності в сумі 3964 грн. 51 коп. за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, травень 2016 року, відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 8406 від 12.01.2006 про постачання електричної енергії, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
31.10.2016 до суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності в сумі 4045 грн. 75 коп., за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, травень 2016 року та вересень 2016 року відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 8406 від 12.01.2006 про постачання електричної енергії, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог суд прийняв подану заяву до розгляду.
Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності в сумі 4045 грн. 75 коп., відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 8406 від 12.01.2006 про постачання електричної енергії, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що відповідач суму боргу не сплатив.
Відповідач в судове засідання 23.11.2016 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Окрім цього, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши повноважних представників позивача, суд встановив:
12 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» (позивач/постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (відповідач/споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 8406, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати електроенергію, а споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, які передбачені умовами цього договору та додатками до нього.
Згідно з п. 2.2.2 договору, відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору.
Відповідно до п. 2.2.3 договору, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору.
За умовами п. 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 до договору «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу»). У разі ненадання відповідачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється позивачем на рівні відповідних періодів поточного року.
Відповідно до п. 7.1. договору, облік електроенергії спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Згідно з п. 7.8. договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 4 «Порядок розрахунків» можуть бути оформлені такі документи: акт про обсяги переданої електричної енергії, за формою додатку № 2 до договору; акт про використану електричну енергію; акт про прийняття-передавання товарної продукції; акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачу були надані повідомлення про доведення граничних величин споживання електричної потужності на розрахункові періоди листопад 2015 року, грудень 2015 року, травень 2016 року та вересень 2016 року. За даними атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії, дистанційно з відповідного архіву (пам'яті) електронного лічильника в період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, травень 2016 року та вересень 2016 було зафіксовано найбільші фактичні величини потужності, про що складено відповідні акти контролю електричної потужності з додатками. Відповідно до вказаних документів, у години контролю максимального навантаження енергосистеми України по об'єкту відповідача, перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної потужності за період листопад 2015 року, грудень 2015 року, травень 2016 року та вересень 2016 становить 149,4 кВт. Для сплати за двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, відповідачу були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 4045 грн. 75 коп., однак останні відповідач не оплатив.
Відповідач обґрунтованих заперечень проти позовних вимог чи доказів погашення боргу суду не надав.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442.
Відповідно до п. 4.1. Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.
Споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження енергосистеми граничну величину споживання електричної потужності, доведену цьому споживачу відповідно до умов договору.
Згідно з п. 4.3. Правил користування електричною енергією, граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Гранична величина споживання електричної потужності визначається окремо для кожного об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50000 кВт/год та більше (за підсумком минулого року).
Відповідно до п. 5.3. договору, граничні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються на години максимуму навантажень енергосистеми для споживачів з приєднаною потужністю 150 кВ/А (кВт) і більше та середньомісячним (за підсумком минулого року) обсягу фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт/год і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності та доводяться постачальником щомісячно споживачу письмовим повідомленням, яке вважається невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 р. N 475), граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
У п. 5. додатку № 4 до договору визначено, що постачальник електричної енергії щомісячно не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду доводить письмово (рекомендованим листом, листом під розпис, посильним) граничні величини споживання електричної потужності згідно вимог нормативно-правових документів та умов цього договору.
Відповідно до п. 6 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 р. N 475) місцеві енергопостачальні організації разом з місцевими органами виконавчої влади складають у межах установлених граничних величин споживання електричної потужності розрахункові баланси споживання електричної потужності окремо для періодів ранкового та вечірнього максимуму навантаження енергосистеми з визначенням обсягів споживання основних груп споживачів та населення і погоджують їх з відповідними представництвами Держенергонагляду.
Згідно з п. 4.6 Правил користування електричною енергією, загальна тривалість періодів контролю максимального навантаження має не перевищувати 6 годин на добу.
Судом встановлено, що згідно з повідомленнями № 24/4979 від 11.04.2016, № 24/14886 від 11.11.2015, № 24/13345 від 12.10.2015, № 24/107784 від 10.08.2016, які надіслані позивачем відповідачу рекомендованими поштовими повідомленнями, останньому доведені граничні величини споживання електричної потужності на розрахункові періоди: листопад 2015 року, грудень 2015 року, травень 2016 та вересень 2016 року.
Згідно з п. 5.5. договору, визначення фактичного активного навантаження споживача виконується постачальником у години максимуму навантаження енергосистеми в тому числі за допомогою атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії за умови наявності останньої.
