Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №2-1896/09 головуючий у першій інстанції Прінь І.П.
провадження № 22-ц/778/4517/16 суддя-доповідач Осоцький І.І.
22 листопада 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
суддів Кухаря С.В., Гончар М.С.,
за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05вересня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, зазначивши, що в провадженні вказаного відділу ДВС перебувало кілька виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2-1896/09, який був виданий 19.02.2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Азовський завод нестандартного устаткування» на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитом.
Так, постановою державного виконавця від 11.03.2010 року було відкрито виконавче провадження №18299749 з примусового виконання виконавчого листа №2-1896/09 та накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника. 26.12.2011 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, але арешт з його майна не знятий.
Згодом стягувач повторно пред'явив вказаний виконавчий лист до виконання. Постановою державного виконавця від 26.01.2012р. було відкрито виконавче провадження №36609350. В процесі виконання винесено постанову про накладення арешту на майно боржника. Постановою від 19.08.2013р. виконавче провадження було закінчено на підставі п.4 ч.1 ст.49 закону з огляду на скасування рішення суду, що видав виконавчий лист.
При закінченні виконавчого провадження з таких підстав, державний виконавець відповідно до вимог ч.2 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» повинен був зазначити в постанові про зняття арешту з майна боржника, але державний виконавець цього не зробив.
Оскільки виданий судом виконавчий лист не підлягав виконанню, бо рішення суду було скасовано апеляційним судом, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження і скасування усіх винесених раніше постанов про накладення арешту на майно боржника, але цього не зробив.
У квітні 2016 року він звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з приводу винесення постанов про скасування арешту у цих виконавчих провадженнях.
У липні 2016 року отримав лист, в якому повідомлялося про хід виконавчих проваджень, але по суті заяви питання не було вирішено. Арешти не скасовані, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданою станом на 30.08.2016р.
У зв'язку з зазначеним, скаржник вважає такі дії начальника відділу ДВС неправомірними та просив суд зобов'язати начальника відділу ДВС зняти арешт з його рухомого та нерухомого майна.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05вересня 2016 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною відмову начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в прийнятті рішення про зняття арешту у виконавчих провадженнях №36609350 та №18299749 щодо виконання виконавчого листа №2-1895/09, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 88 4919,18 дол. США.
Зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зняти арешт, накладений на рухоме і нерухоме майно боржника ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1) на підставі постанови від 11.03.2010 року у виконавчому провадженні №18299749 і на підставі постанови від 04.03.2013 року у виконавчому провадженні №36609350.
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права,просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволені скарги відмовити у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Нормами ч,ч.1.2 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Задовольняючи скарги ОСОБА_3, суд обгрунтовно виходив з того, що при скасуванні рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист і закінченні виконавчого провадження, органи ВДВС згідно до вимог норм ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" повинні зняти арешт, накладений на майно боржника.
З матеріалів справи вбачається, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, перебувало кілька виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2-1896/09, який був виданий 19.02.2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про солідарне стягнення на підставі рішення цього ж суду від 23.10.2009 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Азовський завод нестандартного устаткування» на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитом.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області по справі № 2-1914 рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.10.2009 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ „ПУМБ" скасовано. Внаслідок чого постановою головного державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.08.2013 року виконавче провадження згідно п.4 ч.1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" у цій справі закінчено / а.с.40 /, але арешт, накладений для виконання вже скасованого рішення суду органами ВДВС знято не було.
Вищевказані обставини підтверджені відповідачем з посилання на неможливість повідомити інформацію щодо зняття арешту, бо всі архівні виконавчі провадження залишено на тимчасово окупованій території у м. Донецьк / т.3 а.с. 9, 33 /.
Враховуючи наведене, згідно п.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, оскільки судом першої інстанції оскаржувальну ухвалу постановлено з додержанням вимог закону.
З доводами апеляційної скарги про пропуск заявником строку звернення до суду із цією скаргою погодиться неможливо, так як на протязі 2013-2015 року в судах за його участю розглядалися справи: про визнання недійсним договору поруки, про поновлення строку на пред"явлення виконавчих листів до виконання, також 29.10.2015 року заявник оскаржував начальнику ВДВС дії державного виконавця про незняття арешту з майна.
Іншим доводам апеляційної скарги, які не свідчать про неправильне застосування судом вимог норм матеріального та процесуального права, дана належна оцінки судом першої інстанції, а тому додаткової аргументації вони не потребують.
Керуючись ст., ст. 307, 312, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відхилити.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: