Провадження: 22-ц/790/7138/16 Головуючий І інстанції -
Справа № 616/694/16-ц Нестайко Ю.В.
Категорія: Спори про спадкове право Доповідач - Міненкова Н.О.
24 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Міненкової Н.О.
суддів: Кокоші В.В.
Черкасова В.В.
за участю секретаря: Лашакової Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дворічанської територіальної громади в особі Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Дворічанської територіальної громади в особі Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 На обґрунтування позову позивач зазначила, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_5, залишилась земельна ділянка розміром 5,2687 гектарів, яка розташована на території Шипуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 28.03.2002 р. на ім'я ОСОБА_5. Державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, так як оригінал державного акту було втрачено.
ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні та пояснила, що у 2007 році її чоловік ОСОБА_5 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Зоря» строком на 15 років. Після смерті ОСОБА_5 у неї не було коштів на оформлення спадщини, тому до нотаріальної контори вона звернулася лише у 2013 році. При цьому з'ясувалося, що оригінал державного акту на земельну ділянку втрачений, як і свідоцтво про смерть ОСОБА_5 Вона отримала у ТОВ «Зоря» копію державного акту, після чого звернулась до суду з позовом.
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 (особа яка не брала участі у праві) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає рішення незаконним та безпідставним. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі.
Посилається, що суд дійшов помилкового висновку, що померлий проживав та був зареєстрований разом з дружиною за адресою: АДРЕСА_1, бо на час відкриття спадщини позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_1, а спадкодавець в АДРЕСА_2. На підтвердження цього факту надає акт від 25 жовтня 2016 року складений депутатом Шипуватської сільської ради (а.с. 54).
Зазначає, що є рідним братом померлого та в порядку ст. 1258 ЦК України має право на спадкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.01.2013 р. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Згідно копії державного акта, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Шипуватської сільської ради народних депутатів № 81 від 24 липня 2001 р., земельна ділянка площею 5,2687 га, яка розташована на території Шипуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, за життя належала на праві власності померлому ОСОБА_5 (а.с. 9).
Із копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 28.09.1996 р. ОСОБА_4, та ОСОБА_5 уклали шлюб, який зареєстрували у Шипуватському сільському ЗАГСі Великобурлуцького району Харківської області, актовий запис № 7 (а.с. 10).
Згідно довідок Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області № 1665 від 12.11.2013 р. та № 1309 від 05.07.2016 р., померлий ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з 12.10.2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_4 (а.с. 11,12).
Із копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 05.10.2015 р. ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7, який вони зареєстрували у виконавчому комітеті Кондрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, актовий запис № 3, та змінила прізвище на «ОСОБА_4» (а.с. 14).
Згідно копій газет «ВІСНИК Великобурлуччини» № 28 від 9 липня 2016 року та «Дворічанський край» №№ 57-58 від 16 липня 2016 року, були опубліковані оголошення про втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 28.03.2002 року на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 15,16).
20.11.2013 року постановою державного нотаріуса Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку через те, що ОСОБА_4 не надала до нотаріальної контори оригіналу правовстановлюючого документа на земельну ділянку (а.с. 19).
У довідці Дворічанської держнотконтори від 06.10.2016 р. зазначено, що після смерті ОСОБА_5 інші спадкоємці із заявами про прийняття та відмову від спадщини не зверталися, заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався (а.с. 35).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_4 надала докази того, що вона є спадкоємицем за законом після померлого ОСОБА_5, батьки спадкодавця померли раніше за нього (а.с. 37), дітей у нього не було. Позивач прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини перебувала у шлюбі зі спадкодавцем та проживала разом з ним.
Суд в мотивувальній частині рішення зазначив, що оскільки внаслідок втрати правовстановлюючого документа на земельну ділянку, яка входить до складу спадкового майна, і неможливості отримання дубліката втраченого документа порушується право позивача, стосовно якої існують необхідні умови для спадкування, реалізувати своє право на належне оформлення спадкового майна.
Судова колегія з висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх правильними.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини. Або відмови від її прийняття.
Зміна черговості одержання права на спадкування передбачена нормою статті 1259 цього Кодексу.
Позивачка відповідно до ст. 1261 ЦК відноситься до спадкоємців першої черги так як на час відкриття спадщини вона перебувала в зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем.
Відповідно до частини 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Згідно до ст. 1221 ЦК місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Судом першої інстанції було встановлено, що спадкодавець проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 разом із своєю дружиною.
В апеляційній скарзі апелянт зазначав, що спадкодавець проживав в АДРЕСА_2 і разом із дружиною не проживав з 2001 року. Між тим, факт щодо цих обставин судом не встановлювався.
Апелянт є рідним братом померлого і відноситься до спадкоємців другої черги і має право на спадкування у разі відсутності спадкоємців першої черги та у разі, якщо у відповідності до ст. 1269 ЦК, протягом шестимісячного строку подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В суді апеляційної інстанції апелянт зазначив, що протягом шості місяців з дня відкриття спадщини до нотаріуса про прийняття спадщини з заявою не звертався. Також не звертався з заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або з іншими заявами, які б надавали йому право на спадкування.
Враховуючи викладене та норму статті 10 ЦПК України якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норми статей 213, 214 ЦПК України.
Керуючись ст.. 303,304, 307,308,313,317,319 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Н.О.Міненкова
Судді - В.В. Кокоша
В.В. Черкасов