31 травня 2016 р. Справа № 804/1782/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області, третя особа -ОСОБА_6 поліції охорони в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_6 поліції охорони в Дніпропетровській області, в якому просив стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 18883 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 06.11.2015 року по день винесення постанови виходячи з розмірі середньоденної заробітної плати 117,41 грн. зобов'язати надати звіт про виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі протягом одного місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач працював на посаді міліціонера-водія спеціального взводу груп затримання Дніпродзержинського міжрайонного відділу ОСОБА_6 державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та 06.11.2015 року був звільнений у запас Збройних сил за п.63 «з» - через скорочення штатів. При цьому позивачу повинна бути сплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення. Проте, у відповіді, отриманої від відповідача, зазначено, що одноразова допомога при звільненні не нараховувалась та заборгованість перед ОСОБА_5 відсутня.
Ухвалою суду залучено як другого відповідача ОСОБА_6 державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
На час розгляду справи ОСОБА_6 державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області знаходиться в ліквідаційній процедурі.
Представник Позивача уточнив вимоги та висловив необхідність стягнення заявлених сум з ОСОБА_6 державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, судовому засіданні підтримав пред'явлений позов та, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Також, в судовому засіданні відповідача 1 виключено з відповідачів та залучено як третью особу за клопотанням позивача.
Представник відповідача та третьої особи пред'явлений позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби, тому належним відповідачем у цій справі є саме ОСОБА_6 державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, де і працював, і отримував грошове забезпечення ОСОБА_5.; по-друге, позивач не має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку із тим, що на момент звільнення не набув права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з наявністю якого закон і пов'язує виникнення права на вищевказану допомогу. Просив в позові відмовити.
Заслухавши представників позивача та відповідача, третьої особи які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з такого.
Судом встановлено, що згідно наказу від 29.01.2008р. №13 ОСОБА_5 з 03.08.2002р. був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та проходив службу у МВС на посаді міліціонер-водій спеціального взводу груп затримання Дніпродзержинського міжрайонного відділу ОСОБА_6 державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
06 листопада 2015 року відповідно до наказу від 06.11.2015. №110 ос ОСОБА_5 був звільнений з органів внутрішніх справ в запас на підставі п.п. «з» п.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, через скорочення штатів.
На момент звільнення з органів внутрішніх справ строк вислуги позивача в календарному обчисленні склав 11 років 05 місяці 24 дні.
ОСОБА_6 поліції охорони в Дніпропетровській області від 26.02.2016р. №Д-2а/зап/43/23/02-2016 позивачу повідомлено про стан розрахунків з ним при звільненні, будь яка заборгованість в ОСОБА_6 поліції охорони в Дніпропетровській області відсутня.
Суд зазначає, що саме в ОСОБА_6 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області позивач отримував грошове забезпечення і
Водночас п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007р. №499, зареєстрованої Міністерством юстиції України 12.03.2008р. №205/14896, передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що належним відповідачем у цій справі є саме ОСОБА_6 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні з органів в внутрішніх справ позивачеві одноразова грошова допомога не нараховувалась та не виплачувалась.
При цьому позивач посилається на ст..116 та 117 КЗпП України щодо вимоги виплати компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, що проходили службу в ОВС.
Слід звернути увагу, що питання виплат співробітникам ОВС щодо проходження ними служби врегульовано спеціальним законодавством, та норми Кодексу законів про працю України на них не поширюються.
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 03.02.3015 року по справі К/800/14628/13.
Що стосується виплати одноразової грошової допомоги, то суд зазначає про таке.
Так, ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Тобто, однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у зв'язку із скороченням штатів є наявність у особи права на призначення пенсії на підставі цього Закону.
Відповідно до п.5 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р.№114:
П.5. Особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку. При необхідності та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби, строк служби може бути продовжено їм до п'яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.
Як зазначалося вище, позивач на день звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки не досяг пенсійного віку (дата народження за паспортом 06.09.1985 року), хоча його вислуга років склала 11 років 05 місяці 24 днів.
Отже, законодавець визначив умови, за яких особам, які звільненні зі служби та не мають права на пенсію, виплачуються одноразова грошова допомога. При цьому особам, які звільненні за скороченням штатів та не мають права на пенсію на день звільнення, одноразова грошова допомога не виплачується.
Аналогічні норми містяться і в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Так п.1 Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
Пунктом 10 вказаної постанови встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
При цьому пунктом 11 цієї постанови вказано, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Крім того, як слідує зі змісту преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», вона прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та постанови Верховної ОСОБА_4 України про порядок введення цього Закону в дію.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про те, що позивач не набув право на пенсію, у зв'язку з чим не має права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За таких обставин, позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 06 червня 2016 року
Суддя ОСОБА_1