Відповідно до п. 3.35 Правил користування електричною енергією, об'єкт споживача з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок і більше має бути забезпечений локальним устаткуванням збору та обробки обліку відповідно до договору.
Відповідно до п. 4.8. Правил користування електричною енергією, контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та Держенергонаглядом.
З метою вдосконалення контролю за дотриманням установлених споживачам режимів електричної потужності в години ранкового та вечірнього максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України розроблена Методика проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 19 травня 2003 р. N 241.
Проведення контролю за показаннями розрахункових автоматизованих систем обліку електроенергії (далі - АСОЕ) і засобів обліку, що фіксують максимальну електричну потужність регулюється п. 2.2. вказаної Методики.
Згідно з п. 3.1. Методики, за результатами контрольних вимірів фактичної електричної потужності контролююча особа складає акт установленого зразка.
Складання акту також передбачене п. 7.8. договору.
З матеріалів справи вбачається, що за даними атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії, дистанційно з відповідного архіву (пам'яті) електронного лічильника:
- 27.11.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 360,0 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5721 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності в листопаді 2015 р. - 80,0 кВт);
- 29.12.2015 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 297,6 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5818 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності в грудні 2015 р. -17,6 кВт);
- 27.05.2016 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 328,8 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 5864 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності в травні 2016 р. - 48,8 кВт;
- 28.09.2016 зафіксована найбільша фактична величина потужності в розмірі 283,2 кВт, про що складено акт контролю електричної потужності № 6215 (перевищення доведеної граничної величини електричної потужності у вересні 2016 р. - 3 кВт);
Судом встановлено, що відповідно до вищевказаних актів з контролю електричної потужності, у ранкові та вечірні години контролю максимального навантаження енергосистеми України, перевищення договірних величин споживання електричної потужності в загальному розмірі становить 149,4 кВт.
Фіксація показників лічильника проводилась у відповідності до автоматизованої системи обліку електроенергії - позивач дистанційно отримує покази АСКОЕ з відповідного архіву (пам'яті) електронного лічильника, порівнює їх з встановленими граничними величинами електричної потужності, та у випадку перевищення граничних величин, складає акт контролю електричної потужності, один екземпляр якого направляє відповідачу.
Факт надсилання відповідачу актів контролю електричної потужності підтверджується наявними в матеріалах справи листами про направлення документів № 36/7413 від 01.06.2016, № 36/16411 від 10.12.2015, № 36/13383 від 05.10.2016.
З урахуванням вищевикладеного, акти контролю електричної потужності № 5721, № 5818, № 5864, № 6215, суд вважає належними та допустимими доказами, які підтверджують факт перевищення відповідачем граничної величини електричної потужності у листопаді 2015 року, грудні 2015 року, травні 2016 року та вересні 2016 року.
Частиною 7 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Підпунктом 7 пункту 8.1 Правил визначено, що за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності постачальник електричної енергії має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію відповідно до актів законодавства та умов договору.
Згідно з п. п. 4.2.2 п. 4.2 договору про постачання електричної енергії, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та граничної величини потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.
Відповідно до п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до Закону.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11 червня 1999 року № 784, затверджений тариф за 1 кВт перевищення договірної величини потужності у розмірі 13,54 грн.
Згідно з п. 8 додатку № 4 до договору, рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання електроенергії та/або граничних величин споживання електричної потужності, виписуються постачальником електричної енергії окремо та надаються споживчу. Вказані рахунки мають бути оплачені споживачем протягом 5 днів з дня отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, для сплати двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, відповідачу відповідно до умов договору, були виставлені рахунки на загальну суму 4045 грн. 75 коп., в тому числі:
- № 13-40/2 від 08.06.2016 на суму 1321 грн. 50 коп.,
- № 13-40/522 від 01.02.2016 на суму 476 грн. 61 коп.,
- № 13-40/18 від 30.12.2015 на суму 2166 грн. 40 коп.,
- № 13-40/1 від 13.10.2016 на суму 81 грн. 24 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи встановлений судом факт перевищення відповідачем граничної величини електричної потужності у листопаді 2015 року, грудні 2015 року, травні 2016 року та вересні 2016 року, неналежного виконання зобов'язань стосовно сплати двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності за вказаний період, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги по стягненню з відповідача 4045 грн. 75 коп. двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (вул. Харківська, 122, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 31499288) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 23293513) 4045 грн. 75 коп. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної потужності, 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.11.2016.
Суддя ОСОБА_4