Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" листопада 2016 р.Справа № 904/5253/16
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Пономаренко Т.О.
судді: Калініченко Н.В. , Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис"
до Акціонерної компанії "Харківобленерго"
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
представник позивача - Горшкова Л.А., довіреність б/н від 04.08.2016;
представник відповідача - Калініна О.О., довіреність №01-16юр/4176 від 30.05.2016.
Публічне акціонерне товариство "АКБ Базис" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про визнання договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року матеріали справи №904/5253/16 було направлено за підсудністю до Господарського суду Харківської області в порядку статті 17 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2016 року справу №904/5253/16 передано на розгляд судді Пономаренко Т.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 липня 2016 року справу №904/5253/16 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 04 серпня 2016 року.
04 серпня 2016 року розгляд справи було відкладено на 08 вересня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 вересня 2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів до 03 жовтня 2016 року та відкладено розгляд справи до 29 вересня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2016 року для розгляду справи №904/5253/16 призначено судову колегію у складі трьох суддів.
У відповідності до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29 вересня 2016 року справу №904/5253/16 призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Пономаренко Т.О., судді Калініченко Н.В., Аюпова Р.М.
Ухвалами Господарського суду Харківської області розгляд справи неодноразово відкладався на 20 жовтня 2016 року, 01 листопада 2016 року та 22 листопада 2016 року.
До початку судового засідання 22 листопада 2016 року від представника Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" надійшло клопотання (вх. №39765), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року по справі №922/5254/16, якою, зокрема, визнано недійсним Договір банківського рахунку №1272/3-2/3/14/11 від 14.11.2005 року між ПАТ "АКБ "Базис" та Акціонерною компанією "Харківобленерго". Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 22 листопада 2016 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях.
Представники сторін у судовому засіданні 22 листопада 2016 року не виявили наміру подати додаткові докази та письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них.
За висновками колегії суддів, в матеріалах справи №904/5253/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (Клієнт), в особі Голови Правління ОСОБА_10 та Акціонерним комерційним банком "Базис", який в подальшому змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис" (Банк), в особі Директора Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_9, був укладений Договір банківського рахунку №1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року (надалі - Договір), предметом якого є відкриття Банком Клієнту поточного рахунку в українській гривні № 260033011272 відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років (пункт 7.1 договору).
Позивач, вважаючи, що директор Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_9 не мав повноважень 21 вересня 2007 року укладати та підписувати вищевказаний договір, в зв'язку з чим звернувся до господарського суду про визнання недійсним Договору банківського рахунку 1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на положення статей 95, 203, 215, 227, 239, 246, 247 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позовні вимоги ПАТ "АКБ "Базис" ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені ніякими доказами, зокрема, позивачем не надано ані оригіналу, ані копії довіреності директора Першої Харківської Філії АКБ "Базис" ОСОБА_9 від 26.04.2004 № КПД-1649, а яку він посилається в позовній заяві, як на підставу визнання договору банківського рахунку недійсним. Крім того, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. За таких обставин, вчиняючи дії з відкриття і обслуговування банківського рахунку АК "Харківобленерго" за Договором, АКБ "Базис" схвалив дії директора Першої Харківської філії "АКБ "Базис" ОСОБА_9, який підписав зазначений правочин.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Аналогічно ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів та господарських договорів встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України та статтями 207, 208 Господарського кодексу України.
Правила, встановлені вказаними нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Таким чином, при прийнятті рішень про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерною компанією "Харківобленерго", в особі Голови Правління ОСОБА_10 та Акціонерним комерційним банком "Базис", який в подальшому змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис", в особі Директора Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_9, був укладений Договір банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківська діяльність (в редакції на момент укладання спірного договору) - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.
Філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.
Уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення.
Статтею 95 Цивільного кодексу України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договір банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року від імені АКБ "Базис" укладений та підписаний директором структурного підрозділу АКБ "Базис" - Першої Харківської філії ОСОБА_9
Стаття 237 Цивільного кодексу України визначає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 238 Цивільного кодексу України).
Необхідною умовою здійснення юридичних дій представниками є наділення їх певним обсягом повноважень. Повноваження - це суб'єктивні права представника на здійснення правомірних юридичних дій від імені особи, яку представляють. Повноваження представника встановлюються особою, яку представляють, законом, актом органу юридичної особи, тощо.
Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Позивач у позовній заяві зазначає, що довіреність КПД-1649 від 26.04.2004 р., яка була видана від імені АКБ "Базис" на ім'я ОСОБА_9 та вказується у Договорі мала строк дії 1 рік, у зв'язку з чим закінчила свою дію 26.04.2005 р. Таким чином, представник ОСОБА_9 діяв від імені АКБ "Базис" без достатніх повноважень.
Також, у справі міститься відповідь приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гібадулової Л.А. вих. №1452/01-16 від 15.09.2016 р. (т. 1, арк. с. 81), в якій зазначено, що копію довіреності від імені ПАТ "АКБ "Базис" від 26.04.2004 року за реєстровим №КПД-1649 надати не можливо, в зв'язку зі знищенням за закінченням терміну зберігання.
Приватним нотаріусом Гібадулової Л.А. до матеріалів справи було надано повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей.
Зі вказаного витягу вбачається, що нотаріально посвідчена довіреність від ПАТ "АКБ "Базис" рег. № КПД-1649 від 26.04.04р. або довіреність з іншим реєстраційним номером та датою на ім'я ОСОБА_9 в Єдиному реєстрі довіреностей відсутня.
За твердженням позивача, всі довіреності, які видавалися ПАТ "АКБ "Базис" на своїх представників, що уповноважувались на укладення договорів від імені банку, посвідчувались нотаріально.
Як вбачається зі статей 246, 247 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.
Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.
В пунктах 3.3., 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено наступне: "у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.".
Враховуючи те, що від імені АКБ "Базис" у спірному правочині діяв представник, довіреність на якого була видана на один рік, та на момент вчинення правочину цей термін вже сплив, слід дійти висновку про те, що такий представник діяв за відсутності повноважень.
В силу ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
В даному разі представник, що діяв від імені АКБ "Базис" не був повноважним представником згідно статуту та діяв за відсутності повноважень. Відповідач мав змогу пересвідчитись в наявності або відсутності відповідних повноважень при укладенні договору, дослідити питання строку дії такої довіреності. Тобто, в даному випадку третя особа мала пересвідчитись у тому, що контрагент має достатній обсяг дієздатності для укладення договору.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на те, що Договір банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року підписаний Директором Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_9 без відповідних повноважень на здійснення правочину від імені особи, яку він представляє, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України спірного Договору, укладено між АКБ "Базис" та АК "Харківобленерго".
За змістом норм частини 1 статті 216 та частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на вищевикладене, вимоги Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати по даній справі в розмірі 1 378,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про визнання договору недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним Договір банківського рахунку №№1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року, укладений між Акціонерною компанією "Харківобленерго", в особі голови правління ОСОБА_10, та Акціонерним комерційним банком "Базис", в особі директора Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_9
Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954) на користь Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Кожемяки, 3, ЄДРПОУ 19358916) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сiмдесят вiсiм) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.11.2016 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Т.О. Пономаренко Р.М. Аюпова Н.В. Калініченко
справа №904/5253/16