Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" листопада 2016 р.Справа № 922/3330/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", м. Житомир
до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
про стягнення 637926,52 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/4351 від 06.06.2016
Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго" 510825,82 грн. суми основного боргу, 18389,73 грн. інфляційних втрат, 8918,51 грн. 3% річних та 99792,46 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що відповідач в порушення умов договору підряду № К7168 від 18.05.2015 не сплатив позивачу виконані ним роботи за даним договором, у зв'язку з чим станом на 31.08.2016 виникла заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт в сумі 510825,82 грн. та за порушення відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати робіт, виконаних за даним договором підряду позивачем заявлено до стягнення 18389,73 грн. інфляційних втрат, 8918,51 грн. 3% річних та 99792,46 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 жовтня 2016 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
До господарського суду Харківської області 10 жовтня 2016 надійшло від позивача клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№33244), в якому він просить призначити дану справу до розгляду в режимі відеоконференції та доручити її проведення господарському суду Житомирської області. Позивач, у даному клопотанні також просить суд, при його вирішенні врахувати факт віддаленого знаходження позивача від місцезнаходження господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні по справі № 922/3330/16 в режимі відеоконференції, доручено господарському суду Житомирської області (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65) забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання по справі № 922/3330/16, призначеного на 19 жовтня 2016 р. о 10:30 год.
18 жовтня 2016 року представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №34227), в якому зазначає, що станом на 17.10.2016 відповідач не отримував від позивача для підписання довідку про виконані роботи та затрати, тобто такий документ сторонами не підписувався, а отже термін виконання зобов'язань за п.4.3. договору не настав, а тому предмет спору відсутній.
В судовому засіданні 19.10.2016, яке відбулося в режимі відеоконференції було оголошено перерву до 12:00 год. 25 жовтня 2016 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача про оголошення в судовому засіданні перерви для надання йому можливості подати додаткові письмові пояснення по справі.
24 жовтня 2016 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання (вх. №35046), в якому просить суд у разі прийняття рішення у даній справі, зменшити на 90% штрафні санкції, зазначені у позовній заяві, у зв'язку з важким фінансовим станом відповідача.
В судовому засіданні 25.10.2016, яке відбулося в режимі відеоконференції було оголошено перерву до 10:30 год. 08 листопада 2016 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику відповідача надати додаткові докази по справі.
28 жовтня 2016 року відповідач через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. №35548) додаткові документи, зазначені у додатку, які долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08 листопада 2016 року представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №37448), у зв'язку із зверненням відповідача до позивача з пропозицією щодо урегулювання спору мирним шляхом.
Дане клопотання представника відповідача було задоволено судом та ухвалою господарського суду Харківської області від 08 листопада 2016 року розгляд справи відкладено на 23 листопада 2016 р. о 10:00 год.
18 листопада 2016 р. до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №39293) про проведення судового засідання 23.11.2016 за відсутності представника позивача.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача, вважає за можливе його задовольнити як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2016 заперечував проти задоволення позову, вважає, що термін платежу не настав, проте просив суд зменшити штрафні санкції на 90%, у разі задоволення позову.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
18.05.2015 між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (надалі - Підрядник) та Акціонерною компанією "Харківобленерго" (надалі - Замовник) було укладено договір підряду №К7168 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи Реконструкція ПЛ 0,4 кВ по вул. Жовтнева (інв. №00610400/01), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.
Відповідно до п. 3.1. Договору із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 28.12.2015 до договору про закупівлю робіт №К7168 від 18.05.2015, загальна вартість договору складає 2347684,57 грн.
Згідно п. 4.1 Договору із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 28.12.2015 до договору про закупівлю робіт №К7168 від 18.05.2015, замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 78,24129244% що складає 1836858,75 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 6.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані ним роботи.
Згідно з п. 6.1.2. Договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.
