Провадження №22-ц/790/5885/16 Головуючий 1-ї інстанції - Вікторов В.В.
Справа №642/1601/16-ц Доповідач - Довгаль А.П.
Категорія: договірні
22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль А.П.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
при секретарі - Щегельському Д.О.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Бьюті Україна» про визнання недійсними акцепт пропозицію про укладання угоди про надання споживчого кредиту та договору купівлі-продажу, -
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк» або Банк), Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Бьюті Україна» (надалі - ТОВ «Люкс Бьюті Україна»), в якому просила визнати недійсним акцепт пропозицію про укладання угоди про надання споживчого кредиту №401695573 від 10.02.2016 року та договір купівлі-продажу №100216-1 від 10.02.2016року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 10.02.2016року між нею та ТОВ «Люкс Бьюті Україна» було укладено договір купівлі-продажу №100216-1 (надалі - договір купівлі-продажу), згідно умов якого останній зобов'язався передати у її власність комплект косметичної продукції під товарним знаком «Desheli» вартістю 21 700,10грн., а вона зобов'язалася прийняти цей товар згідно Акту приймання передачі товару та сплатити за нього визначену договором грошову суму. Також зазначила, що між нею та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено угоду про надання споживчого кредиту №401695573 (надалі - кредитний договір) для сплати вартості покупки за вищевказаним договором купівлі-продажу. Вважає, що її було введено в оману, так як сума в договорі купівлі-продажу відрізняється від суми споживчого кредиту, а також ПАТ «Альфа-Банк» не в повному обсязі ознайомив її з кредитними умовами, що є порушенням вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивач ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів: ПАТ «Альфа-Банк» - Шаблій В.В. та ТОВ «Люкс Бьюті Україна» - Гоч. В.В. позов не визнали, заперечували проти його задоволення, вважаючи його безпідставним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов правомірного й обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними кредитного договору та договору купівлі-продажу.
Судовим розглядом встановлено, що 10.02.2016року між ОСОБА_1 та ТОВ «Люкс Бьюті Україна» було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого останній зобов'язався передати у її власність комплект косметичної продукції під товарним знаком «Desheli» вартістю 21 700,10грн., а вона зобов'язалася прийняти цей товар згідно Акту приймання передачі товару та сплатити за нього визначену договором грошову суму.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як убачається з специфікацією товару та Акту приймання-передачі товару, які є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, продавець ТОВ «Люкс Бьюті Україна» передав, а покупець ОСОБА_1 прийняла набір косметики ТМ «Desheli» для обличчя «Diamond Treasures», який складається з дванадцяти найменувань, належної якості та комплектації, про що міститься підпис останньої в акті. А тому посилання ОСОБА_1 на те, що договір купівлі-продажу укладено з суттєвим порушенням вимог Закону є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
Однією з основних засад цивільного законодавства є свобода договору, а сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, вибрати на власний розсуд контрагента, про що говорить ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено судом, при укладенні договору купівлі-продажу сторони добровільно дійшли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема щодо ціни, порядку оплати, набуття права власності на продану продукцію покупцем, тощо, про що свідчить текст підписаний обома сторонами договору.
З урахуванням вищевикладеного, підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу колегія суддів не вбачає.
Також, судом встановлено, що цього ж дня - 10.02.2016року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір, згідно умов якого Банк надав позивачу грошові кошти в сумі 17 090,16грн., а остання зобов'язалася сплачувати 0,01% (відсотка) річних за користування коштами, використати його за цільовим призначенням: оплатичасткової оплати товарів згідно з переліком, що вказаний у специфікації №4 401695573 від 10.02.2016року або листі-гарантії до цього договору у загальній сумі 16 492,00грн., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Люкс Бьюті Україна»; плати комісійної винагороди банку за надання кредиту у розмірі, що визначається згідно з умовами п.8 розділу І кредитного договору шляхом перерахування вказаної суми на рахунок Банку НОМЕР_1, а також повернути кошти в строк до 11.04.2017року.
Згідно положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошовікошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, істотною умовою кредитного договору є грошові кошти, які надаються банком позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Частинами 1 та 2 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень, закріплених у п.2 ч.1, ч.ч.2, 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон), забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору.
Із змісту кредитного договору, а саме п.11, вбачається, що позивач був ознайомлений банком з основними умовами надання кредиту, про що свідчить її підпис. Про ознайомлення та отримання всієї інформації щодо умов кредитування свідчить її підпис і на Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, що є Додатком № 1 до кредитного договору.
Наведене свідчить, що кредитний договір та додатки до нього, містять всі істотні умови договору, в тому числі й відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту.
Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можутьперешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Навідміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ПАТ «Альфа-Банк» при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 здійснював нечесну підприємницьку практику та використовуючи необізнаність позивача у питаннях фінансових послуг ввів його в оману щодо істотних умов кредитування.
З урахування вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалюючи рішення, судом повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, правильно визначено закон, яким врегульовані дані правовідносини, наданим доказам дана відповідна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суттєвими не являються, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -