Провадження № 4-c/760/91/16
в справі № 760/5861/16-ц
10 листопада 2016 року м. Київ Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Здорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві, -
28.03.2016 заявник ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» звернулось до суду із вказаною скаргою та просить визнати дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №5006857 від 04 лютого 2016 року неправомірними, а також скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №5006857 від 04 лютого 2016 року та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/18858/14-ц від 18.02.2015.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в скарзі, заявник посилається на те, що оскаржувана постанова від 04.02.2016 була винесена державним виконавцем безпідставно, з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що вказаною постановою №50068657 від 04.02.2016 відмовлено Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у відкритті виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 21.12.2015 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" 741,20 грн. судового збору, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам п. 3, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не містить індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.
Вважає, що вказана постанова від 04.02.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена державним виконавцем неправомірно, без урахуванням вимог чинного законодавства України, не розсудливо та необґрунтовано. При цьому звертає увагу суду на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 25.06.2014 по справа № 6-62цс14, згідно якої, відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
10.11.2016 в судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу в повному обсязі, просив задовольнити її.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи, проте його неявка не є перешкодою для розгляду скарги згідно положень ч. 2 ст. 386 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.
Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов'язковості рішень судів за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.
На підставі ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Обов'язки і права державних виконавців визначено у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2015 Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий документ - виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" витрат по оплаті судового збору в сумі 741,20 грн.
З метою звернення до виконання виконавчого листа від 18.02.2015 заявник ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернувся до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві з відповідною заявою.
04.02.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві ОСОБА_1 винесено постанову, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/18858/14-ц від 18.02.2015.
Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець керувався п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», яким як підставу відмови у відкритті виконавчого провадження визначено невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно мотивувальної частини постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження слідує, що у процесі проведеної перевірки державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, не містить індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або не містить даних про його відсутність, що унеможливлює виконання рішення.
Суд вважає, що висновок державного виконавця про неможливість виконання рішення суду за наведених вище обставин є формальним та таким, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.
Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, в силу ч. ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Таким чином з огляду на наведені положення закону, державний виконавець наділений повноваженнями, які дозволяють йому виявити, накладати арешт на майно боржника, та реалізовувати його в тому числі за умови, що індивідуальний ідентифікаційний код боржника йому невідомий. Крім того, державний виконавець не позбавлений можливості самостійно витребувати таку інформацію з метою ефективного та своєчасного виконання рішення суду.
Це викладено і в правовій позиції висловленій Верховним Судом України у постанові від 25.06.2014 по справі № 6-62цс14, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд вважає що оскаржувана постанова від 04.02.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена державним виконавцем без достатніх правових підстав, чим порушено права стягувача.
За частиною 1 статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що дії старшого державного виконавця Пішковцій О.В. щодо винесення оскаржуваної постанови №5006857 від 04.02.2016 мають бути визнані неправомірними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із зобов'язанням Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №760/18858/14-ц від 18.02.2015.
Керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд, -
Скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві - задовольнити.
Визнати дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №5006857 від 04 лютого 2016 року неправомірними.
Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 від 04 лютого 2016 року у виконавчому провадженні №5006857 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/18858/14-ц від 18.02.2015.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: