Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 листопада 2016 р. Справа №805/2353/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 10:25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Зикун Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
25 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 637500,00 грн., оскільки господарські операції позивача з ТОВ «БК Форс» здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами. Просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2016 року №0000161201.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, через відділ документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через відділ документообігу суду надав заперечення в якому зазначив, що проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність документально оформлених господарських операцій ПП «ВКФ Уніпром» з ТОВ «БК ФОРС» за травень 2015 року з причини дефектності одержаних від ТОВ «БК Форс» первинних документів та як наслідок, неможливість підтвердження фактичного оприбуткування обладнання та використання його у господарській діяльності підприємства. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.
Приватне підприємство «ВКФ УНІПРОМ» (код ЄДРПОУ 35705471, 87502, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ СТАНІСЛАВСЬКОГО, будинок 1) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 31.03.2008 року.
22 червня 2016 року за результатами документальної виїзної позапланово перевірки ПП «ВКФ УНІПРОМ» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за травень 2015 року та податку на прибуток підприємств за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ «БК Форс» (на день складання акту перевірки ТОВ «БК СТОКВІЛ» відповідачем складено акт №222/05-19-14-02/35705471.
З висновків вбачається, що підприємством порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого показника суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 425000 грн. за травень 2015 року.
З акту перевірки також вбачається, що ПП «ВКФ УНІПРОМ» провело документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «БК ФОРС» (на день складання акту перевірки ТОВ «БК СТОКВІЛ»), які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального товарного характеру.
08 липня 2016 року на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 637500,00 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням - 425000 грн., за штрафними санкціями - 212500 грн.
Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд встановив наступне.
26 травня 2015 року між покупцем Приватним підприємством «ВКФ УНІПРОМ» та продавцем ТОВ «БК ФОРС» укладено договір купівлі-продажу №138 предметом якого є передача у власність обладнання, а саме редуктор ходу Bonfiglioli 2N263301404 нa Fiat-Hitachi FX270, електронний тахеометр Leica Builder 503 (3"), гідромолот АТLAS Сорсо НВ3000.
Загальна сума договору складає 2550000 грн. (п.3.1 договору). Постачання товару покупцю здійснюється на умовах EXW м.Київ згідно вимогам «ІНКОТЕРМС». (п.2.2 договору).
На виконання умов договору складені видаткові накладні, а саме №РН-0000058 від 28.05.2015 року (на товар - гідромолот АТLAS Сорсо НВ3000 у кількості 1 од.) на суму 1800000,00 грн., №РН-0000061 від 28.05.2015 року (електронний тахеометр Leica Builder 503 (3") у кількості 1 од.) на суму 450000,00 грн., №РН-0000062 від 28.05.2015 року (редуктор ходу Bonfiglioli 2N263301404 нa Fiat-Hitachi FX270 у кількості 1 шт.) на суму 300000,00 грн. податкові накладні №58 від 28.05.2015 року на суму 1800000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 300000,00 грн.), №61 від 28.05.2015 року на суму 75000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 75000,00грн.), №62 від 28.05.2015 року на суму 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.).
Вказане обладнання віднесено до основних засобів підприємства, у зв'язку з чим нараховується амортизація, що підтверджується відомостями.
На підтвердження використання обладнання в господарській діяльності ПП «ВКФ УНІПРОМ» надано договори підряду №20 від 22.06.2015 року, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах субпідрядником ПП «ВКФ УНІПРОМ», використовуючи обладнання придбане у ТОВ «БК ФОРС».
ТОВ «Будівельна компанія Форс» виписані податкові накладні на поставку товару, а саме №62 від 28.05.2015 року на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ 50000,00 грн., №61 від 28.05.2015 року на суму 450000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75000,00 грн., №58 від 28.05.2015 року на суму 1800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 300000,00 грн.
Часткова оплата за обладнання здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БК ФОРС» у червні та липні 2015 року на суму 221850,00 грн. та 300000,00 грн. відповідно, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.
19 червня 2015 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.
Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Водночас, суд не приймає посилання відповідача на нереальність здійснення господарських операцій з причини ненадання позивачем документів, що засвідчують якість обладнання (сертифікати, посвідчення якості, тощо) з огляду на те, що редуктор ходу, електронний тахеометр, гідромолот не підлягає обов'язковій сертифікації відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 року № 28.
При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише податковою інформацією ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо неможливістю здійснення ПП «ВКФ Уніпром» господарських операцій з придбання у ТОВ «БК ФОРС».
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Між тим, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «БК ФОРС», в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.
В той же час, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо існування судового рішення про визнання недійсними договору купівлі-продажу укладеного позивачем з контрагентом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що господарські операції з придбання товарів та послуг між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «ВКФ Уніпром», наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку.
Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0000042200.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно платіжного доручення № 99 від 22.07.2016 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 9562,50 грн. судового збору.
У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 9562,50 грн.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -
Позов Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 липня 2016 року №0000161201.
Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ» судові витрати у розмірі 9562(дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп.
У судовому засіданні 22 листопада 2016 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст постанови складено 24 листопада 2016 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кошкош О.О.