Справа № 319/1259/16-ц
Провадження №2/319/695/2016
23 листопада 2016 року смт.Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Костенко А.В.,
за відсутністю осіб, що приймають участь у справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та Вершинської сільської ради (далі - відповідач-2) з вимогами про визнання недійсними ОСОБА_3 на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №№883012 та 883011 від 10.01.2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 19 вересня 2016 року позивач звернулась до відповідача-2 із заявою про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку, який належить їй на праві власності та розташований за адресою: Запорізька область, Більмацький район, с. Вершина, вул. Першотравнева, б. 18. Проте їй було відмовлено з посиланням не те, що земельні ділянки за цією адресою приватизовані згідно ОСОБА_3 актів серії ЯИ №№883011-883012 від 10.01.2010 року на ім'я відповідача-1. Вказує, що оскільки вона є власником житлового будинку за цією адресою, то оспорювані державні акти оформлені на ім'я відповідача-1 порушують її право на отримання у власність земельних ділянок, на яких розташований її будинок, для його обслуговування та ведення особистого селянського господарства.
Позивач та її представник в судове засідання не прибули. Позивачем 23.11.2016 року подано заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без її участі та без участі її представника. Просить стягнути судові витрати.
Відповідач-1 подав заяву від 23.11.2016 року, якою повідомив про визнання позовних вимог, також просить справу розглядати без його участі.
Відповідачем-2 також подано заяву від 15.11.2016 року про визнання позову в повному обсязі та розгляд справи без участі представника сільської ради.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступних обставин.
На підставі рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 16.07.2003 року у справі №2-104, яке набрало законної сили 16.08.2003, позивач (за попереднім прізвищем - Самойленко) набула право власності на житловий будинок за адресою: Запорізька область, Більмацький район, с. Вершина, вул. Першотравнева, б. 18, що підтверджується вказаним рішенням суду та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.11.2003 №1952741.
11 березня 2005 позивач одружилась з відповідачем-1, та після реєстрації шлюбу зареєстрована за прізвищем ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії 1-ЖС №001531, виданим виконкомом Вершинської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області 11.03.2005.
В подальшому шлюб між позивачем та відповідачем-1 розірвано на підставі рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі №319/767/16-ц.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Таким чином, враховуючи, що житловий будинок у с. Вершина по вул. Першотравнева, б. 18 набутий нею до шлюбу, він є її особистою приватною власністю.
Матеріали справи не містять доказів, що земельні ділянки, на яких розташований будинок у с. Вершина по вул. Першотравнева, б. 18 передавались у власність чи користування попередньому власнику, позивачу чи будь-якій іншій особі, зокрема й відповідачу-1.
Як повідомив відповідач-2 у листі від 19.09.2016 №01-22/110 земельні ділянки у с. Вершина по вул. Першотравнева, б. 18 приватизовані відповідачем-1 згідно ОСОБА_3 актів серії ЯИ №№883011 та 883012 від 10.01.2010 року. А в листі від 21.09.2016 №01-22/112 відповідач-2 повідомив, що безоплатна приватизація земельних ділянок відповідачем-1 здійснювалась на підставі ОСОБА_4 КМУ від 05.08.2009 №844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» (далі - ОСОБА_4 №844).
При цьому судом при дослідженні оспорюваних ОСОБА_3 серії ЯИ №№883011 та 883012 наданих відповідачем-1 до матеріалів справи встановлено, що їх фактично видано 31 грудня 2009 року, а не 10.01.2010 року як помилково зазначено у вказаному вище листі відповідача-2 та як наслідок і у позовній заяві.
Слід зазначити, що вказаною відповідачем ОСОБА_4 №844 не визначено підстав безоплатної приватизації земельних ділянок, натомість затверджено, зокрема, Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки (далі - Порядок), а також Порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.
Так, згідно до пункту 1 Порядку він визначає спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках
державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок:
1) органами місцевого самоврядування до 1 січня 2002 р. - відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" та Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 р. N 561-XII (в редакції Закону України від 13 березня 1992 р. N 2196-XII);
2) органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з 1 січня 2002 р. - відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.
В свою чергу згідно частини 1, 2 ст. 118 ЗК України, яка встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, громадянами, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Як вказано вище земельні ділянки у с. Вершина по вул. Першотравнева, 18 у користуванні відповідача-1 не перебували, а отже у відповідності до положень ч. 1 ст. 118 ЗК України не мав права на їх безоплатну приватизацію.
Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Таким чином, зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта на право власності.
Отже, оспорювані у даній справі ОСОБА_3 на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №№883012 та 883011 від 31.12.2009 року, що видані відповідачу-1 з порушенням порядку встановленого ст. 118 ЗК України, порушують права позивача як власника житлового будинку на отримання у власність чи користування земельних ділянок, на яких він розташований, для його обслуговування та ведення особистого селянського господарства.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102,40 гривень у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів.
Щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Витрати на правову допомогу адвоката згідно ОСОБА_3 прийома-передачі наданих послуг правової допомоги від 15.09.2016 визначені адвокатом у сумі 3000 грн. Згідно квитанції від 15.09.2016 №50/16-ц вказану суму позивач адвокату оплатила. При визначені суми витрат на правову допомогу адвокат виходив з розрахунку витрат 1 години на індивідуальне вивчення та аналіз наданих документів, 1 години на консультацію, 1 годину на складання позову та 3 годин на представництво в судовому засіданні.
Суд зваживши на незначний об'єм матеріалів цивільної справи, документів, які були складені адвокатом та відсутність судових засіданнях у справі, приходить до висновку, що розмір витраченого часу встановлений адвокатом - 5 годин є завищеним і вважає, що він повинен становити 1 годину.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення,іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Законом України «Про ОСОБА_3 бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати на час виникнення між сторонами правовідносин становив 1450,00 грн. Граничний розмір правової допомоги, який слід стягнути з відповідачів на користь позивача повинен становити 40 % від 1450 грн. мінімального заробітку х 1 год. = 580 грн. В іншій частині цих вимог слід відмовити.
Отже, загальний розмір судових витрат становить 1682,40 гривень, та підлягає стягненню з відповідачів порівну.
Керуючись ст. 118 ЗК України, ст. ст. 5-11, 60, 84, 88, 208, 209, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1,- задовольнити повністю.
Визнати недійсним ОСОБА_3 серії ЯИ №883012 від 31.12.2009 року на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2322782001:01:009:0018, площа 0,2500 га), виданий на ім'я ОСОБА_2 для обслуговування жилого будинку.
Визнати недійсним ОСОБА_3 серії ЯИ №883011 від 31.12.2009 року на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2322782001:01:009:0019, площа 0,5400 га), виданий на ім'я ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, Запорізька область, Більмацький район, с. Вершина, вул. Першотравнева, б. 5) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, Запорізька область, Більмацький район, с. Вершина, вул. Першотравнева, б. 18) судові витрати в сумі 841,20 гривень (вісімсот сорок одна гривня 20 коп.).
Стягнути з Вершинської сільської ради Більмацького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 25223652, Запорізька область, Більмацький район, с. Вершина, вул. Свободи, б. 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, Запорізька область, Більмацький район, с. Вершина, вул. Першотравнева, б. 18) судові витрати в сумі 841,20 гривень (вісімсот сорок одна гривня 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Р.С.Солодовніков