Провадження №2/760/6491/16;
Справа 760/18893/16-ц
08 листопада 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки, суддя -
04.11.2016 позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить зобов'язати відповідача звільнити та привести до стану, придатного для використання із цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,0609 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 119 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Права, свободи та інтереси фізичних осіб захищаються у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, позивач, звертаючись до суду з позовом звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки вказує, що у поточному році відповідачем вищевказана земельна ділянка була неправомірно використана та використовується і на даний час, земельна ділянка була засіяна, однак не зазначає будь-яких доказів на підтвердження вищевказаного.
Натомість, позивачем надано копію акту обстеження земельної ділянки НОМЕР_2 від 30.05.2016, в якому зазначені наступні результати обстеження:під час візуального обстеження земельної ділянки встановлено: земельна ділянка огороджена. На ділянці розміщено житловий будинок, господарські будівлі (споруди). При частковому пред'явленні межових знаків та технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 з сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 приблизно на площу 11 кв. м.
Отже, як вбачається з акту, самозахват спірної земельної ділянки мав місце станом на 30.05.2016, однак в підтвердження існування даного порушення прав позивача відповідачем, станом на день подання позову, належних доказів позивачем не зазначено.
Однак, будь-яких доказів, які б вказували на те, що позивач не використовує земельну ділянку за призначенням та, що вона не в придатному до використання стані не навів.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу слід викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, з посиланням на докази в підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Недоліки заяви мають бути усунуті шляхом подання окремої вмотивованої заяви з врахуванням викладених в даній ухвалі недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: