08 листопада 2016 року 09 год. 10 хв.Справа № 808/2917/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт» (далі іменується - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2016 року №0000123900 на суму 130 070,83 грн. - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що моментом здійснення імпорту відповідно до абз.38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або перехід права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Вказує, що згідно відомостей міжнародних товарно-транспортних накладних на товар право власності на товар перейшло до товариства 27.01.2016, а не 01.02.2016, як помилково зазначено в акті перевірки. Відтак, вважає, що товариством не порушено 90 денний строк розрахунків за імпортною операцією, оскільки останній день строку - 28.01.2016. У зв'язку із цим стверджує, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.04.2016 № 27/28-04-42-01/34217047 щодо порушень позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не підтверджується документально та спростовуються наявними документами та нормами чинного законодавства України. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2016 року № 0000123900 винесене із порушенням та підлягає скасуванню.
В додаткових письмових поясненнях від 19.10.2016 № 02/3-141 товариство зазначає, що положеннями п. 4 ст. 4 Митного кодексу України чітко визначено момент здійснення імпорту/експорту товару, а саме момент перетину товаром митного кордону України. Тому вважає, що якщо дату здійснення імпорту вважати саме момент перетину митного кордону, то відповідач мав розрахувати не 4 дні прострочення, а 2 з 29.01.2016 та 30.01.2016, оскільки 31.01.2016 є датою надходження товару на митну територію України.
Представник позивача у судове засідання 08.11.2016 не з'явився, подав клопотання вх. № 31674 про розгляд справи в порядку письмового провадження. На позовних вимогах наполягає.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 19.10.2016 вих. № 7124/28-04-10-014/4 посилається на те, що контролюючим органом проведена перевірка ТОВ «Бізон-Імпорт» за результатами якої складено акт від 07.04.2016 № 27/28-04-42-01/34217047 за результатами якої встановлено порушення товариством вимог ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме в частині встановленого 90 денного строку розрахунків за імпортною операцією по контракту від 07.10.2015 № ВЕR/BZ/15 в сумі 395 261,12 Євро. У зв'язку із цим, вважає нарахування податковим органом пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 130 070,83 грн. в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні законним та обґрунтованим. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У судове засідання 08.11.2016 з'явився представник відповідача.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
На підставі службового посвідчення № 113 від 09.02.2016 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі , радником податкової та митної справи ІІІ рангу, Дерновою Т.М. згідно з п. 75.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС за № 53 від 10.03.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт» щодо дотримання вимог валютного законодавства імпортного контракту № ВЕR/BZ/15 від 07.10.2015, укладеного з компанією «Berthoud Agricole SAS» (Франція) за період з 30.10.2015 по 01.03.2016, та імпортного контракту № 3 від 07.07.2015, укладеного з компанією «Trimble Europe B.V.» (Нідерланди) за період з 16.10.2015 по 01.03.2016, про що складено акт від 07.04.2016 № 27/28-04-42-01/34217047.
Перевіркою встановлено порушення товариством вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - порушення законодавчо встановленого 90 денного строку розрахунків за імпортною операцією по контракту № ВЕR/BZ/15 від 07.10.2015 в сумі 395 261,12 Євро.
Не погодившись із висновками викладеними в акті перевірки ТОВ «Бізон-Імпорт» подало письмові заперечення від 15.04.2016 № 1504-АН-1, розглянувши які СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС листом від 21.04.2016 за вих.. № 1882/10/28-04-42-01 відмовило в їх задоволенні.
22.04.2016 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000123900, яким ТОВ «Бізон-Імпорт» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 130 070,83 грн.
ТОВ «Бізон-Імпорт» оскаржувало податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 № 0000123900 в адміністративному порядку, однак рішеннями 12.07.2016 вих. № 15103/10/28-10-10-4-33 та 20.09.2016 за № 20405/6/99-99-11-01-02-25 скарги товариства залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи протиправними податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 № 0000123900, ТОВ «Бізон-Імпорт» звернулось до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до змін, внесених Законом України від 06.11.2012 року № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» до Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР, які набрали чинності з 17.11.2012, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 ст. 1 та ст..2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР.
Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст..1 та ст.. 2 Закону № 185 здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набрала чинності з 04.09.2015 та діяла до 09.12.2015 включно (п. 9 вказаної постанови).
Згідно з п. 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» продовжено дію норми щодо здійснення розрахунків за експортними та імпортними операціями у 90-денний строк з 05 грудня 2015 року до 04 березня 2016 року включно (п. 9 вказаної постанови).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Пунктом 4 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Момент перетину товаром митного кордону України визначається пунктом 49 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.
Статтею 248 Митного кодексу встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Частиною 6 статті 321 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Крім того, ВМД є документом, що містить відомості про товар та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну.
При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантажах товаросупровідного документа, наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Отже, правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну тертою України, а не момент оформлення ВМД.
Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України в аналогічних спорах, а саме, в Постанові Верховного Суду України від 4 липня 2011 року, від 16 січня 2012 року зазначено, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону N 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
За таких обставин, висновки податкового органу про те, що датою імпорту, у випадку ввезення товару на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД, якою засвідчується фактичне переміщення товару через митний кордон України, а не дату, якою підтверджено фактичний перетин імпортованим товаром митного кордону України, суперечить наведеним нормам законодавства.
Судом з'ясовано, що між ТОВ «Бізон-Імпорт» (покупець) та компанією «Berthoud Agricole SAS» (Франція) (продавець) укладено контракт від 07.10.2015 № ВЕR/BZ/15. Відповідно до умов контракту (додаток 2 від 07.10.2015 ) ТОВ «Бізон-Імпорт» зобов'язався здійснити передплату за товар на рахунок продавця до 05.11.2015 в сумі 395 261,12 Євро, а продавець зобов'язався поставити товар 20 січня 2016 року (самохідний обприскувач Raptor 3240-200ЛС-штанга Axiale 28 м у кількості 3 шт.).
На виконання вимог контракту ТОВ «Бізон-Імпорт» здійснив передплату за товар 30.10.2015 у сумі 395 261,12 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 163 від 30.10.2015.
Таким чином, останнім днем строку поставки товару є 28.01.2016.
Товар було передано продавцем Berthoud Agricole SASперевізнику на заводі -виробнику, Бельвилль, Франція 27.01.2016.
Дата надходження товару під митний контроль - 31.01.2016, про що свідчить відбиток штампу Волинської митниці ДФС на CMR від 27.01.2016 № 0000171, № 0000339, № 0000340 від 27.01.2016 та інвойсів від 27.01.2016 № 3017103, № 3017093, № 3017098 «Під митним контролем».
Таким чином, датою перетину митного кордону України товаром (імпорту) є 31.01.2016, а не 01.02.2016, як стверджує контролюючий орган в акті перевірки.
Враховуючи вищенаведене та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не правильно обчисленні строки розрахунків в іноземній валюті. Обчислюючи їх з моменту оформлення митної декларації, замість моменту фактичного перетину митного кордону України, відповідач діяв неправомірно.
Так, враховуючи граничні терміни поставки товарів 28.01.2016 відповідач неправомірно визначив кількість днів порушення строків розрахунків, а саме - 4 дні, оскільки визначаючи кількість днів, відповідач взяв до уваги дату оформлення митної декларації 01.02.2016, в той час як товар фактично перетнув митний кордон України - 31.01.2016.
Тобто, термін прострочення складає 2 дні - з 29.01.2016 по 30.01.2016 включно.
Таким чином, розмір пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності із розрахунку 2 дні мав складати 65 035,41 грн.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час судового розгляду справи по суті частково знайшли своє підтвердження висновки контролюючого органу про допущене позивачем порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», щодо недотримання законодавчо встановленого 90 денного строку розрахунків за імпортною операцією по контракту № ВЕR/BZ/15 від 07.10.2015.
За викладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише частково в сумі 65 035,41 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС від 22.04.2016 № 0000123900 в частині нарахування ТОВ «Бізон-Імпорт» суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 65 035,41 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ТОВ «Бізон-Імпорт» (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Зарічна, 55А, код 34217047) судовий збір в розмірі 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 190А, код ЄДРПОУ 39819605).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко