22 листопада 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О.,
секретар Окармус О. М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «СІ ЕЙЧ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» про визнання пункту договору недійсним за апеляційною ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 жовтня 2016 року,
встановила:
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «СІ ЕЙЧ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» про визнання пункту договору недійсним.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 жовтня 2016 року провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу про закриття провадження у справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позов не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства, оскільки позов фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до юридичних осіб про визнання договору, укладеного між цими юридичними особами, з урахуванням положень ст. ст. 1, 12 ГПК України, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що згідно з пп.1, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Перелік справ, підвідомчих господарським судам, наведено у ст. 12 ГПК України.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 постанови № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі - постанова пленуму № 3) суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа-підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли (п. 14 постанови пленуму № 3).
З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_2 пред'явлено як фізичною особою, а не як приватним підприємцем, для захисту своїх прав саме як фізичної особи, що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав № 3-16 від 1 грудня 2014 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Гіпербуд» (а.с.62-63).
Предмет спору за позовом ОСОБА_2 є визнання недійсним пункту договору про довірче управління майном, укладеного між відповідачами, яким на думку позивача порушуються його права, що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав, як фізичної особи.
Отже, предметом спору у справі є захист порушених, на думку ОСОБА_2, прав, що виникають із цивільних відносин.
Тому спір з урахуванням характеру спірних відносин та суб'єктного складу має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, а не у порядку господарського судочинства, як про це помилково зазначив суд першої інстанції.
Можлива наявність у позивача на час пред'явлення позову статусу приватного підприємця, мета подальшого використання нерухомого майна, що перейде йому у власність на підставі відповідних угод, - для здійснення підприємницької діяльності, як про це зазначив суд першої інстанції, не є визначальними для розгляду наявного спору у порядку господарського судочинства.
Тому, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 жовтня 2016 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Яремко
Судді: Н. Ю. Половінкіна
О. О. Одинак