Відповідно до виписки по особовому рахунку Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" за 25.05.2015 відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 1836858,75 грн. згідно договору підряду №К7168 від 18.05.2015.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 сторони підписали два акти виконаних робіт форми КБ-2в, два акти вартості устаткування та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (примірна форма № КБ-3), згідно яких, вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та вартість устаткування становить 2347684,57 грн.
Згідно п. 4.3 Договору із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 28.12.2015 до договору про закупівлю робіт №К7168 від 18.05.2015, оплата виконаних роботи та затрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.
Отже, враховуючи сплачену суму авансу, відповідач мав сплатити 510825,82 грн. протягом 5-ти банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати.
Позивач вважає, що підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 28.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) є належним доказом виникнення у відповідача згідно умов п. 4.3. Договору зобов'язань з остаточної оплати робіт (а.с. 20).
Відповідач, в свою чергу, стверджує, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 28.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) не є належним доказом виникнення у нього зобов'язань з оплати виконаних робіт. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання з остаточної оплати робіт у зв'язку з непідписанням сторонами саме зазначеної у п. 4.3. договору довідки про виконані роботи та затрати.
Суд, відхиляє данні доводи відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
При цьому, згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В пунктах 3.3., 3.4., 5.6. укладеного сторонами договору, які визначають ціну договору та порядок виконання робіт, серед іншого, містяться посилання на ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
Національні стандарти України (ДСТУ) з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", введено в дію 1 січня 2014 року. Додатками ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зокрема Т-Ц, було передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт.
На підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 року № 16 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 4 грудня 2009 року № 554 та від 1 березня 2013 року № 77" втратив чинність наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені:
- примірна форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт";
- примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати";
- примірна форма № 1 "Звіт про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період (місяць/рік)";
- примірна форма № 2 "Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва";
- примірна форма № 3 "Акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт".
Вказаний наказ Мінрегіонстрою та ЖКГ від 20.01.2014 р. № 16 набув чинності з дня прийняття.
Отже, з набранням чинності з 01.01.14 р. Національними стандартами України з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт по об'єктах будівництва, здійснюється із застосуванням примірних форм первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), що наведені у додатках Т та У ДСТУ Б Д.1.1-1-2013.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-2в), акту №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-3), роботи були прийняті відповідачем без жодних зауважень.
Зазначені акти та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 28.12.2015 є такими, що визнані відповідачем, оскільки підписані у тому числі замовником - АК "Харківобленерго" та скріплені печатками сторін договору.
Будь-яких зауважень або доказів звернення замовника з претензією щодо якості та обсягу виконаних робіт матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 р. від 28.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) приймається судом як належний доказ, на підставі якого у відповідача згідно з п.4.3. договору виникло зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором.
Враховуючи те, що Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма КБ-3) за грудень 2015 р. та Акт 1 приймання виконаних будівельних робіт (ПФ КБ-2в) підписано сторонами 28.12.2015 р., то відповідно до умов п. 4.3. договору відповідач повинен був здійснити остаточну оплату виконаних позивачем робіт до 12.01.2016 р., до такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.
Згідно пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 16.08.2006 № 320 "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція) банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату.
Регламентом роботи банків України у період завершення звітного року визначено, що 29 та 30 грудня 2015 року система електронних платежів Національного банку працюватиме в режимі продовженого банківського дня (на дві години), 30 грудня мають бути завершені всі трансакції з клієнтами.
31 грудня 2015 року до 13.00 усі учасники СЕП можуть здійснювати початкові платежі в СЕП лише між банківськими установами, підпорядкованими одній юридичній особі, а також платежі, спрямовані до Національного банку та органів Державної казначейської служби, банківський день у СЕП закінчується о 15.00.
3 1 до 3 січня і з 7 до 10 січня 2016 року система електронних платежів Національного банку, система електронної пошти Національного банку, депозитарій Національного банку України, система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України, система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку України "КредІнфо2", система реєстрації кредитних договорів з нерезидентами "Реєстр договорів з нерезидентами 2" не працюватимуть.
4 січня 2016 року банки працюватимуть без клієнтів і забезпечуватимуть комплекс робіт, пов'язаних з початком нового звітного року. Міжбанківські перекази коштів через СЕП у цей день не здійснюватимуться.
Отже, не є банківськими днями 31.12.2015 року, з 01.01.2016 по 04.01.2016 року включно та з 07.01.2016 по 10.01.2016.
Таким чином, останнім днем проведення відповідачем розрахунку за вищезазначеним договором є 11.01.2016, отже прострочення по сплаті виконаних позивачем будівельних робіт виникає з 12.01.2016.
Судом встановлено, що відповідач до 12.01.2016 р. остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 510825,82 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.
18.05.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №217/06 з вимогою погасити заборгованість. Проте Акціонерна компанія "Харківобленерго" залишила претензію без розгляду, кошти за виконані роботи в повному обсязі не сплатило.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 510825,82 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню повністю.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 99792,46 грн. - пені, розрахованої за період з 01.02.2016 по 31.07.2016, суд виходить з наступного.
За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Ліга Закон" з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 253-255 ЦК України, суд встановив, що пеня за прострочення оплати за договором на суму 510825,82 грн. має розраховуватись з 12.01.2016 по 11.07.2016, та її розмір за період з 01.02.2016 по 11.07.2016 становить 90664,60 грн.
Отже, приймаючи до уваги те, що нарахування пені припиняється з 12.07.2016, тому позовні вимоги щодо стягнення пені, розрахованої за період з 12.07.2016 по 31.07.2016 в сумі 9127,86 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.02.2016 по 31.08.2016, суд встановив, що розмір 3% річних складає 8942,95 грн., а відтак позов в частині стягнення 3% річних в сумі 8918,51 грн. підлягає задоволенню.
Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 18389,73 грн., суд зазначає наступне.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, розрахованих за період лютий - серпень 2016року за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 18373,37 грн.
В решті частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 16,36 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Щодо клопотання відповідача зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до балансу відповідача, складеного станом на 30.09.2016 непокритий збиток підприємства становить 3 163 тис. грн.
Відповідач зазначає, що причинами важкого фінансового стану стали систематичні неплатежі у 2015-2016 р.р. за спожиту електроенергію з боку комунальних підприємств м. Харкова, а саме: КП "Харківводоканал", КП "Міськелектротранссервіс", КП "Харківські теплові мережі". АК "Харківобленерго" купує електричну енергію в ДП "Енергоринок" для постачання її споживачам усього Харківського регіону. Щоденно компанія здійснює оплату ДП "Енергоринок" за весь обсяг поставленої споживачам електроенергії, у тому числі і переліченим вище боржникам. Тобто, як пояснює відповідач, розрахунки за електроенергію, спожиту зазначеними підприємствами-боржниками, компанія вимушена здійснювати за рахунок власних коштів, що мають бути спрямовані на рахунки за договорами та виплату заробітної плати працівникам компанії.
Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 12.05.2015 року по справі №922/1286/14).
При цьому, суд зазначає, що зменшення суми пені на 50% є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також як спосіб стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не як засіб використання пені у якості інструменту отримання безпідставних доходів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, а саме стягненню підлягає пеня в сумі 45332,30 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти 50% пені, належної до стягнення в сумі 45332,30 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 9431,73 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 253-255, 526, 549, 611, 612, 623-629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, 232, 233, ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково в сумі 583450,00 грн.
Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-Б, код ЄДРПОУ 00132405) основну суму боргу у розмірі 510825,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 18373,37 грн., 3% річних у розмірі 8918,51 грн., пеню у розмірі 45332,30 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 9431,73 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову в сумі 54476,52 грн. відмовити.
Повне рішення складено 28.11.2016 р.
Суддя ОСОБА_2